special

This webpage has been robot translated, sorry for typos if any. To view the original content of the page, simply replace the translation subdomain with www in the address bar or use this link.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

2.4.4. Об’єкти інтелектуальної власності і міжнародні стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності

Інтелектуальна власність є витвором людського розуму, продукцією інтелектуальної праці. Інтелектуальна власність підрозділяється на дві категорії:

промислова власність, що включає винаходи (патенти), товарні знаки, промислові зразки і географічні зазначення джерела походження;

авторське право, що включає літературні і художні твори, такі як романи, вірші і п’єси, фільми, музичні твори; твори образотворчого мистецтва, такі як малюнки, картини, фотографії і скульптури, а також архітектурні спорудження, та суміжні права, що включають права артистів-виконавців на їх виконання, права виробників фонограм на їх записи і права організацій мас-медіа на радіо і телевізійні програми.

В статті І ТРІПС – Характер та сфера дії зобов’язань – зазначається, що “для цілей цієї Угоди термін “інтелектуальна власність” означає всі об’єкти інтелектуальної власності, які підпадають під дію розділів 1-7 Частини ІІ” [1, с.338]. Таким чином, до об’єктів інтелектуальної власності в Угоді ТРІПС належать:

авторське право і суміжні права;

товарні знаки;

географічні значення;

промислові зразки;

патенти;

компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

нерозголошувана інформація.

Розглянемо стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності по зазначеним об’єктам.

2.4.4.1. Авторське право та суміжні права

Торговельні аспекти авторського права та суміжних прав в ТРІПС регулює Розділ 1 Частини ІІ (Статті 9-14). [1, с.340-342] Одразу слід зазначити, що ТРІПС не дає визначення а ні авторського права, а ні суміжних прав. Загальновизнано, що авторське право є юридичним терміном, що позначає права, надані авторам літературних і художніх творів. До числа творів, охоплюваних авторським правом, належать: романи, поеми, п’єси, довідкові видання, газети і комп’ютерні програми; бази даних; фільми, музичні і хореографічні твори; такі твори образотворчого мистецтва, як картини, малюнки, фотографії і скульптури; твори архітектури, а також рекламний живопис, географічні карти і креслення.

В Угоді визначено, що країни-члени СОТ повинні дотримуватися Статей 1-21 Бернської конвенції (1971 р.) та Додатка до неї стосовно виконання норм авторського права і суміжних прав. Виключно важливим є і положення цієї Статті (Стаття 9 “Відношення до Бернської конвенції), що захист авторського права поширюється на вислови, а не на ідеї, процедури, способи дії або математичні концепції як такі. [1, с.341]

Безпосереднім автором творів, що охороняються авторським правом, а також їх спадкоємцям надаються визначені базові права. Вони є власниками виключного права на використання твору або на надання права на використання твору іншим особам на узгоджених умовах. Автор твору може дозволити або заборонити:

його відтворення в тій або іншій формі, наприклад у виді друкарського видання або звукозапису;

його привселюдне виконання, наприклад у театральній п’єсі, в музичному творі; кінофільмі тощо;

його запис, наприклад на компакт-диск, касети або відеоплівку;

його відтворення засобами мас-медіа - по радіо, кабельній мережі або через супутниковий зв’язок;

його переклад на інші мови або адаптацію, наприклад створення кіносценарію по мотивах роману.

Багато творів мистецтва і культури, що охороняються авторським правом (наприклад, друкарські видання, звукозаписи, фільми), необхідно довести до масового споживача, зокрема засобами зв’язку, а для цього потрібні немалі кошти. Тому автори за відповідну винагороду продають, як правило, права на свої твори окремим особам або компаніям, що мають усе необхідне для збуту і поширення художньої продукції. Розмір такої винагороди найчастіше залежить від обсягу фактичного використання твору, а сама винагорода в цьому випадку називається роялті.

Термін охорони цих майнових прав, за умовами відповідних договорів ВОІВ, обмежений терміном у 50 років після смерті автора, але національними законодавствами можуть бути передбачені більш тривалі терміни. Встановлені в такий спосіб терміни охорони надають авторам і їх спадкоємцям можливість одержувати економічну вигоду протягом розумного періоду часу. У рамках авторського права також передбачена охорона особистих немайнових прав, зокрема права вимагати визнання авторства, а також права не дозволяти внесення у твір змін, що можуть завдати шкоди репутації автора.

Автор, або володар авторського права на твір може захищати свої права в адміністративному або в судовому порядку. Так, власник авторського права може домогтися судової заборони на піратську діяльність і вимагати компенсації збитку, понесеного в результаті втрати матеріальної вигоди, а також визнання авторства.

За останні 50 років в сфері суміжних прав відбувся стрімкий розвиток. Суміжні права сформувалися навколо творів, що охороняються авторським правом і надають аналогічну, але найчастіше більш обмежену як за обсягом, так і за терміном охорону наступним фізичним і юридичним особам:

виконавцям (акторам і музикантам) на їх виконання;

виробникам звукозаписів (наприклад, на касетах і компакт-дисках) на здійснені ними звукозаписи;

організаціям ефірного мас-медіа на їх радіо- і телепрограми.

Так, виконавці повинні мати право дозволяти або забороняти:

запис виконання;

відтворення такого запису;

ефірне мовлення та пряму публічну трансляцію виконань їх виступу в прямому ефірі для широкого загалу. [1, с.342]

Виробники фонограм повинні мати право дозволяти або забороняти: відтворення своїх фонограм (пряме або опосередковане), а також комерційний прокат фонограм або їх копій. [1, с.341]

Телерадіомовні компанії мають право забороняти або дозволяти: “запис, відтворення та ретрансляцію через радіомовні засоби, а також передачу телевізійними засобами”. [1, с.342]

Країни-члени СОТ домовились, що строк захисту прав виконавців та виробників фонограм повинен діяти “принаймні до закінчення 50-річного періоду, відлік якого починається від кінця календарного року, в якому було зроблено запис товару або в якому твір було виконано”. А для телерадіомовних компаній строк захисту триває “щонайменше 20 років, починаючи від закінчення календарного року, коли була зроблена передача”. [1, с.342]

Авторське право і суміжні права є необхідними умовами розвитку творчості, надаючи авторам стимул у формі громадського визнання і справедливої матеріальної винагороди. Система охорони прав інтелектуальної власності забезпечує авторам гарантію поширення їх творів без ризику несанкціонованого виготовлення копій або піратства, що в свою чергу, забезпечує більш вільний доступ населення країн світу до культурних цінностей, знань, розваг, а також гарантує їм більш високу якість об’єктів авторського права.

У останні десятиріччя межі застосування авторського права суттєво розширилися, що є наслідком інформатизації світового суспільства, що, зокрема, обумовило впровадження нових методів поширення різноманітних творів за допомогою засобів глобального зв’язку, таких як супутниковий зв’язок і компакт-диски. А поява можливості поширення творів через Internet створило нові проблеми в сфері авторського права.

На сьогодні країни-члени СОТ дійшли згоди, що комп’ютерні програми у вихідному або об’єктивному коді охороняються подібно до охорони, яка надається літературним творам у рамках Бернської конвенції (1971 р.). Крім того, це стосується і компіляції даних або іншої інформації в електронній чи іншій формі, що завдяки здійсненому відбору або впорядкуванню її змісту є результатом інтелектуальної творчої діяльності. Однак така охорона не поширюється власне на дані або інформацію і не стосується будь-якого авторського права, яке вже існує на самі дані або інформацію. [1, с.341]

Для забезпечення гнучкості національної торговельної політики країнам дозволяється застосовувати певні обмеження, винятки та застереження відносно прав виконавців, виробників фонограм та телерадіомовних компаній у рамках Римської конвенції. Обмеження і винятки можуть застосовуватись також стосовно виключних прав, щоправда якщо це не буде заважати нормальному використанню твору та не призведе до надмірної шкоди законним інтересам власника прав. [ТРІПС. с.341, 342]



 

Created/Updated: 25.05.2018

';>