Главная Банковское дело Книги Грошово-кредитні системи зарубіжних країн - Іванов В.М.

Грошово-кредитні системи зарубіжних країн - Іванов В.М.

Тема 8. ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ

8.1. Еволюція грошової системи

До 70-х років ХІХ ст. Німеччина не мала єдиної грошової системи. На її території налічувалося понад 20 держав і князівств, які користувалися сімома різними монетними системами (шість грунтувалися на срібному й одна на золотому стандарті). В обігу були паперові гроші 21 німецької держави і банкноти 33 емісійних банків.

Внаслідок об'єднання Німеччини на початку 70-х років ХІХ ст. склалася єдина грошова система. Німеччина у 1871 — 1873 рр. перейшла до золотого монометалізму (1 марка = 0,3584 г чистого зо­лота).

На початку Першої світової війни було скасовано золотий стан­дарт. Внаслідок воєнної, і особливо повоєнної, інфляції купівельна спроможність марки знизилася більш ніж у 1,6 трлн раза. Грошова реформа 1924 р. полягала в обміні нових рейхсмарок на старі за співвідношенням 1 рейхсмарка = 1 трлн марок. У Німеччині було за­проваджено золотодевізний стандарт. Центральний банк забезпечу­вав банківську емісію золотом і валютами на 40 %. Німеччина запо­зичила у США деякі положення з Федерального резервного акта 1913 р. Для стабілізації валюти у 20—30-ті роки використовувались іноземні позики.

Світова економічна криза 1929—1933 рр. зумовила крах золотодевізного стандарту в Німеччині і встановлення системи нерозмінних грошей.

У період підготовки та під час Другої світової війни фашистський уряд ухвалив закон про покриття банкнот не тільки комерційними, а й казначейськими векселями. Безперервне збільшення воєнних витрат викликало зростання емісії грошей. За роки Другої світової війни готівково-грошова маса в обігу збільшилася з 10,4 млрд до 73 млрд рейхсмарок, а депозитно-чекова емісія — більш ніж у 4 рази. Крім того, на захоплених територіях перебувало в обігу 84 млрд окупаційних марок.

Поразка у Другій світовій війні призвела до повного розпаду еко­номіки та грошово-кредитної системи Німеччини. Грошовий обіг пе­ребував у стані хаосу, процвітав "чорний" ринок.

У 1948 р. у Німеччині здійснено грошову реформу. Кожний гро­мадянин міг обміняти 60 рейхсмарок на нові марки за номіналом, а решту — у співвідношенні 10:1. Так само переоцінювалися вклади у кредитних установах. Половину суми переоцінених вкладів було пе-резараховано на заблоковані рахунки, 70 % заблокованих рахунків було анульовано. Таким чином, фактично переоцінку було проведе­но у співвідношенні 6,5 нових марок за 100 старих.

Внаслідок грошової реформи громадяни втратили 95 % своїх зао­щаджень. Одночасно з випуском нової грошової одиниці було знято обмеження на підвищення цін на більшість товарів споживання, що посилило інфляцію марки.

У травні 1949 р. з прийняттям конституції, яка узаконила створення ФРН, було встановлено курс 3,33 марки за 1 дол. Однак 28 вересня 1949 р. марка здевальвувала на 20,7 %, курс знизився до 4,2 марки за 1 дол. Це була єдина офіційна девальвація марки.

У 1953 р. ФРН вступила до МВФ. Було зафіксовано золотий вміст марки 0,2116 г (до 1976 р.).

У ФРН з 1955 р. спостерігався вільний перехід грошової маси з од­ного агрегату в інший. У 1955 р. агрегат М1 становив 31,48 млрд ма­рок, М2 — 42,68 млрд марок, у 1975 р. відповідно 183,3 і 284,22 млрд марок. Тобто грошова маса щодо агрегату М1 збільшилася в 5,8, а щодо М 2 — у 6,6 раза. У 1987 р. агрегат М1 сягнув 385,2, а М 2 — 645,6 млрд марок.

Показники грошової маси збільшилися удвічі за рахунок безготів­кових грошей (депозити громадян і підприємств). Отже, грошова маса містила інфляційний потенціал. Інфляція проявлялася в загальному, тривалому і нерівномірному підвищенні цін.

У 50-ті роки ціни на продукцію промислових підприємств і показ­ник вартості життя підвищувалися приблизно на 2 % за рік. У 70-х ро­ках інфляція з помірної перейшла в галопуючу і становила 5 % на рік. Причини інфляції — збільшення цін, дефіцит державного бюджету, що збільшувався у середньому на 35 млрд марок за рік, і збільшення депозитно-чекової емісії. Послаблення інфляції відбувалося під час економ­ічного зростання в 1984—1996 рр. (табл. 22).

Таблиця 22

Індекс промислового виробництва Німеччини %

1980 р.	1985 р.	1990 р.	1991 р.	1993 р.	1995 р.	1996 р.
100	101	119	123	114	121	120

Отже, у Німеччини є фундамент для довготривалої стабільності марки — позитивна економічна динаміка, яка забезпечує високу конкурентоспроможність економіки. Про це свідчить збільшення експорту това­рів, робіт і послуг з Німеччини з 410,1 млрд дол. у 1990 р. до 521,1 млрд дол. у 1996 р. У 90-х роках підвищення цін на більшість товарів споживання становило 1,5 % на рік (1996 р.), а інфляція була помірною. Тому марка 90-х років — це друга за значенням валюта світу після долара США, її частка (вага) у кошику валют, які визнача­ють вартість СПЗ, становить 21 % (долар США — 40 %).

Грошова одиниця ФРН — німецька марка — перебуває в обігу з 1948 р. Одна марка дорівнює 100 пфенігів. Офіційне скорочене по­значення — ОМ. Виняткове право емісії банкнот ФРН належить Бун-десбанку. Німецька марка друкуються на замовлення Бундесбанку в державних друкарнях, розташованих у Берліні і Ной-Узербурзі, та в спеціалізованій фірмі Гізекс і Дервієнт (Мюнхен).