This webpage has been robot translated, sorry for typos if any. To view the original content of the page, simply replace the translation subdomain with www in the address bar or use this link.

Податкова політика - Литвиненко Я.В.

Розділ 6. ПОДАТКИ ЯК ЗАСІБ СТИМУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

6.1. Розвиток інвестиційних процесів у світі в XX ст.

Розвиток підприємництва на сучасному етапі в Україні значною мірою стримується відсутністю коштів на розвиток науково-техніч­ного прогресу та впровадження результатів в економіку. Малий та середній бізнес через специфіку своєї діяльності не може використо­вувати великі кошти на наукові дослідження.

На жаль, в Україні процеси інвестування протягом тривалого часу перебували в стадії інертності. Причинами цього були скоро­чення обсягів виробництва, неефективне використання основних фондів, призупинення процесів технічного переоснащення та онов­лення виробництва.

У світі, навпаки, ці процеси в період після 1945 р. набули широко­го розвитку. Держави, які до 1940 р. перебували в стадії жорсткого кризового стану (наприклад, США), знайшли можливості фінансува­ти розвиток науково-технічного прогресу, подальшого розвитку еко­номіки і виходу з кризового стану. Але потрібно відзначити, що тем­пи зростання їх економіки були нижчими, ніж в інших країнах. Дер­жави, які не мали катастрофічних наслідків у результаті бойових дій (наприклад, Великобританія), частково використовували свої кошти для фінансування розвитку науково-технічних досліджень та розро­бок, а частково — інвестиції інших держав або окремих фізичних осіб. Темпи розвитку економіки цих держав були середніми. Третя група держав, які дуже постраждали від бойових дій, мали катаст­рофічні наслідки (наприклад, Німеччина, Японія, Франція та ін.), не мали власних коштів для фінансування розвитку науково-технічного прогресу і могли розвиватися тільки за рахунок інвестицій інших держав. При цьому потрібно визначити напрями використання цих інвестицій. Деякі держави, які потім об'єдналися в держави так зва­ного соціалістичного табору, використовували ці кошти на придбан­ня продуктів харчування або товарів споживання (головним чином, товарів легкої промисловості). Інший напрям — використання інве­стицій для розвитку виробництва: на наукові дослідження, розроб­ки нових технологій (цим шляхом пішли Японія, Німеччина). У ре­зультаті економіки цих держав розвивалися швидкими темпами, і через 10-15 років вони увійшли в першу п'ятірку країн світу.

У цей же час в цих країнах створюється нова концепція державно­го регулювання і відбувається формування нових фінансових мето­дів, серед яких кредитні та податкові важелі, які пізніше стали голов­ними в інвестиційній політиці держав. Надалі інвестиційна політика стала індикатором економічного стану держави, а її коливання свідчать про зміни сукупного попиту, а пізніше — обсягу національ­ного виробництва і зайнятості населення. У межах податкової та кре­дитної політики постійно трансформуються системи різних економі­чних методів і пільг, які спрямовуються на стимулювання приватної ініціативи, підтримку розвитку підприємництва, модернізацію ви­робництва, прискорення впровадження досягнень науково-технічно­го прогресу в промислове виробництво.
Одним із засобів стимулювання компаній і фірм до інвестування коштів в основний капітал і розширення власних витрат на проведен­ня науково-технічних досліджень було застосування податкових пільг, особливо в 50-ті роки XX ст. Це пов'язано з різними причинами.

По-перше, розвиток податкової політики здійснювався під впли­вом чинників, які формували розвиток економіки держави, насампе­ред на макроекономічному рівні. До них передусім належать приско­рення темпів науково-технічного прогресу, поява нових видів сиро­винних ресурсів та альтернативних матеріалів, поява та використання ядерних енергоносіїв, що суттєво вплинуло на перебу­дову окремих галузей промисловості. Водночас почали розвиватись різні напрями теорії оподаткування, сутність яких полягала у тому, що в умовах жорсткої конкуренції на світовому ринку в національ­них системах більше уваги стали приділяти стимулюючим функціям податків. Як найважливіший чинник впливу держави на прискорен­ня розвитку науково-технічного прогресу, розширення експорту, впровадження екологічних заходів, збільшення зайнятості населення використовувались різні податкові пільги, особливо коли держава була зацікавлена в розвитку окремих галузей, підприємств, фірм. Але при цьому їм не забезпечувався рівень прибутковості в середньому нормативному прибутку або стандартні умови діяльності.

По-друге, в 50-70-ті роки XX ст. почали зменшуватися витрати на наукові дослідження та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) з державного бюджету. Це пояснюється тим, що віддача від них у більшості державних програм низька. На практиці відбувалось тільки просте перекачування коштів у різні науково-дослідні ін­ститути та центри з бюджетних фондів державних програм, які були орієнтовані на розвиток окремих напрямів військових досліджень. Неефективне використання бюджетних коштів викликало протидію з боку платників податків.

По-третє, суттєво скоротилася зацікавленість приватних компа­ній та фірм в отриманні державних інвестицій. Це пояснюється тим, що в укладених угодах обов'язково вказується напрям використання інвестиції, і тим самим дуже скорочувалася можливість вільного ви­бору напряму дослідження. Крім того, бурхливий науково-технічний прогрес значно скоротив строки морального зносу нової техніки та технологій, що вплинуло на пряме регулювання інвестиційних про­цесів з боку держави.

Надалі більшість держав почала переходити від процесів техніч­ного переоснащення виробництва до економічних методів заохочен­ня приватних фірм і підприємств, які самостійно йшли на ці витрати. У цей же період розробляється система стимулювання приватного капіталу до інвестування в НДДКР. Найперше вводились суттєві пільги на податок на прибуток.

Усі методи, які застосовувались у більшості країн з розвиненою ринковою економікою, можна поділити на три групи:

• прискорена амортизація обладнання та машин;

• інвестиційний податковий кредит;

• стимулювання вкладання коштів у НДДКР.

Прискорена амортизація обладнання та машин. Це дієвий інстру­мент державного регулювання темпів обігу основного капіталу, роз­поділу інвестицій по сферах загального виробництва. За допомогою підвищення коефіцієнтів і строків амортизації обладнання здійсню­ється зменшення розміру між податковою та економічною амортиза­цією і при цьому зменшується розмір оподатковуваного прибутку. Вперше цей метод був застосований у США 1954 року (детальніше це питання було розглянуто в розд. 3).

Інвестиційний податковий кредит. Він являє собою фінансування державою капітальних вкладень приватного бізнесу, а фактично це податкова знижка. Головною метою його є стимулювання розши­рення парку обладнання та заміна застарілого. Він розраховується, як звичайно, у відсотках до вартості обладнання та вираховується безпосередньо з суми податку на прибуток підприємства або оподат­ковуваного доходу. Особливо поширеним цей метод став в енерге­тиці та матеріалозберігаючих технологіях. Він має непостійний ха­рактер і застосовується залежно від кон'юнктури ринку та зацікавле­ності держави в розвитку того чи іншого підприємства або галузі. Ця пільга сприяла введенню в дію та в експлуатацію нового обладнання та машин.

Стимулювання вкладання коштів у НДДКР. Уперше цей метод був застосований у США. Його сутність полягає в тому, що з оподатко­вуваного прибутку або доходу фірми вилучаються і включаються як витрати ті кошти, які витрачаються на НДДКР. У деяких державах (наприклад, у Великобританії, Бельгії, Голландії, Швеції) ці кошти включаються до витрат підприємства в повному обсязі.

Застосування податкових пільг вплинуло на суттєве зниження до­хідної частини місцевих і державного бюджетів країн. Деякі корпо­рації почали використовувати податкову політику для визначення своєї економічної стратегії незалежно від попередніх напрямів діяль­ності. Тому керівництво держав стало дещо змінювати політику на­дання пільг й застосовувати принцип "швейцарського сиру". Всі по­даткові пільги концентрувались навколо тих галузей, які, на погляд держави, мали пріоритетний розвиток. До них належать електроніка, автомобілебудування, ракетна промисловість, авіабудування, хіміч­на промисловість та інші галузі національної економіки. Але з друго­го боку, таке ставлення до окремих секторів економіки створювало ситуацію економічної нерівності, негативно впливало на психологі­чний настрій платників податків та утворювало передумови до при­ховування доходів від оподаткування та інші зловживання.

Тому в 80-х роках XX ст. почала проводитись політика стимулю­вання розвитку науково-технічного прогресу, контактів підприємців і переоцінка інвестиційних процесів на міжгалузевому, міжрегіональ­ному та міжнародному рівнях. З'явилась необхідність у стимулюван­ні нових фірм, які здійснювали та реалізовували нові розробки на стику різних сфер виробництва та діяльності. Крім того, були введені особисті пільги на виробниче інвестування, практично повністю ска­сований інвестиційний податковий кредит, відбулася зміна ставок прискореної амортизації. Головним напрямом проведення інвести­ційної політики стає стимулювання науково-дослідної діяльності компаній. Почав налагоджуватись тісний зв'язок науково-дослідних центрів та університетів з різними компаніями. І цей процес заохочу­вався у більшості держав. З'явилась така пільга, як дослідний подат­ковий кредит, суть якої полягала в тому, що підприємства мали змо­гу відраховувати з оподатковуваного доходу визначену частку від суми приросту власних витрат на НДДКР у порівнянні з попереднім періодом. З'явилась система пільг при оподаткуванні нових особли­вих напрямів науково-технічної діяльності.

Водночас у розвинених державах світу більше уваги почали при­діляти фундаментальним дослідженням. Але з урахуванням того, що вони мають відносно довгий період окупності, вкладання коштів у ці дослідження мають невелику питому вагу. Наприклад, у США з усіх коштів, які вкладались у наукові дослідження, тільки 19 % припада­ють на фундаментальні дослідження, у Франції — 9 %, у Великобри­танії — 13 %, у Швеції — 8 %. Особливістю цих досліджень є також те, що вони проводяться здебільшого у вузівських лабораторіях, то­му з цією метою більшість країн для стимулювання інвестицій у фун­даментальні дослідження збільшує кількість та перелік податкових пільг. Так, у США суттєво розширені пільги для промислових під­приємств і компаній, які укладають угоди на дослідні проекти з уні­верситетами (наприклад, введена нова податкова знижка з податку на прибуток).

У той же час почали утворюватись науково-дослідні партнерські об'єднання, тобто корпоративні фонди фінансування НДДКР на під­ставі доходів, отриманих від промислових фірм, корпорацій та під­приємств, а також окремих фізичних осіб. До складу таких об'єднань входить основний партнер, яким може бути або університет або про­мислове підприємство, та кілька "обмежених" партнерів.

Однією з податкових пільг є також стимулювання приватних ін­вестицій в акції. Так, податкова знижка надається для окремих видів інвестицій.

У різних державах діє і система "щадного оподаткування" мало­го бізнесу. Так, у більшості держав встановлюється єдина на держав­ному рівні ставка податку на прибуток. Але для малих підприємств оподаткування може здійснюватись по індивідуальній ставці прибут­кового податку на сукупний дохід власника підприємства, а рівень індивідуальної ставки значно нижчий, ніж ставка податку на прибу­ток підприємств.

Особливу увагу в 80-90-х роках почали приділяти знов утвореним акціонерним товариствам. Для них застосовувалась пільга, коли впродовж одного або двох років роботи це підприємство взагалі не сплачувало або сплачувало тільки частково податок на прибуток.

У цей же час особливої уваги заслуговувала і професійна підго­товка фахівців. Для цього з оподатковуваного прибутку відрахову­вався визначений відсоток суми приросту витрат підприємства на професійне навчання, підготовку та перепідготовку кадрів. У тих ре­гіонах, де був високій рівень безробіття, витрати на підготовку та пе­репідготовку кадрів вираховувались з оподатковуваного прибутку.

У деяких країнах почали застосовувати пільгу при експорті капіта­лу. Так, підприємствам, які утворюють філії за кордоном, можна було впродовж 3-6 років включати витрати на ризик у склад витрат у виз­начених межах у відсотках до вкладеного капіталу і таким чином змен­шувати частину доходу, який оподатковується. Крім того, проводить­ся стимулювання інвестування в сільське господарство та в сільсько­господарське машинобудування. Здебільшого застосовується прискорена амортизація, коли спочатку норма та сума амортизацій­них відрахувань вищі, ніж в наступні періоди. Це дає змогу зменшити в цей період дохід до оподаткування (або прибуток) і стимулювати оновлення сільськогосподарської техніки. У деяких державах (США, Францїї, Великобританії) діє порядок, коли фермер, який бере участь у державних аграрних програмах, має можливість затримувати спла­ту податку на приріст капіталовкладень до завершення інвестиційно­го процесу. Таким чином, розмір податку щорічно зменшується на від­соток інфляції, і його сума розподіляється рівномірніше.



 

Created/Updated: 25.05.2018

stop war in Ukraine

ukrTrident

stand with Ukraine