Політична економія - Кривенко К.Т.

26.5.2. Міжнародне науково-технічне співробітництво.

Усе більш важливу роль у світогосподарських зв’язках відіграє обмін продукцією науково-технічної сфери.

Міжнародне науково-технічне співробітництво — це форма міжнародних економічних відносин, що являє собою систему економічних зв’язків у сфері науки, техніки, виробництва. Воно існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, що закріплені у міжнародних економічних договорах та угодах.

Структура міжнародного науково-технічного співробітництва включає:

створення координаційних міжнародних програм спільних наукових і технічних досліджень;

міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями;

міжнародний інжиніринг, співробітництво з приводу проведення і складання проектів, консультації при їх виконанні;

співробітництво в підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів;

проведення міжнародних наукових конференцій, симпозіумів;

розробка науково-технічних прогнозів та ін.

26.5.3. Міжнародні валютно-фінансові організації.

Розвиток економічного співробітництва, валютних і фінансових відносин між окремими державами обумовив появу міжнародних фінансово-кредитних організацій.

Міжнародні валютно-фінансові організації — це інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних економічних відносин.

Міжнародні валютно-фінансові організації відіграють усе помітнішу роль у світовій економіці. По-перше, їх діяльність дозволяє запровадити необхідний регулюючий фактор і певну стабільність у функціонуванні валютно-розрахункових відносин. По-друге, вони покликані слугувати форумом для налагоджування валютно-розрахункових відносин між країнами, і ця функція постійно посилюється. По-третє, зростає їх значення у сфері вивчення, аналізу та узагальнення інформації про тенденції розвитку і формування рекомендацій з найважливіших проблем світового господарства.

Провідними з міжнародних валютно-фінансових організацій є: Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Одним з основних елементів світового валютного механізму є Міжнародний валютний фонд (МВФ), що був заснований у 1945 р. на основі рішень Бреттон-Вудської конференції і має статус спеціалізованого закладу ООН.

МВФ є міжурядовою валютно-кредитною організацією, діяльність якої спрямована на сприяння розвитку міжнародних економічних відносин, особливо фінансово-кредитних і торговельних.

Основними функціями МВФ є:

вироблення правил регулювання валютних курсів і контролю за їх виконанням;

надання державам—членам кредитів для вирівнювання платіжних балансів, підтримки національних валют.

Ці операції здійснюються МВФ тільки з офіційними органами країн, яким надається допомога: скарбницями, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити за розміром до 25 % квоти даної країни надаються без перешкод; якщо кредит надається на більші суми, МВФ вимагає виконання країною певних умов щодо проведення її економічної політики, зокрема: скорочення державних капіталовкладень, бюджетних витрат, зниження курсу національної валюти тощо.

Світовий банк — це міжнародний інвестиційний інститут, заснований (спочатку під назвою міжнародний банк реконструкції та розвитку) у 1944 р. у Бреттон-Вудсі одночасно з МВФ. Позики, що надаються Світовим банком, надзвичайно вигідні для країн, які їх отримують. Як правило, вони надаються під низький процент на 15—20 років і мають п’ятирічний період. Позики одержують країни, що розвиваються, які продемонстрували певні можливості щодо економічного зростання і соціального прогресу. Статутом Світового банку передбачено, що його кредитні ресурси спрямовуються виключно на розвиток виробництва, приватного сектору економіки, малого бізнесу, а також на підтримку міжнародних зусиль з охорони довкілля.

Світовий банк включає чотири пов’язані між собою міжнародні фінансові інститути: Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародну асоціацію розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію і Агентство з гарантій багатосторонніх інвестицій.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) — це спеціалізований заклад ООН, міждержавний інвестиційний інститут. Мета діяльності — сприяння країнам—членам у розвитку їх економіки шляхом надання довгострокових позик і кредитів, гарантування приватних інвестицій. Членами банку можуть бути тільки члени МВФ, голос також визначається квотою країни в капіталі МБРР (85,2 млрд дол.). Хоча членами МБРР є 181 країна, але лідирують у цій організації США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Канада та Італія.

Загальна сума позик, надана МБРР Україні за період з 1994 до 1999 р., становить 3105,4 млн дол., які були використані в енергетиці, вугільній промисловості, аграрному секторі економіки, на розвиток підприємництва тощо, у тому числі на покриття дефіциту бюджету 2500 млн дол.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) створений у травні 1990 р. з метою сприяння реформам у країнах Центральної і Східної Європи, що спрямовані на перехід цього регіону до ринкової економіки. Засновниками банку є 40 країн, а також дві міжнародні організації — Європейське економічне співробітництво та Європейський інвестиційний банк.

Мета ЄБРР — стимулювати залучення капіталу в галузі інфраструктури країн Центральної і Східної Європи. Надаючи кредити, банк допомагає західним промисловцям іти на необхідний ризик і завоювання ринків на Сході.

Кошти, що надійшли до України від цієї міжнародної кредитної установи впродовж 1993—99 рр., становлять суму в 516,9 млн дол. Вони використовувались на реалізацію проекту «Програма суспільного розвитку України», розвиток телекомунікацій, впровадження газових лічильників, реконструкцію аеропорту «Бориспіль» тощо.

Термінологічний словник

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний паритет — співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо.

Валютний ринок — система соціально-економічних та організаційних відносин купівлі-продажу різних іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.

Вільна торгівля — зовнішньоторговельна політика, що не обмежується жодними протекціоністськими бар’єрами.

Експорт підприємницького капіталу — вкладання (інвестування) в промислові, сільськогосподарські, транспортні та інші підприємства за кордоном шляхом нового будівництва або купівлі існуючих підприємств, придбання частини їх акцій.

Конвертованість валюти — здатність резидентів і нерезидентів вільно, без усяких обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.

Міжнародна валютна система — форма організації валютних відносин у межах світового господарства.

Міжнародна торгівля — форма міжнародних економічних відносин, яка передбачає переміщення товарів і послуг за межі, що позначені державними кордонами.

Міжнародна трудова міграція — форма міжнародних економічних відносин, яка полягає у переливанні трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

Міжнародне науково-технічне співробітництво — форма міжнародних економічних відносин, що являє собою систему економічних зв’язків у сфері науки, техніки, виробництва.

Міжнародний рух капіталу (міжнародна міграція капіталу) — переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їх використання.

Міжнародні валютні відносини — форма міжнародних економічних відносин, пов’язаних з функціонуванням грошей як світових.

Міжнародні економічні відносини — система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання, що вийшли за межі національних господарств.

Міжнародні фінансово-кредитні відносини — відносини, що виникають між суб’єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів, тобто з приводу переміщень з одних країн в інші вартостей у товарній і/або грошовій формі з метою отримання їх власниками прибутків.

Національна валютна система — форма організації валютних відносин країни, що визначається її валютним законодавством.

Нетарифне обмеження — регулювання зовнішньої торгівлі за допомогою кількісних (квотування, ліцензування, «добровільне обмеження»), прихованих (державні закупівлі, технічні бар’єри) або фінансових (субсидії, кредитування, демпінг) інструментів.

Платіжний баланс — статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді наводяться дані щодо зовнішньоекономічних операцій даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.

Позичковий капітал експортується у вигляді грошових кредитів уряду або підприємствам інших країн, вкладення грошей на банківські рахунки за кордон.

Портфельні інвестиції — капіталовкладення в підприємства інших країн, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами.

Протекціонізм — політика обмеження імпорту, що проводиться з метою захисту національної економіки, стимулює розвиток вітчизняного виробництва.

Прямі інвестиції — капіталовкладення в підприємства інших країн, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід.

Світова ціна — інтернаціональна вартість товару, яка визначається головними продавцями і покупцями певного виду продукції та формується в процесі здійснення великих і результативних операцій з товаром у вільно конвертованій валюті на світовому ринку.

Світовий ринок позичкових капіталів — механізм акумуляції та перерозподілу світових фінансових ресурсів, котрий діє під впливом попиту на позичковий капітал та його пропонування з боку позичальників і кредиторів з різних країн.

Світовий товарний ринок — частина світового ринку, система обмінних відносин якого побудована на організації купівлі-продажу продуктів матеріального виробництва.

Тарифне обмеження — інструмент регулювання зовнішньої торгівлі за допомогою мит і тарифних квот.