Главная Экономика Книги Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ - Циганкова Т.М.

РОЗДІЛ 4. Перспективні сфери багатосторонньої гармонізації

4.1. Стан і проблеми взаємопогодженого міжнародного регулювання торгівлі на інвестицій

4.1.1. Взаємозв’язок торгівлі та інвестицій в процесі інтернаціоналізації

Міжнародна торгівля та прямі зарубіжні інвестиції в наш час відіграють надзвичайно важливу роль у світогосподарській системі. Темпи їх зростання значно перевищують темпи зростання світового ВВП, що характеризує усталеність тенденції поглиблення інтернаціоналізації (рис. 1).

Рис. 1. Ключові тенденції динаміки інтернаціоналізації [22]

В той же час показники темпу зростання прямих зарубіжних інвестицій (ПЗІ) значно перевищують відповідні показники у торгівлі товарами та послугами, що обумовлено рядом факторів міжнародного економічного розвитку останніх десятиріч.

Перш за все, важливо усвідомити якісні зміни у можливостях реалізації контрактних та інвестиційних форм міжнародного бізнесу. Традиційна його логіка (експорт – ліцензування – підрядне виробництво – спільне підприємство - філія) в результаті транснаціоналізації економічної діяльності і її лібералізації у міжнародному масштабі суттєво видозмінилась.

На сьогодні фірми мають більш широкий, чим коли-небудь, спектр можливостей для освоєння зарубіжних ринків, а конкуренція, яка загострюється, змушує їх прибігати до використання цих можливостей. Більшість фірм з самого початку орієнтуються на діяльність в масштабах не окремих країн, а крупних регіонів світу. Таким же чином діють і ТНК, реорганізуючи свої міжнародні операції, для забезпечення виробничо-комерційної цілісності та досягнення максимальної віддачі від наявних у їхньому розпорядженні в різних країнах матеріальних і нематеріальних активів.

В цих умовах зростаюче значення набувають міжнародні торгові потоки всередині ТНК – між матеріальними фірмами та їх зарубіжними філіями, а також між самими філіями: збільшується експорт країн базування у зв’язку з внутрифірмовими продажами послуг та нематеріальних активів материнськими компаніями своїм іноземним філіям, спостерігається збільшення експорту країн базування в результаті внутрифірмових продаж устаткування та проміжних товарів материнськими компаніями своїм іноземних філіям.

Крім цього, інтенсифікується торгівля в супутніх галузях. ПЗІ приводять до змін у структурі експорту країни базування в приймаючі країни (а також у треті країни) у результаті збільшення частки проміжних товарів і зниження питомої ваги готових виробів.

В процесі інтернаціоналізації мають місце і супутні ПЗІ: якщо фірма-експортер готової продукції створює збутову закордонну філію, то найчастіше її приклад наслідують і постачальники компонентів, рекламні агентства, банки, страхові компанії. Характерною тенденцією є перерозподіл ПЗІ із зовнішньоторговельної інфраструктури в інвестиції у виробництво готової чи проміжної продукції в рамках тієї ж чи іншої транснаціональної корпорації.

На мікрорівні ПЗІ, виступаючи як продовження експортної стратегії, можуть витісняти торгівлю, особливо в умовах застосування приймаючою країною імпортних обмежень. Основною метою ПЗІ в даному випадку виступає прагнення вийти на ринки, доступ до яких утруднений через торгові канали, шляхом організації виробництва на території, захищеної тарифами чи квотами. Хоча, у результаті Уругвайського раунду переговорів про зниження тарифів і кількісних обмежень їхня роль істотно знизилася, вони, як і раніше, широко використовуються в окремих секторах. Використання імпортних обмежень для залучення чи ініціювання ПЗІ найбільш яскраво виражається в автомобільній промисловості.

Це характерно для всіх груп країн: розвинутих (стосовно імпорту японських автомобілів), тих, що розвиваються (Мексика, Бразилія та ін.), з перехідними економіками (В’єтнам). Показовим є також приклад України в процесі реалізації інвестиційного проекту “АвтоЗАЗ-Daewoo”, коли найбільша одноразова пряма інвестиція в економіку супроводжувалась низкою пільг: нульові ставки податку на додану вартість та акцизу на імпорт виробничого устаткування, матеріалів та деталей автомобілів; звільнення від сплати земельного податку; звільнення реінвестованого прибутку від оподаткування; звільнення від сплати ПДВ та акцизу на автомобілі, зібрані в Україні; заборона імпорту автомобілів, яким більше ніж 5 років; підвищення тарифів на імпортні автомобілі.

Однак на макрорівні очевидною є взаємодоповненість торгівлі та інвестицій. [12, 13] Більш того, є очевидні контраргументи використанню торгових бар’єрів (як тарифних, так і нетарифних) для залучення ПЗІ. Обсяги припливу ПЗІ мають сильну позитивну кореляцію з індексом «відкритості торгівлі», і країни, що прагнуть розширити зовнішню торгівлю, одержують ПЗІ. Це обумовлено довгостроковою мотивацією інвестування, чому сприяють довгострокові гарантії. А всі короткострокові схеми, подібні до схем з повернення мита, для інвесторів є сумнівними, оскільки можуть бути скасованими в будь-який момент. Очевидним є і те, що обмеження доступу на ринки сприяють залученню ПЗІ, спрямованих на освоєння внутрішнього ринку, відлякуючи інвесторів, котрі шукають ефективного розміщення виробництва для обслуговування глобального ринку. У кінцевому рахунку, більш відкрита торгова політика є більш бажаною для країн, що прагнуть залучити іноземний капітал в істотних масштабах.

Можна стверджувати, що регіональні торгові угоди у цілому сприяють збільшенню потоків ПЗІ. По-перше, великий ринок дає більше можливостей реалізувати ефекти економії на масштабах, що вочевидь проявляється в EC, НАФТА, МЕРКОСУР, АСЕАН та інших угрупованнях. По-друге, створюються умови для динамізації економічного росту, що робить регіон більш привабливим для іноземного інвестування. По-третє, усуваючи торгові бар’єри між країнами - партнерами регіонального об’єднання й у той же час залишаючи незмінним торгові бар’єри у відношенні третіх країн, заохочується заміна деяких торгових операцій із третіми країнами торгівлею усередині регіону. В якості захисної міри від майбутньої втрати споживачів компанії третіх країн заміняють експорт у регіон створенням місцевого виробництва.

Взагалі торгівля й інвестиції знаходяться в тісних зв’язках, що виявляються практично у всіх сферах і галузях економіки. Зовнішня торгівля звичайно переростає в прямі інвестиції, ПЗІ сприяють розширенню торгових операцій тощо. Торгова політика і на національному, і на регіональному рівні істотно впливає на обсяг, структуру, і характер ПЗІ. А інвестиції, у свою чергу, формують міжнародне виробництво, зміцнюють торгові взаємозв’язки держав, створюють нову структуру світового виробництва і міжнародної торгівлі.

В умовах глобалізації і торгівля, і інвестиції можуть виступати як генератор міжнародного обміну не тільки окремо, але й одночасно, істотно впливаючи на темпи економічного розвитку. Тому торгова й інвестиційна політики повинні бути в сучасних умовах взаємоузгодженими, що вже стало правилом в політиці ТНК і усе більш необхідно в процесі формування політики окремих держав і міжнародних організацій. Це обумовлює зростання ролі СОТ як найбільш придатної організаційної структури для взаємопов’язаного регулювання торгівлі й інвестицій.

Однак, незважаючи на зростання економічної взаємозалежності торгівлі та інвестицій, значних кроків в підписанні багатосторонніх угод на рівні ГАТТ-СОТ зроблено не було. В сучасній системі угод СОТ не існує єдиного документу, що регулює міжнародні інвестиційні процеси в контексті торговельно-економічних відносин. Прийнята Членами СОТ Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи стосується лише торгівлі товарами. Окремі аспекти інвестування в відповідних сферах регулюються ГАТС, ТРІПС та Угодою про субсидії і компенсаційні заходи. А спроба підписати в 1998 році багатосторонню угоду щодо інвестування між 30 членами Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) виявилася невдалою. Разом з тим, багатьма країнами підписуються двосторонні угоди стосовно інвестиційного захисту, різні регіональні інвестиційні угоди, зокрема в НАФТА та ЄС.