principal économie livres Strategії ekonomіchnogo rozvitku dans l'esprit globalіzatsії - Luk'yanenko DG

Strategії ekonomіchnogo rozvitku dans l'esprit globalіzatsії - Luk'yanenko DG

1.2. Shlyakhov rozvitku natsіonalnih ekonomіk dans seredovischі mondiale

N. O. Tatarenko

Alternatives modelyuvannya rozvitku natsіonalnoї économie en seredovischі mondiale

Formuvannya novіtnoї natsіonalnoї doctrines vіdkritostі est l'inclusion de l'Ukraine à svіtovoї ekonomіchnoї Sistemi vіdbuvaєtsya des esprits de la staroї, nechіtkostі obrisіv maybutnoї suspіlno-ekonomіchnoї modelі un vodnochase pour les esprits neviznachenostі schodo vіdnoshennya svіtovoї spіlnoti à neї yak ekonomіchnogo partenaire. Rozumіnnya de scho viznachennya Avec l'Ukraine en Svoge géoréférencement de prostorі mondiale, toruvannya shlyahіv à Demba Yea i ambiguïté des processus de pliage, Yaky pid formuєtsya vplivom bagatoh souvent vzaєmoviklyuchayuchih, chinnikіv, Got Pourquoi pіdstavoyu pour neuperedzhenoї otsіnki protsesіv globalіzatsії que їhnoї priynyatnostі pour des puissances nashoї.

Le problème de l' Ukraine à іntegratsії svіtovogo gospodarskogo espace sur un pіdstavah par mettre avant vіtchiznyanoyu ekonomіchnoyu par la science plus bas sytuatsia Nadzvychaina expiré zavdan, zokrema opratsyuvannya dіalektichnih que іstoriko-logіchnih pour embuscades zmіstom doslіdzhennya esprits i naslіdkіv poєdnannya natsіonalnih que іnternatsіonalnih іnteresіv. Neobhіdnіst zastosuvannya dans theoreticity doslіdzhennyah pіdhodіv alternativement klasichnim, zumovlena rіznomanіtnіstyu proyavіv zakonomіrnostey, pritamannih svіtogospodarskim traite scho formuyutsya pid vplivom stіykoї tendentsії à zrostayuchoї єdnostі svitu sur bazі natsіonalno-derzhavnoї spetsifіki rozvitku kraїn, yak sogodnі th viznachaє zagalnі aperçu globalnoї Kartini svitu: od vsebіchnostі , bagatogrannostі vikoristovuvanih embuscades dépôts de svitu mondiaux caractéristiques de rіven adekvatnostі natsіonalnoї іntegratsіynoї modelі її Vlasnyi ekonomіchnim que polіtichnim іnteresam, virіshennya problemi ekonomіchnoї vіdkritostі.

Vid heure nabuttya Avec l'Ukraine souveraine suverenіtetu diskusії schodo Vibor shlyahіv polіtichnogo que sotsіalno-ekonomіchnogo її rozvitku i à sogodnі pas vtrachayut svoєї aktualnostі que gostroti. PROTE zmіstovy gamme їh dovolі obmezheny: abo lіberalіzatsіya que adaptuvannya à rinkovih esprits abo puissances regulyuvannya zhorstke ekonomіchnih protsesіv. Tsіkavo, scho en tsomu pas rozglyadayutsya kontekstі problèmes pratiques SSMSC torkayutsya globalіzatsії polіtichnih que ekonomіchnih protsesіv. Spravdі, Yakscho caractéristique Retrouvez notre Butt svіtogospodarskogo Je іnternatsіonalіzatsіya mіzhkraїnnih zv'yazkіv, i Taqiy sposіb її іsnuvannya vistupaє yak іstorichny viklik avant le pouvoir des puissances natsіonalnoyu bezalternativnostі des embuscades de vіdkritostі, Shlyakhov vhodzhennya dans le seredovische mondial. Transformatsіya Economie de l'Ukraine dans prorinkovomu napryamku Robit processus globalіzatsії nevіdvorotnoyu realnіstyu. l'argument Svoge l'heure de Yak, vihodyachi іz printsipіv, Classics sformulovanih, Marx, rinkova ekonomіka pour svoєyu par nature yak Mauger privation funktsіonuvati marché de l'analyse de chastina, Got Booty vіdkritoyu [1]. Sur praktitsі tels vіdkritіst oznachaє scho tehnіchna, structurelle, іnvestitsіyna i sotsіalna polіtika Kraina Got orієntuvatis sur Krashchi svіtovі pokazniki i normes EKSPORT que іmport rіshennyam et zovnіshnoekonomіchna de dіyalnіst Got Booty Alternatives - Pourquoi organіchnoyu Chastain ekonomіchnoї dіyalnostі gospodarskih sub'єktіv. Cette ekonomіka peredbachaє accès vіlny vnutrіshnіy rinok іnozemnoї konkurentsії, formes vikoristannya vsіh іnvestitsіynogo i trade spіvrobіtnitstva, opratsovanih svіtovoyu praticiens spіvstavnіst svіtovih i vnutrіshnіh tsіn que dohodіv, monnaie konvertovanіst natsіonalnoї, yak rіvno spіvstavnіst gospodarskogo loi. pouvoirs Tse ob'єktivno pov'yazano s obmezhennyam regulyuyuchih de funktsіy i transférer zovnіshnoekonomіchnoї dіyalnostі sur rіven mіkrogospodarsky.

Minds in yakih UKRAINE passer à l'analyse du marché, Je spetsifіchnimi. En іdealі pour rinkovih transformatsіy neobhіdne sain suspіlstvo s doskonaloyu materіalnoyu i bazoyu juridique, ratsіonalnoyu ekonomіchnoyu que іnstitutsіonalnoyu structures dostatnіm potentsіalom ekonomіchnim, kvalіfіkovanoyu zakonodavchoyu i bonne réputation vikonavchoyu Vlad sotsіalnoyu stabіlnіstyu tels composants SSMSC zdatnі zabezpechiti natsіonalnu viznachenіst, suverenіtet i samostіynіst dans priynyattі rіshen pour zovnіshnoekonomіchnogo. Tsikh Components Connection Zhodnogo UKRAINE not Got.

zvazheno de postavitisya Tom au problème de vіdkritostі, oskіlki, yak zasterіgaє, zokrema, professeur Garvardskogo unіversitetu D. Rodrіk "pas іsnuє dokazіv zhodnih de scho іntegratsіya à svіtovogo gospodarskogo étendue elle-même plomb sobі à pokraschennya ekonomіchnoї situatsії. Navpaki de la bagato perekonlivih dokazіv de scho vіdkritіst, interprété par yak zmenshennya pereshkod sur le potokіv routier kapіtalіv haute i tovarіv pas directement pov'yazana s ekonomіchnim zrostannyam: skorіshe Vono dépôts od nayavnostі efektivnoї vnutrіshnoї strategії schodo vsіh prosharkіv population, yak pom'yakshuє vnutrіshnyu konflіktnіst rozvitku ; od vnutrіshnoї іnstitutsіonalnoї polіtiki, reaguvati zokrema nayavnostі іnstitutsіy, zdatnih Shvydko sur situatsіyu sur zmіni vіdbuvayutsya scho dans seredovischі mondiale, que vmіlo pristosovuvatisya pour eux. Le іntegruvannya de même doskonala NATIONAL vnutrіshnya іnstitutsіonalna e Ekonomichna la structure Je to svіtovogo spaciousness à égalité esprits. Pour Tsikh vіdsutnostі obov'yazkovih Composants Connexion strategії zovnіshnoї lіberalіzatsії vіdkritіst nіchogo ne pas donner "[2]. Dans tsomu svoєmu tverdzhennі D. Rodrіk spiraєtsya sur suchasnі zagalnoviznanі pіdhodi, zgіdno s yakimi zovnіshnoekonomіchna dіyalnіst Je pіdkontrolnoyu derzhavі, yack Got vikonuvati funktsіyu realіzatsії zagalnonatsіonalnogo іnteresu et її zovnіshnoekonomіchna polіtika Got bazuvatisya sur embuscades fondamentales ekonomіchnogo zrostannya et the Same - іnvestitsіyah, makroekonomіchnіy stabіlnostі, lyudskih ressources efektivnosti upravlіnnі, viklyuchati Tezu th schodo domіnuvannya іntegratsіynih іnteresіv yak pershoprichini ekonomіchnogo zrostannya.

Klasichnі pіdhodi à analіzu structuration ob'єktіv ekonomіchnih іnteresіv, modèle viznachayut SSMSC povedіnki natsіonalnih kraїn schodo partnerіv sur complexe svіtovomu gospodarskomu, peredbachayut scho: diversifіkatsіya dans zarubіzhnі natsіonalnі Economie obumovlena sirovinnim chinnikom, poglinayuchimi mozhlivostyami natsіonalnogo spozhivchogo analyse du marché que mozhlivostyami zastosuvannya pour kriterієm pributkovostі, vіdnosno vіlnih kapіtalіv; vіdkritіst natsіonalnih ekonomіk spriyaє vіlnomu resursіv entrée, overflow yakih pid zdіysnyuєtsya vplivom dії ob'єktivnih ekonomіchnih zakonіv. Un tel régime Je chastkovo expiré le th sogodnі, Surtout si juste après environ realіzatsіyu zatsіkavlenostі dans vіdkritostі Pevnyi natsіonalnih ekonomіk.

Contre restrukturizuєtsya de svit mondiale, staє dedalі polyarnіshim: protyagom XXe siècle. ORPV mіzh svіtovimi ekonomіchnimi centres periferієyu nevpinno zrostav. Basics protsvіtannya provіdnih ekonomіchnih kraїn que їhnogo svіtovogo domіnuvannya, okrіm kraschoї organіzatsії que vischoї produktivnostі pratsі, système Bula vіdnosnoї zamknenostі que neekvіvalentnogo obmіnu. système Tsya inclus de Dvi: monopole volodіnnya dans Masov masshtabі Suchasnyj tehnologіyami avancé, i Yak naslіdok, printsipova vіdmіnnіst dans tsіnah eksportu que іmportu; stvorennya en boîte torgovelnih bar'єrіv que vikoristannya nerinkovih metodіv konkurentsії. Efekt od tsіnoutvorennya monopole sur l'analyse du marché svіtovomu posilyuvavsya zavdyaki mehanіzmam pіdtrimki Vlasnyi visokooplachuvanih virobnikіv que diskrimіnatsії, accès obmezhennі à natsіonalny rinok nizkooplachuvanih autres.

Monopoly zdatnіst rozvinenih kraїn viroblyati Suchasnyj visokoyakіsnu que visokotehnologіchnu produktsіyu a accordé une permission їm diktuvati nadvisokі monopolnі tsіni ont SSMSC Bula hypothèque chastka scho zabezpechuvala visokі norme zhittєvі pour Tsikh kraїn que bula svoєrіdnoyu "іntelektulno-tehnologіchnoyu louer" i Basics nerіvnopravnogo achats obmіnu s kraїnami "troisième svitu "vіdstayut scho dans rozvitku pour vsіma makroekonomіchnimi pokaznikami.

Tom, si juste après, skazhіmo, à propos de єmnіst natsіonalnogo marché des matières premières analyses yak ob'єktivny chinnik diversifіkatsії, puis Suchasnyj svіtі perevaga vіddaєtsya pas noter kraїnam de Popit zalishaєtsya nenasichenim et Tim de vischy rіven dohodіv, un Potreb temple rіven que platospromozhnogo popitu. Ceux sama stosuєtsya іnvestuvannya: vkladennya kapіtalіv dans rozrahunku sur stabіlnі pributki prіoritetnim napryamkom Oui, i perevaga nadaєtsya kraїnam, spіvpratsya s yakimi zabezpechuє qiu stabіlnіst et takozh spriyaє rozvitku strategіchnih Galuzo dans kraїnі-eksporterі, zrostannyu dans nіy rіvnya zaynyatostі. Zvichayno tels vimogam pas vіdpovіdayut Kraina, SSMSC pas peiner vіdpovіdnogo ekonomіchnogo potentsіalu chi perebuvayut sur transformatsії stadії. Kraina buduyut svoї vіdnosini sur un embuscades par pour Retrouvez notre іdentichnostі de ekonomіchnoї.

Sur la scène du temple de protivagu poperednіm realіyam scho harakterizuvalis Nezalezhnosti natsіonalnih ekonomіk i la liberté d'acceptation rіshen Have novіy globalіzovanіy mіzhnarodnіy ekonomіtsі zalishaєtsya tous moins de minutes pour moins de mozhlivostey natsіonalnoї avtonomіzatsії. Tse vіdpovіdno, produit généralement pour contrôler vtrati vnutrіshnoyu i, bіlshe équipe, zovnіshnoyu situatsієyu uryadіv natsіonalnih pouvoirs zokrema scho stosuєtsya upravlіnnya zovnіshnoekonomіchnimi processus.

Surtout yaskravo tsі novі tendentsії dans svіtovomu gospodarstvі Wink dans les processus, pov'yazanih іz globalіzatsієyu ekonomіchnih complexe, polіtichnih que іnformatsіynih vіdnosin. Un іz viyavіv podіbnih pour le changement est devenu ekonomіzatsіya polіtiki. Pour les esprits Tsikh sposterіgaєtsya tendentsіya vivіlnennya strukturoutvoryuyuchih ekonomіchnih chinnikіv - potokіv fіnansovih que resursіv - puissances secondaires contrôle s-pid s: transnatsіonalnі korporatsії sprichinyayut tronquée bіlshy étau rozvitok kraїn que svitu dans tsіlomu, i processus protistoyannya peremіschuyutsya s protistoyannya kraїn à protistoyannya kapіtalіv. Vodnochase tendentsії svіtovogo rozvitku tous bіlshoyu mіroyu stayut od vplivu transnatsіonalnih groupe fіnansovo-Promyslova jachère, SSMSC rіshuche vitіsnyayut Zi svіtovogo Rinku natsіonalnі korporatsії.

Krіm de méga structure de transnatsіonalna svitu mondiale, yak ninі znahoditsya dans aktivnіy stadії formation, faire suttєvі korektivi dans funktsіonuvannya natsіonalnih іnstitutsіonalnih іnfrastruktur dans napryamku їhnoї unіfіkatsії que vzaєmnogo uzgodzhennya structures Zi zovnіshnogo svitu. Nasampered tsі vimogi poshiryuyutsya zakonodavchu sur la base, le principe organіzatsії tehnologіchnih protsesіv i sertifіkatsії produktsії Promyslova-virobnichogo i sektorіv économie agricole au fіnansovo CREDIT i torgovelnu système. Dans tsomu rozumіnnі globalіzatsіya économie produit généralement jusqu'à praktichnoї nespromozhnostі regulyuvati rinok ce système virobnitstva sur natsіonalnomu rіvnі, i nagalne zavdannya uryadіv - processus CIM protistoyati.

Pour de tels esprits, naturellement, transformuєtsya vіdnoshennya à rolі klasichnih chinnikіv іntegruvannya ekonomіk, SSMSC obmezhuyutsya rіvnem "ekonomіchny іnteres gospodaryuyuchogo sub'єkta"; їh perestayut rozglyadati dans kontekstі monodetermіnіzmu et Otzhe problème uniquement traktuvati perevag vіdkritostі scho Oui, s un côté, pour ekonomіchno vіdstalih kraїn privation potentsіynimi, oskіlki їhnya realіzatsіya Mauger Buti dosyagnuta privation zavdyaki vіdpovіdnіy polіtitsі Uryadov, et z іnshogo - pour rozvinenih kraїn absolument mozhlivіstyu ressource svіtovy pererozpodіlyati potentsіal son korist. Kraina donc chi іnakshe perebuvayut sur rіznih Etap rozvitku zumovlyuєtsya scho de naturelles ekonomіchnimi esprits rіznoyu Pervin resursonadіlenіstyu i, zvazhayuchi sur tse, Puissance cutanée buduє Vlasnyi zovnіshnyu polіtiku, vіdshtovhuyuchis od spetsifіki vnutrіshnogo virobnitstva, obmіnu, rozpodіlu zhittєvih avantages rіvnya Dobrobut toscho. esprits spriyatlivih s de stvorennya Boxed metoyu zaluchennya neobhіdnih resursіv, vіdtіk yakih zavdaє impact sur ekonomіtsі іnshih kraїn, Abo bonne splanovana aktsіya realіzatsії Vlasnyi іnteresіv pour rakhunok zarubіzhnih partnerіv, Je norme pour uryadіv, SSMSC pereslіduyut Loisirs natsіonalnі. Principe їh dіyalnostі - svіdome modelyuvannya povedіnki Kraina dans zovnіshnomu seredovischі, oskіlki nekerovanіst protsesіv overflow resursіv mis Slabko dans ekonomіchnomu vіdnoshennі dans zalezhnіst od pays Je іnshih ekonomіk, le mode stvoryuє defіtsitu potentsіalu vnutrіshnogo rozvitku.

Dans pіdvalini Suchasnyj modelyuvannya ekonomіchnoї povedіnki natsіonalnih pouvoirs durs aux trois postulats de base de schodo vіdkritostі, opratsovanih zahіdnimi ekonomіstami-mіzhnarodnikami:

• Vіdkritіst se sobі pas Je dієvim mehanіzmom generatsії acier ekonomіchnogo rozvitku. Fondamentale determіnantami ekonomіchnogo zrostannya Je nakopichennya fіzichnogo i lyudskogo kapіtalu que tehnologіchny rozvitok. Le determіnantam de Vіdkritіst CIM Mauger, à scho Won Mauger zrobiti bіlsh i pas cher avantages kapіtalnі disponibles spriyati peredachі іdey que tehnologіy іz rozvinenih kraїn. Ale tse Yea privation potentsіynі її mozhlivostі, mise en forme de SSMSC peut Buti realіzovanimi pour les entrepôts de іnshih nayavnostі. Kraina, Economie yakih zrostayut bіlsh taux Shvidky va fondre, de yack bіlsh habituellement vіdkritimi. Ale réception zvorotny - mіzh bіlshoyu vіdkritіstyu que negaynim ekonomіchnim zrostannyam - sposterіgaєtsya pas pratique.
• Vіdkritіst neminuche priskoryuvatime ORPV mіzh rіvnem dohodіv i Dobrobut okremih sotsіalnih de groupe Kraina. Yak pokazuyut doslіdzhennya [3], pid pozhvavlennya heures protsesіv lіberalіzatsії dans uspіshnim fesses stvorennya économie de Chilі scho Oui vіdkritogo tapez koefіtsієnt Gіnі [4] zrіs 12% - od 0,46 à 1971 p. - Pour 0,58 en 1989 p. [5]. Analogіchne zrostannya rozrivіv dans kіntsya 80 de rokіv de revenu sposterіgaєtsya dans kraїnah, kotrі payer Way Shvidky vіdkrittya ekonomіk, zokrema dans Latinskіy Ameritsі qui ont kraїnah kolishnogo sotsіalіstichnogo Tabor, en plus de chislі Ukraїnі [6].
• Vіdkritіst robit Kraina bіlsh jachère od zovnіshnіh shokіv, mise en forme de scho peut sprovokuvati vnutrіshnі konflіkti que polіtichnu nestabіlnіst. Tsі naslіdki zagrozlivі pas privation samі sur sobі, ale i th mozhut prolongovuvati multiplіkuvati tsі chocs. Le Monde de Global, scho rozvivaєtsya, 70 rokіv CCB urazheny serієyu shokіv de pochinayuchi, SSMSC sprichinyalis zmіnoyu esprits torgіvlі, les taux d'intérêt de Oscillations raptovimi zmіnami napryamkіv potokіv kapіtalіv. Borgova crise, yak vibuhnula dans kraїnah Latinskoї Amérique à 80 Rokach, Bula de fesses їhnoї nespromozhnostі vplivati ​​sur naslіdki zovnіshnіh shokіv, protistoyati їm. Donc inutile crise azіyska fіnansova en 1997 roku prodemonstruvala, scho pas іsnuє zhodnoї Kraina, Carré od printsipіv pobudovi її zovnіshnoekonomіchnoї polіtiki, yack Got іmunіtet contre de telles shokіv. Donc rang, mozhlivіst upravlyati Tsimi turbulente traite Jé composants critiques strategії scho dozvolyaє realіzovuvati perevagi vіdkritostі.

Analіzuyuchi nayvagomіshy chinnik ekonomіchnogo zrostannya, Yaky dans kraїnah scho rozvivayutsya abo transformuyut son ekonomіku, rozglyadaєtsya yak preuve nayvagomіshy sur vіdkritostі korist et le Même: mozhlivіst naroschuvannya іnvestitsіynogo potentsіalu Kraina pour rakhunok afflux іnozemnih іnvestitsіy peut zrobiti tsіly nombre uzagalnen, yakіy superechat tsіy doktrinalnіy tezі :

• par au-Perche, Visoko rіvnya korelyatsії mіzh dinamіkoyu іnvestitsіy que ekonomіchnim zrostannyam dans korotkostrokovomu perіodі pas sposterіgaєtsya, tobto zmіni іnvestitsіynih pokaznikіv pas bricoler sur vplivu rozvitok natsіonalnoї ekonomіchnoї la structure directe. Hoch dans dovgostrokovomu perіodі іnvestitsії vistupayut klyuchovim facteur dinamіki de ekonomіchnoї, i todі Tsey réception de téléphone bonne prostezhuєtsya [7]. Cependant іnozemnі іnvestori orієntuyutsya sur negaynі pokazniki ekonomіchnogo zrostannya, SSMSC obіtsyayut i dans maybutnomu stabіlnі recettes od іnvestitsіy. Tom sprobi zaluchiti іnvestitsії pour strukturnoї perebudovi Gospodarstwa, vіdshtovhuyuchis od kriterіyu termіnovostі, i sur tsіy osnovі podolati krizovі yavischa pas matimut du succès;
• Alternativement, naynovіshі doslіdzhennya Jerel ekonomіchnogo zrostannya dans kraїnah, zokrema Shіdnoazіyskogo regіonu, pokazuyut Nadzvychaina sytuatsia vazhlivіst vnutrіshnogo nagromadzhennya cumulative pour Tsikh kraїn. Zokrema, zrostannya zagalnoї produktivnostі faktorіv (TFP) vіdіgraє rôle unique dans Mensch porіvnyannі s fіzichnimi іnvestitsіyami que zrostannyam de première qualité kіlkostі robochoї Seeley. Postіynoyu determіnantoyu ekonomіchnogo rozvitku Tsikh kraїn Je nevpinne namagannya zaluchati à virobnitstva vnutrіshnі іnvestitsії. Alors Pivdenna Corée zmogla zbіlshiti chastku vnutrіshnіh іnvestitsіy PNB od nіzh moins de 10% en 1960 p. 30% naprikіntsі 70 p. [8];
• en tretє, navіt ekstravertna vіdkritіst (eksportna orієntatsіya) en économie Hoca de bіk th Mauger Pevnyi mіroyu stimulyuvati іnozemne іnvestuvannya pas Mauger zabezpechiti directe zv'yazku mіzh vіdkritіstyu que іnvestitsіynoyu privablivіstyu. Analіz neoklasichnogo pіdhodu daє mozhlivіst stverdzhuvati scho vzaєmozv'yazok mіzh lіberalіzatsієyu i revenu vkladeny fіzichny kapіtal ambiguïté dans tous les razі pour kraїn scho mal zabezpechenі fіzichnim kapіtalom: їh vіdkritіst vіdpovіdno le théorème de Stolper-Samuelson [9] zmenshuvatime dohіdnіst іnvestitsіy. Тим самим знижується дохід на капітал і зменшується привабливість для приватних інвесторів. Уряди східноазійських країн доповнювали екстравертну зовнішньоекономічну орієнтацію вивіреною політикою стимулювання внутрішніх інвестицій, що дозволяла підвищувати їхню дохідність. Вони не лише ліквідували перешкоди на шляху внутрішніх приватних інвестицій, але й активно субсидували національних інвесторів, активізуючи кумулятивні процеси. Так, наприклад, у цих країнах напередодні фінансової кризи 1997 р., коли потоки іноземного капіталу досягли кульмінаційної точки відносно національних ВНП, вони не перевищували 5 % від обсягу внутрішніх інвестицій по групі цих країн у цілому, що підкреслює домінантну роль внутрішніх джерел нагромадження для економічного розвитку [10];
• по-четверте, іноземні інвестори приходять не в у ті країни, де все надлібералізовано, а у ті країни, де діють власні стимули і наявні власні основи економічного зростання, наприклад, високий платоспроможний попит і високий рівень власних капіталовкладень, що здійснюються за рахунок внутрішніх національних джерел. Власне ще на початку ХХ ст. У. Мітчелл доходить висновку, що інвестиційний бум має кумулятивну природу. Його пожвавлення чи затухання пов'язане з дією екзогенних (іноземна інвестиційна діяльність) та ендогенних (внутрішня інвестиційна діяльність) чинників. Жодна фаза відтворювального процесу, на його думку, прямо не залежить від екзогенних чинників, зовнішніх по відношенню до самої економічної системи: будь-які обсяги іноземних інвестиційних надходжень не можуть справити імпульсний ефект на економіку, не можуть служити поштовхом до кумулятивного розгортання, якщо для цього ще не визріли ендогенні чинники [11].

До ендогенних чинників кумулятивного процесу У. Мітчелл відносить: посилення внутрішньоекономічних мотивів суспільної інвестиційної діяльності, зростання прибутків і процента, зниження основних та додаткових витрат, сталість грошово-кредитних відносин, стабільність позиції банків як позикодавців, зростання маси національних заощаджень, що шукають сфери застосування. Саме тому, на його думку, держава стоїть перед необхідністю впливати на динаміку внутрішніх інвестицій. Важелями впливу на економіку і, водночас, його об'єктами у нього виступають: економічні інституції — інвестиції, фінанси, грошовий обіг, кредит; політичні інституції; право; суспільна психологія тощо. Одним із методів регулювання він вважає планування, якому надає великого значення. За допомогою планування У. Мітчелл вважав за можливе вирішити будь-які економічні та соціальні проблеми.

Отже, відкритість сама по собі не вирішує ані проблеми економічного зростання у контексті нарощування інвестиційної привабливості національної економіки, ані проблеми її реструктуризації. Натомість, зважаючи на велику залежність відкритої економіки від глобального економічного комплексу, відбувається відтік національних ресурсів і капіталів, як то сталося в Україні.

Проте відкритість є реалією сьогодення і розглядається сучасною економічною теорією як неодмінна умова суспільного розвитку, адже переваги відкритості повністю пов'язуються зі становленням ринкових відносин як таких, що ставлять країну перед необхідністю рахуватись із дією об'єктивних економічних законів конкурентності.

Західні економісти-теоретики доводять, що скористатися об'єктивними перевагами відкритості країні, у якій відбувається становлення ринкових відносин, можна лише за певних умов, серед яких активна роль держави у запровадженні власної національної моделі відкритості має провідне значення. «Абсолютно нереально сподіватись, що зусилля по національному розвитку можна звести до однієї простої моделі «зразкової економічної поведінки», і нереально навіть прагнути запровадження такої моделі. Правила міжнародного економічного розвитку мають бути достатньою мірою гнучкими, щоб дозволити кожній країні впроваджувати власну модель розвитку, так само як Японія, Німеччина та США у минулому впроваджували, попри зовнішній тиск і вимоги світової спільноти уніфікувати економічні відносини, свої власні, відмінні від інших моделі» [12], — наголошував Д. Родрік. Така модель базується на особливих національних економічних стратегіях розвитку та формуванні відмінного від інших, орієнтованому на національний менталітет і національну генетику, інституціональному середовищі.

Провідні економічні стратегії розвитку пов'язуються зі становленням раціональної внутрішньої економічної структури як основи зовнішньої конкурентоспроможності. До чинників конкурентоспроможності у глобальному просторі неодмінно відносять складові, що не завжди можуть вимірюватись за допомогою лише економічних показників. Загальновизнаними у цьому розумінні є підходи, які сформулював ще на початку ХІХ ст. німецький економіст Ф.Ліст. Він розглядає стратегічну функцію держави через її участь у процесах інвестування і зазначає, що свідоме формування конкурентних переваг полягає у проведенні державою цілеспрямованої інвестиційної політики. Складовими такої політики мають бути:

— визначення стратегії розвитку з урахуванням природного потенціалу і наявності робочої сили;

— визначення пріоритетних галузей, навколо яких розвиватимуться супутні виробництва і які забезпечуватимуть у майбутньому конкурентоспроможність економіки;

— створення відповідної інфраструктури;

— створення кредитно-банківської системи з метою акумулювання коштів для державних та приватних інвестицій;

— формування підпорядкованої визначеній меті податкової системи;

— розвиток державної системи освіти і підготовка фахівців для певних галузей;

— створення розгалуженої мережі державних науково-дослідних установ, які забезпечували б пріоритетні галузі новими технологіями та машинами;

— ідеологічне виховання нації засобами масової інформації та через систему освіти.

Сучасні західні теоретики [13] поділяють погляди Ліста, проте пристосовують їх до умов відкритості, пов'язуючи ці процеси зі створенням інституцій, які, виконуючи функцію пом'якшення наслідків від зовнішніх шоків, проводитимуть відповідну соціальну і макроекономічну політику: формуватимуть механізми соціальних гарантій, які захищатимуть найбільш уразливі групи суб'єктів економічної діяльності і соціальні прошарки населення, протистояти корумпованості та монополізації при прийнятті економічних та політичних рішень, а також забезпечуватимуть достатній рівень соціальних та політичних свобод.

Створення таких інституцій, їхні форми та визначеність залежать від національних особливостей (цивілізаційних, ментальних) розвитку суспільства. Історія знає два шляхи: тоталітарний і демократичний. Перший пов'язаний із роллю держави, другий — з демократичною генетикою їх становлення. Основним стратегічним завданням формування таких інституцій є вирішення проблеми конфліктності внутрішнього та зовнішнього середовищ — нівелювати наслідки «зовнішніх ударів» по економіці, що спричиняють умирання цілих галузей внаслідок неконкурентоспроможності в умовах відкритої економіки та розрив у доходах різних прошарків населення, як то було під час потрясінь, що зазнала світова і національні фінансові системи у зв'язку з азійською (1997 р.) та російською (1998 р.) фінансово-банківськими кризами.

Можливість підтримувати макроекономічну внутрішню стабільність перед загрозою постійно змінних умов існування у зовнішньоекономічному середовищі є основним, найбільш важливим чинником, що визначає різні економічні результати, досягнуті за останні 20—25 років країнами, що розвиваються. Скажімо, країни, які не змогли пристосувати свою макроекономічну політику до шоків кінця 70-х — початку 80-х рр.(так звана «боргова криза») зараз відчувають колапс продуктивності їхніх національних економік. Наприклад, починаючи з початку 70-х р. ці процеси стали притаманними для абсолютної більшості країн Африки, такий період переживає зараз і Україна.

Основною причиною того була відсутність соціально-політичних інституцій, а уряди, незважаючи на експортну орієнтацію цих країн і дотримання принципу відкритості, не змогли використати компромісні форми макроекономічної адаптації. Слабкі інституції по вирішенню цих конфліктів, тобто невміння і небажання урядів протистояти зовнішнім шокам, призвели до неефективного перерозподілу внутрішніх економічних ресурсів, формування нераціональної економічної структури, до сировинної експортозалежності.

За відсутності таких інституцій політична адаптація, необхідна для відновлення внутрішнього макроекономічного балансу, відкладається, різні соціальні групи, керуючись приватними інтересами, блокують запровадження відповідної фіскальної політики та політики обмінних курсів. У результаті така економіка постає перед фактом високої інфляції, нестачею валютних резервів та багатьма іншими проблемами. Як правило, ситуація посилюється виникненням етнічних, регіональних, обумовлених нерівномірністю економічного розвитку, конфліктів.

Реально успішними є ті економіки, де уряди у своїй діяльності не тільки враховують і правильно реалізують усі аспекти існування країни у глобальному середовищі, а комплексно і, головне, своєчасно використовують увесь набір інструментів ринку та державного регулювання. Тобто, успішні економіки поєднують певний рівень відкритості з державною політикою, яка є основоположною для інвестиційної діяльності і основою макроекономічної стабільності з раціональним управлінням потоками капіталу.

Ще одним важливим висновком щодо правил економічної поведінки країни, яка формує власну економіку, має бути те, що засади відкритості для країн, що розвиваються, мають бути іншими, ніж для розвинених країн. Акценти повинні бути зміщені із заохочення експорту і прямих іноземних інвестицій на переосмислення ролі імпорту: необхідно визначити як імпорт (особливо ідей, інвестицій, обладнання та продуктів первинної обробки) може сприяти економічному зростанню країни, що ще не досягла конкурентних переваг.

Отже, зважаючи на те, що інтеграція в світову економіку сама по собі не спричиняє довгострокового економічного зростання і часто дає небажані наслідки для розвитку внутрішньої соціально-економічної структури, національні уряди постають перед проблемою поєднання відкритості з політикою стимулювання і регулювання процесу формування конкурентних переваг, включаючи чітку і адекватну внутрішню інвестиційну стратегію. Водночас відкритість вимагає існування високоякісної внутрішньої системи інституцій, що вирішують проблему адаптації національного соціально-економічного середовища до агресії глобального світу. Загалом слід зазначити, що як перше, так і останнє залежить від економічної та політичної ситуації, яка склалась усередині країни, але непересічний вплив на процеси інтегрування мають також політичні та економічні інтереси держав, які є авторами глобальних стратегій та відіграють провідну роль у формуванні глобального середовища. Тому формування таких інституцій повинно виходити за межі стандартних економічних рецептів та пакетів адаптацій, які пропонуються, скажімо, міжнародними фінансовими організаціями або нав'язуються урядами інших країн. Як зазначає Д. Родрік: «Уряди мають припинити думати про міжнародну економічну інтеграцію як кульмінаційну точку успішного розвитку. Країни, що розвиваються, мають входити у світовий економічний простір на власних умовах, а не на умовах, які встановлюються міжнародними глобальними ринками та міжнародними фінансовими інституціями. У минулому успішними економіками були ті, які обирали стратегічний і диференційований підхід до відкритості, і немає підстав вважати, що в майбутньому щось зміниться» [14].

Загальним висновком щодо вищенаведеного має бути наступний: свідоме моделювання сучасної міжнародної економічної поведінки національної економіки у глобальному економічному середовищі пов'язане з формуванням інституціональної за змістом моделі національного розвитку, складовими якої є не лише ринкові інституції, але й інституції іншого порядку. Логіка цього процесу повинна бути підпорядкована вимозі пріоритетності загальнонаціонального інтересу, що неухильно реалізує національний уряд.

Концептуально існує дві парадигми поведінки національних держав у глобальному середовищі, що спираються на дві доктрини — класичного космополітизму й автаркії (причому у межах кожної з них передбачається застосування дієвого інструменту — протекціонізму, що у жодному разі не є результатом їхнього синтезу, як то прийнято вважати).

Економічна теорія, у якій обстоюються національні інтереси, завжди спиралась на принцип пріоритетності суспільних інтересів щодо індивідуальних, наголошуючи: відкритість економіки є лише засобом, завдяки якому відбувається збагачення однієї країни за рахунок іншої. Зокрема, Ф. Ліст зазначав, що класична школа висунула космополітичну теорію, яка розглядає індивідуальний інтерес кожної особи як основу розвитку суспільства, а саме суспільство — як загальносвітову спільність людей. Справді, якщо людство — це сукупність рівноправних індивідів, то немає необхідності будувати перешкоди для їхнього спілкування. Але історично склалось так, що кожен індивід відрізняється від іншого своєю належністю до конкретної спільноти: нації, держави, тому реалізація інтересів індивідів залежать від можливостей держав. Формування загальнолюдської спільності можливе лише на паритетних засадах. Принципом об'єднання та основою відкритості має бути однаковий соціально-економічний рівень розвитку, щоб жодна нація не потрапила в залежність до іншої. Тому необхідно, «віддаючи належне сучасним інтересам і особливому становищу націй» дослідити, «яким чином кожна нація може піднятись на такий ступінь економічної культури, на якому її союз з іншими націями буде можливим і корисним» [15]. (До речі, Ф. Ліст привертав увагу до тієї обставини, що Англія, батьківщина космополітичної доктрини відкритості, проголошує її за основу політики після тривалого періоду самоізоляції, результатом якої було небувале економічне зростання).

Отже, за доктриною національної політекономії, включення національного господарства, що перебуває на стадії трансформації, в міжнародний економічний простір (тодішня Німеччина стояла перед завданням об'єднання та формування індустрії), космополітичний принцип індивідуалізму у міждержавних відносинах є привілеєм національної держави, а не окремих осіб.

Другий засадний принцип торкається шляхів застосування першого: принцип індивідуалізму в міждержавних відносинах реалізується через самоізоляцію. Лістом були розвинені закладені ще Фіхте основи доктрини автаркії, було визначено, що хоч поточні наслідки самоізоляції інші, ніж у протекціонізму, оскільки останній не заперечує користі міжнародної торгівлі і не ставить завдання самозабезпечення країни всім необхідним, але врешті-решт автаркія має на меті відкритість на паритетних засадах: у контексті міжкраїнної конкуренції країна, що не досягла бажаної стадії розвитку і не забезпечила собі економічні переваги на світовому ринку, вимушена керуватися принципом автаркії — формувати ситуацію повної економічної незалежності від інших країн. З цією метою країна має відмовитися від значної частини імпорту і міжнародну торгівлю поставити під контроль держави; провадити політику стимулювання і заохочення виробництва замінників і синтетичних продуктів; забезпечити мобілізацію усіх продуктивних сил, що є у її розпорядженні. Протекціонізм може виступати інструментом автаркії. Тобто Ліст, на противагу Фіхте, не заперечує міжнародної торгівлі в умовах самоізоляції, але вважає за необхідне здійснювати її під контролем держави.

Щодо інших характеристик автаркії, то він розглядає її як необхідну стадію інтернаціоналізації господарських зв'язків: щоб не знизити свої потреби до рівня своїх ресурсів, закрита країна намагається розширювати можливості їх поповнення за рахунок обміну, а часто і завоювання та приєднання нових територій (у тому числі економічне завоювання джерел сировини). У цьому разі утворюється великий простір, що стає її «життєвим простором». Особливістю концепції Ліста є те, що він обґрунтовує ідею, згідно з якою «великий простір» («життєвий простір»), утворюваний шляхом лібералізації міжнародних господарських зв'язків, аби досягти гомогенності соціально-економічних складових розвитку, вимушено підкорятиметься домінуючій державі. Тобто Ліст вважає, що існує два види автаркії: перша — повна самоізоляція нації, яка у розрахунку на власні сили намагається досягти високого рівня конкурентоспроможності, і її об'єктивний наслідок — коли країна, сягнувши визначеної стадії розвитку, може на засадах лібералізму будувати свої зовнішньоекономічні зв'язки. Останнє неминуче приведе до домінування такої країни на світовому економічному просторі (як це відбувалося на той час із Англією). Ф. Перру ідентифікував цей останній вид автаркії, як експансіоністський.

Щодо першої, орієнтованої на повну економічну незалежність на основі самоізоляції, то її загальновизнано розглядати як мобілізаційну модель розвитку економіки, таку, що є перехідним щаблем до експансіоністської, природною умовою розвитку національного господарства на шляху до вищої стадії.

З огляду як на економічну так і політичну доцільність жодна країна, що належить до провідних у сучасному світовому економічному просторі, не може скористатися цією моделлю економічної поведінки: частина з них — тому що вже досягла певного ступеня і може провадити експансіоністську політику, інша — тому що відстає в економічному розвитку. Що ж до декларування необхідності відкритості як основи гармонізації міжнародних відносин, то ця теза не має нічого спільного з практикою. Це стосується як розвинених країн, так і тих, що розвиваються, якщо, звичайно ці країни не сповідують рудиментного індивідуалізму.

Незважаючи на декларування принципу відкритості, провідні країни світу всебічно захищають свою досить стабільну економіку, внаслідок чого утворюються потужні центри протистояння, очолювані зокрема США, ЄС та Японією. Наприклад, утворення Європейського співтовариства було свого роду виявом протистояння економічній експансії США і, водночас, бажанням низки країн домінувати хоча б у складі інтеграційного угруповання. Таке протистояння посилює конкурентну боротьбу, трансформуючи її у гіперконкурентну, наслідки якої неминуче «оплачують» менш розвинені, неконкурентоспроможні національні економіки.

Протекціоністська політика послідовно використовується усіма країнами, особливо економічно могутніми, вона є їхнім привілеєм, адже для легітимності такої політики необхідна ціла низка умов, і перш за все міцне національне підґрунтя, що живиться економічним диктатом на світовому ринку. Слід наголосити, що звинувачення одних країн іншими у надмірному протекціонізмі відбувається на тлі високого рівня протекціоністського захисту внутрішньої економічної структури, а заклики до вільної торгівлі та відкритості переслідують мету односторонньої лібералізації, що дозволяє отримати вільний доступ до зарубіжних ринків ресурсів.

Скажімо, економіка США ніколи не була відкритою: від часів індустріальної революції і по 70-ті роки ХХ ст. протекціоністське вибіркове регулювання імпорту визнавалось за офіційну політику, і лише пізніше, коли суспільство свідомо переходить до формування високотехнологічної структури виробництва (за характеристикою ЄС — до «стратегії наступу»), уряд вдається до призованих заходів, як правило, нетарифних, що зарекомендували себе як більш ефективні за існуючих умов. Частка імпорту, що контролюється у США нетарифними засобами, наприкінці 90-х років сягнула 52 % [16].

Великобританія, батьківщина космополітизму, доктрини відкритості у міжнародній торгівлі, завжди вдавалася до протекціонізму, встановлюючи чіткі квоти щодо імпорту. Лише сягнувши певного ступеня могутності, тимчасово відкривала свої кордони для окремих товарів, суворо регламентуючи структуру імпорту.

Так, скажімо, з моменту утворення ГАТТ спостерігається стійка тенденція до зниження використання питомої ваги тарифних регуляторів та підвищення ролі нетарифних. Загалом, промислово розвинені країни активно використовують нетарифні регулятори для забезпечення експортної орієнтації власних економік (за допомогою стимулювання виробництва), для захисту своїх товарних ринків.

За останні сорок років частка імпорту, охоплена нетарифними обмеженнями, стрімко зростає, і збільшилась у Японії на 64 %, у країнах ЄС на 198 % [17].

Субсидії, скажімо, у сільському господарстві за період з 1980 р. по 1997 р. зросли у США на 102 %, Канаді — на 74 %, країнах ЄС — на 104 % (крім того, у засобах масової інформації цих країн ведеться неприхована війна проти імпорту), на 43 % — у Японії [18]. Більш ніж утричі зросла за цей час кількість позовів, пов'язаних з демпінгуванням та субсидуванням, оскільки навіть якщо економічно розвиненим країнам загрожує обов'язкове антидемпінгове та компенсаційне відшкодування, вони все одно вдаються до цих заборонених протекціоністських заходів.

Та найновітнішою формою міжнародної економічної експансії стає новий тип автаркії — структурної замкненості, що дає країнам, втягненим у інтеграційні процеси під гаслом лібералізації, можливість зберігати конкурентні переваги і формувати власну стратегію розвитку, формувати національні пріоритети, виходячи з природних даних країни.

Політика структурної самоізоляції все більшою мірою розглядається як зумисний і бажаний крок, спрямований на реалізацію певних економічних і політичних намірів у контексті глобалізації. Подекуди вона проявляється у застосуванні прямих, безпрецедентних обмежувальних заходів та політики субсидування щодо стратегічних національних галузей, особливо високотехнологічних. Така експансіоністська структурна політика провідних держав, зокрема США, розглядається іншими економічними угрупованнями, зокрема ЄС, як стратегічна загроза розвитку національних економік. Зустрічні заходи, які застосовуються цими угрупованнями, не обмежуються лише дотуванням та субсидуванням національно-пріоритетних стратегічних галузей (у країнах ЄС розміри субсидій таким галузям сягають 9 % національних бюджетів [19]); вони характеризуються відвертим протистоянням і часто забороною імпорту конкуруючих товарів. Загалом політиці усіх конкурентоспроможних країн притаманний експансіонізм.

Слід акцентувати увагу на тій явній обставині, що рівень національного протекціонізму щодо сучасного глобального середовища формується залежно від економічної потужності країни, але розвинені країни по відношенню до третіх країн світу керуються особливими правилами. У цьому разі структурна автаркія не є інструментом становлення системи національної економічної безпеки, а виступає формою пограбування економічно відсталих країн.

Отже, проблема типологізації країн за ознакою конфронтаційності не втратила свого сенсу, оскільки заідеологізованість параметрів класифікації країн, навіть за приналежністю до цивілізаційних світів, все ще зберігається, хоча й видозмінюється: країни світу й досі поділені на першовартісні та меншовартісні, а Україні, на жаль, відводиться місце серед тих, що покликані обслуговувати світовий економічний комплекс. Очевидно, що використання загальноприйнятих космополітичних підходів у процесі формування моделі міжнародної економічної поведінки для України є неприйнятним, бо вони не мають нічого спільного з підходами, які базуються на оцінці потенціалу країни з позиції національних переваг, відображених сучасною інституціональною теорією Портера-Ругмана-Даннінга. Крім того, і практика міжнародних економічних стосунків, і практика формування глобальної міжнародної політики стосовно національних держав великою мірою залежить як від ідеології, так і від об'єктивних інтересів економічно — сильних держав, але у жодному разі не йдеться про економічні інтереси країни, що бажає приєднатись до світового співтовариства.

Оскільки проблема конфронтаційності себе не вичерпала, тому і завдання, які мають вирішуватися державою з перехідною, проринкової орієнтації економікою, пов'язуються із необхідністю формування основ альтернативної загальноприйнятій сьогодні моделі міжнародної економічної поведінки, які, на наш погляд, зводяться до наступного:

— необхідності нової інституціональної політики міжнародної економічної поведінки: принцип індивідуалізму має поступитися принципу комунітаризму, за якого ступінь і напрямки міжнародної відкритості визначаються інтересами суспільства, а не окремих осіб;

— реалізації принципу автаркії, що полягає у мобілізації внутрішнього економічного потенціалу та зміцненні національних структуроутворюючих галузей; формуванні цілісної незалежної економіки на основі створення раціональної національної структури виробництва, орієнтованої на вітчизняного споживача; цілеспрямованій підтримці і стимулюванні суб'єктів національної економіки як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

— структурного автарктичного експансіонізму: формуванні конкурентоспроможних галузей, через які здійснюватиметься структурна економічна експансія.

Очевидно, що така модель є мобілізаційною, а система захисту та стимулювання у ній має відігравати роль адаптера внутрішнього середовища до зовнішніх умов, пом'якшуючи шкоду інтернаціоналізації та підсилюючи ефекти від міжнародних зв'язків.

Аналіз процесів інтернаціоналізації зовнішніх зв'язків за допомогою використання такого підходу стає надзвичайно важливим, оскільки дає можливість відповісти на цілу низку запитань, особливо тих, що стосуються проблем регулювання українським урядом міжкраїнних відносин, їхніх меж та доцільності. Ця проблема є надактуальною для України, бо, хоча вона й не обділена первинними ресурсами, але її шлях до глобального середовища починається з обмеженого стартового потенціалу. Звичайно, форми співіснування держав у глобальному середовищі насамперед визначаються вигодами об'єднання ресурсних можливостей, однак основною умовою-наслідком співробітництва завжди має бути посилення конкурентоспроможності національної економіки, тому й модель включення до світового економічного простору має бути спочатку мобілізаційною, такою, що слугуватиме розгорненню процесів формування конкурентоспроможності, а згодом і експансіоністською, такою, що дозволить вести мову про паритетність відносин. Тобто, не може йтися про включення України до світової економічної системи на основі паритетності доти, доки національна економіка не зможе провадити експансіоністську політику хоча б у окремих напрямках.

Отже, формування мобілізаційної моделі, використання якої, як правило, має двояку спрямованість: внутрішню, орієнтовану на формування раціональної структури виробництва, і зовнішню, яка має на меті економічну самодостатність (ідентифіковану з економічною безпекою країни), що є умовою незалежності від інших економік та прориву на зовнішній ринок завдяки використанню набутих економічних переваг, пов'язано з вирішенням двох проблем.

По-перше, у цьому контексті слід акцентувати увагу на тій обставині, що вітчизняною економічною наукою ще й досі не вирішена проблема типологізації національної як сьогоднішньої, так і майбутньої соціально-економічної структури суспільства, адже формування національної стратегії входження країни до світового простору тісно пов'язано з тим, якою є модель внутрішнього розвитку — комунітарною чи індивідуалістичною. Не вдаючись у подробиці, слід зазначити, що економічні відносини в Україні сьогодні розвиваються за другим сценарієм, тоді як інші країни світу все більшою мірою орієнтовані на урахування комунітарних чинників: у цьому і кореняться причини використання док- трини захисту національних інтересів і національної економічної безпеки, а принципи індивідуалізму застосовуються лише у відносинах з іншими державами.

По-друге, важливим є визначення базових принципів проникнення національної економіки у світову економічну систему, формування транснаціоналізаційних зв'язків макро- та мікроекономічного рівня. Тут необхідно мати чітке уявлення про те, чиї інтереси у міжнародному середовищі має захищати держава — приватні чи суспільні. Відповідь на це запитання пов'язана з вирішенням попереднього. Якщо суспільство будуватиме міжнародні стосунки за комунітарною моделлю, то усі економічні взаємовідносини у міжнародній сфері будуть контролюватись державою, що є ознакою автарктичності.

Слід наголосити, що історія знає приклади, коли, всупереч об'єктивним обставинам, суспільства формували високоефективну систему самозабезпечення та розширеного відтворення, а згодом провадили експансіоністську політику. Умови для цього формувались у межах автарктичної моделі, періодично застосовуваної усіма розвиненими державами. Звичайно, тут слушним буде зауважити, що існує проблема генетичних наслідків концепцій і процесів міждержавних економічних відносин у конфронтаційному контексті, визначення їхньої сутності як боротьби за політичну та економічну гегемонію, що завжди призводило до переділу світу. На особливу увагу заслуговує ця теза ще й тому, що, хоча оптимістична оцінка вірогідності процесів глобалізації, як результату розвитку національних економік на об'єктивній основі інтернаціоналізації не має альтернатив, ці процеси викликають до життя явища, здавалось би несумісні з ознаками прогресу світогосподарських відносин. Зумовлені вони тим, що інтернаціоналізація економік об'єктивно вимагає встановлення єдиного світового порядку, єдиних правил гри (наприклад, збігу вітчизняного господарського права з міжнародним), подальшої денаціоналізації влади, синхронізації стадій економічного розвитку, конвергенції національно-суспільних підвалин тощо. Важливо, щоб ідея впровадження автаркії не переросла в ідею тотального експансіонізму, не виходила за межі здорового глузду, як це відбувалось час від часу з Німеччиною або сьогодні — зі США.

Крім того, слід остерігатися надмірного захоплення доктриною автаркії, оскільки ця проблема є багатогранною: автаркія, хоча й у видозміненому вигляді, має свої вади, і у багатьох випадках призводить до протилежних результатів, наприклад, вилучає країну, повністю або частково, із конкурентного простору, зумовлює формування неефективної суспільно-економічної структури. Протистояння руйнівній її силі, чим держава має опікуватися, базується на розвитку конкурентних, індивідуалістичних за сутністю, ринкових відносин усередині країни.

Отже, визначення перспектив розвитку України як структурного елементу світогосподарських процесів пов'язано з сучасними внутрішніми стратегіями розвитку національної економіки, яка має відповідати одночасно вимогам і автаркії, і глобалізації як єдності протилежностей, має враховувати особливості інте- граційних процесів, які відбуваються у світі, бути орієнтованими на збіг національних, регіональних і глобальних інтересів. З нашої точки зору, провідним напрямком такої інтеграції є структурна інтеграція, засадним принципом якої є структурна автаркія, що здійснюється за умови регулюючого контролю держави. Узгодження базових складових структурної інтеграції трактується нами як пріоритетний напрямок глобальних трансформацій національного економічного простору.

littérature

• Див.: Маркс К. и Энгельс Ф. Соч., т.46, ч.І, с.385.
• Rodrik Dani. The New Global Economy and Developing Countries: Making Openness Work /Policy essay No. 24 — Washington DC: Overseas Development Council, 1999, p. 18-19.
• Див.: Wood Adrian. Openness and Wage Inequality in Developing Countries: The Latin American Challenge to Easy Asian Wisdom. — The World Bank Economic Review, 11(1), January 1997. — p. 33-57; Feenstra, Robert, and Gordon Hanson Foreign Investments, Outsourcing and Relative Wages/ In: The Political Economy of Trade Policy: Papers in Honor of Jagdish Bhagwati, ed. R.Feenstra, G.Grossman and D.Irwin. — Cambridge, MA: MIT Press, 1996.
• Коефіцієнт Гіні (Gini coefficient) вимірює нерівність доходів і змінюється від 0 (абсолютна рівність, коли всі мають однаковий рівень доходів) до 1 (випадок максимальної нерівності, коли у одних руках зосереджуються усі надходження).
• Див.: Deinger Klaus and Lyn Squire. A New Data Set Measuring Income Inequality. — The World Bank Economic Review, September 1996, p. 565-591.
• Див.: Eduardo Lora and Londono Juan Luis. Structural Reforms and Equity/ In: Beyond Trade-Offs: Market Reform and Equitable Growth in Latin America, ed. N.Birdsall, C.Graham, and RHSabot. — Washington, DC: Brookings Institution Press, 1998; Kolodko, Grzegorz W. Equity Issues in Policymaking in Transition Economies/Paper presented at Conference on Economic Policy and Equity, IMF, Washington, DC, June 8-9, 1998.
• Easterly William . How Much Do Distortions Affect Growth?. — Journal of Monetary Economics, 32(2), 1993. — p.187-212; Levine Ross, and David Renelt Sensitivity Analysis of Cross-Country Growth Regressions. — American Economic Review, September, 1992. — p. 942-963.
• Див.: Young Alwyn. The Tyranny of Numbers: Confronting the Statistical Realities of the East Asian Growth Experience. — Quarterly Journal of Economics, CX(3), August 1995. — p. 641-680; Collins, Susan, and Barry Bosworth Economic Growth in East Asia: Accumulation Versus Assimilation. — Brookings Papers on Economic Activity, 2, 1996. — p. 135-191.
• За теоремою Столпера-Самуельсона ліквідація торгових обмежень збільшує фактичну доходність від факторів виробництва, які є у достатній кількості, і знижує реальну доходність факторів., кількість яких обмежена (як наприклад, внутрішні інвестиції в Україні).
• Goldstein, Morris Coping with Too Much of a Good Thing: Policy Responces for Large Capital Inflows to Developing Countries. — The World Bank Policy Research Working Paper, September 1998. — P.3.
• Митчелл У. Экономические циклы: Проблема и ее постановка. — М.-Л.: 1930. — С. 69.
• Rodrik Dani. The New Global Economy and Developing Countries: Making Openness Work. — Р.37.
• Див.: Hellman, Joel S. Winners Take All: The Politics of Partial Reform in Postcommunist Transition. — Wsorld Politics, 50(2), January 1998. — p. 203-234; Hagopian, Frances Negotiating Economic Transition in Liberalizing Polities: Political Representation and Economic Reform in Latin America. — Weatherhead Center for International Affairs Working Paper Series No. 98-5, Harvard University, 1998; Dominguez, Jorge I. Latin America's Crisis of Representation. — Foreign Affairs, January/February, 1997. — p. 100-113.
• Rodrik Dani. The New Global Economy and Developing Countries: Making Openness Work. — Р.42.
• List F. National Sistem of Political Economy — NY: Lloyd, 1985, p. 87.
• Yarbrough BV, Yarbrough RM The World Economy: Trade and Finance/Third Edition. — New York, The Dryden Press, 1998.- P.293.
• Ibid, p.245.
• Ibid, p.367.
• World Development Report 1998: The State In A Changing World — The World Bank: Oxford University Press, 1998, p.238.