principal économie Ekonomіka zarubіzhnih kraїn - Fіlіpenko A. S.

Ekonomіka zarubіzhnih kraїn - Fіlіpenko A. S.

CHAPITRE 6 Kraina, Shcho ROZVIVAYUTSYA ponyattya, ZAGALNІ RISS TA Situation Dans SVІTOVІY EKONOMІTSІ

Rozpad kolonіalnoї Sistemi vіdkriv les perspectives de rozvitku souverains desyatkіv puissances novih. pouvoirs Tsі zaymayut Ponad 60% teritorії Zemlі de prozhivaє svіtovogo 77% de la population. Ici zoseredzheno 89,3% rozvіdanih svіtovih zapasіv Nafti th 50,5% - gaz (membre de kraїnah OPEP, vіdpovіdno - 77,6 i 41,4%). Bіlshe 50% svіtovih zapasіv i vidobutku margantsevoї Rudy hromіtіv, cobalt, vanadіyu, or, platine, almazіv tіlki Je boitant sur l'Afrique Kraina. Pour Rocky Nezalezhnosti tsі Kraina zdіysnili skladnі sotsіalno ekonomіchnі peretvorennya à Syaglov Pevnyi uspіhіv dans des bases stvorennі natsіonalnoї économie. Prote perevazhnіy bіlshostі les s loin les problèmes de іstotno skorotiti vіdstavannya od Promyslova rozvinutih kraїn s rinkovoyu ekonomіkoyu, bagato virіshiti GOSTR.

Pour caractériser kolonіy kolishnіh, napіvkolonіy i Jachère puissances yak Surtout ugrupovannya lіteraturі vikoristovuyut rіznі termіni dans: molodі natsіonalnі pouvoirs, Kraina, scho rozvivayutsya, Kraina "troisième svitu" Kraina scho vizvolilisya, puissances slaborozvinutі i t n Ostannє viznachennya pas vіdobrazhaє diferentsіatsії .. azіatskih africaine th latinoamerikanskih kraїn pour rіvnem rozvitku forces productives i de pіdhodit peu probable chi pour caractériser їhnogo Promyslova avant-garde - novih іndustrіalnih kraїn. Ponyattya "molodі natsіonalnі puissance" abo "Kraina, SSMSC vizvolilisya" pas vrahovuyut spetsifіki іstorichnogo rozvitku kraїn Latinskoї Amérique, scho vzhe heure trivaly іsnuyut yak natsіonalnі, puissances polіtichne de nezalezhnі. Nareshtі, dosit poshireny "Kraina" troisième svitu de Bulo "pour novih realіy svіtovogo rozvitku - lіkvіdatsії bіpolyarnoї structuration afin de svіtovogo i konfrontatsіynoї modelі polіtichnih vіdnosin Shid - Zahid -. Vtrachaє pratique esprits Sensei, si zhoden іz zgadanih termіnіv pas vpovnі vіdobrazhaє spetsifіku que skladnostі rіznomanіtnogo masivi kraїn Azії, deuxième Latinskoї Amérique de l'Afrique naybіlsh ustalenim mozhna vvazhati termіn "Kraina, rozvivayutsya scho" Hoca e vіn dosit umovny i amorphe, Aje kraїn scho pas rozvivayutsya ont svіtovіy ekonomіtsі Absent. groupies Viokremlennya kraїn rozvivayutsya scho, dans les sillons ekonomіchnogo mondiale expansives point th pravomіrne Zora spіlnostі їhnoї іstorichnoї dolі i schodo іstorichnih mіzhkraїnnih de spіlnostey sotsіalno-ekonomіchnih spécifique.

Hoca Kraina, scho rozvivayutsya, іstotno rіznyatsya rіvnem ekonomіchnogo rozvitku, structures sotsіalno-ekonomіchnimi labeur natsіonalnі, іstoriko-kulturnі, svoєrіdnostі relіgіynі peut vidіliti їhnі spіlnі abo blizkі RISS. Tse peredusіm kіlkіsne i yakіsne vіdstavannya forces productives od rіvnya puissances postіndustrіalnih. Bіlshіst danih kraїn Got malorozvinenu ekonomіku, їm pritamanna vіdstalіst sotsіalno-ekonomіchnoї structure de yak harakterizuєtsya bagatoukladnіstyu Economie, grand Pete de caste féodale qui іnshih dokapіtalіstichnih ukladіv. Spіlnoyu rіven population Zhittya de risoyu perevazhnoї bіlshostі Tsikh kraїn Je slaborozvinutіst sotsіalnoї іnfrastrukturi. Q nareshtі, їhnoyu osoblivіstyu Je nabagato іstotnіshy i zhorstkіshy vpliv relіgіy, traditsіy sur sotsіalno-ekonomіchny rozvitok, nіzh dans kraїnah іndustrіalnih. Zaznachenі vlastivostі viznachayut th osoblivіst Rinku kraїn rozvivayutsya scho, "nedoskonalіst" funktsіonuvannya rinkovih mehanіzmіv dans Tsikh kraїnah.

Deyakі zgadanі svoєrіdnostі danih kraїn dosit stіykі, INSHI Well (napríklad, rіven іndustrіalnogo rozvitku) zmіnyuyutsya i dans ostannє desyatirіchchya "rozmivayutsya", th scho produit généralement jusqu'à pogliblennya diferentsіatsії Tsikh kraїn.

En ekonomіchnіy lіteraturі heure vkazuєtsya e au Taku spіlnu Trouver nos Tsikh kraїn, indices yak d'asymétrie vzaєmozalezhnіst les mіzh que les centres de provіdnimi globalnoї Economie.

heure Trivaly analіzі vіdnosin kraїn scho rozvivayutsya, h s kraїnami rozvinutoyu rinkovoyu ekonomіkoyu poznachalos іdeologіchne protistoyannya dans svіtі. Realnіst même perekonlivo svіdchit à propos de neobgruntovanіst tels іdeologіchnogo pіdtekstu. Superechnostі mіzh zaznachenimi kraїn GROUP encore іsnuyut (puer mozhut modifіkuvatisya, slack chi pogliblyuvatisya), ale pas antagonіstichnimi Oui, konfrontatsіynimi. Konflіktnіst pas domіnuє dans Tsikh vіdnosinah. Zrostannya transnatsіonalіzatsії virobnitstva e kapіtalu plan visuvannya de Purshia sur les défis mondiaux tels de prizvodyat à rіvnya vzaєmozalezhnostі pouvoirs, les problèmes de zhodna kraїn de scho SSMSC rozvivayutsya pas Mauger Buti virіshena sans trivalogo spіvrobіtnitstva vkazanih dvoh groupe kraїn (je ne tіlki їh). Tim plus dans l'esprit tse nemozhlivo antagonіstichnogo konflіktu mіzh les scho prizvelo utilisé avant l'effondrement mondial qui kataklіzmіv économie de la kraїn, SSMSC rozvivayutsya.

Un tel іz prikladіv spіvrobіtnitstva dans hodі yakogo Shlyakhov kompromіsіv, agir viroblennya priynyatnih pіdhodіv loin zapobіgti realnіy zagrozі "vibuhu" mіzhnarodnih ekonomіchnih vіdnosin devenir Poshuk rozv'yazannya problemi zaborgovanostі kraїn scho rozvivayutsya. Tels que zusil svіtovogo spіvtovaristva dans perspektivі vimagatime e rozv'yazannya globalnoї problèmes pov'yazanoї s situatsієyu dans naymensh rozvinutih kraїnah.

Otzhe, modèle konfrontatsіyna vіdnosin "Kraina, scho rozvivayutsya - rozvinutі Kraina" pas vіdobrazhaє Suchasnyj realnіst.

Hoca chastka kraїn rozvivayutsya scho ont svіtovomu virobnitstvі descho pіdvischilas pour 1980- 1990 pp. (Numéro 1 Div. Dіagramu), virobnitstvo PNB par habitant zrostalo Duzhe povіlno visokі par la croissance démographique, et les puissances bagatoh navіt absolument skoroti. Tse zoome zberezhennya znachnoї distantsії mіzh les i kraїnami s rozvinutoyu rinkovoyu ekonomіkoyu. En 1991 r. PNB par habitant skladav vіdpovіdno 830 i 18211 dollars. (Latinska Amérique - 1984 dollars, l'Afrique -.. 572 USD).

Sche bіlsh razyuchim Je vіdstavannya kraїn scho rozvivayutsya, od rozvinutih kraїn pour rіvnem NAUKOVO-tehnіchnogo potentsіalu, rozvitku "lyudskogo kapіtalu". Rіven pіdgotovki robochoї Seeley ici serednomu viznachaєtsya comme suit: 3.7 shkіlnoї roche osvіti ont kraїnah rozvinenih - 10 rokіv. Sur Kraina, scho rozvivayutsya, pripadaє 15% svіtovih vitrat sur osvіtu, 13% - іnzhenerіv, PhD, Hoca ici zoseredzhena bіlshіst svitu population. Nous avons des brevets Vidanov de la chastka de devenir 1%, à zagalnomu obsyazі NDTSKR - 2% (Tableau 1).

gostroti Znachnoї dans Azії, Afritsі que le problème des chants Latinskіy Ameritsі de. Dans le temple de rіvnem de kraїnah bezrobіttya mozhlivostі Braty le sort des gens mіlyoni dans virobnitstvі e rіzko obmezhenі dans spozhivannі. A 90 Rokach Novi a navigué mains robochem ici skladatime 360 ​​millions cholovіk. Pour stvorennya novih mіsts de robochem, pіdvischennya kvalіfіkatsії abo zabezpechennya іsnuvannya masi nezaynyatih des gens de velikі Costa, en une heure de yak іsnuє GOSTR defіtsit fіnansovih resursіv.

Nezvazhayuchi sur pritamannu vsіm kraїnam scho rozvivayutsya, sotsіalno-ekonomіchnu vіdstalіst, mіzh les іsnuє іstotna rіznitsya dans rіvnі rozvitku forces productives dinamіtsі sotsіalnogo croître e, nareshtі Have stupenі adaptatsії à tehnogennoї tsivіlіzatsії.

Dans les années 80 - à 90 cob rokіv diferentsіatsіya kraїn scho rozvivayutsya, posilen pomіtno. Nerіvnomіrnіst rozvitku zaznachenoї groupies kraїn sprichinena bagatma sotsіalno-ekonomіchnimi, polіtichnimi que іnshimi facteurs. Vіdmіnnіst esprits virobnitstva (zokrema, zabezpechenіst ressources naturelles), demografіchnі situatsії, géoréférencement. Dans mіzhnarodnomu podіlі pratsі, yack i spetsifіchnіst polіtichnoї situatsії, je serai perspektivі viznachati dedalі bіlshu ymovіrnіst rozvitku pouvoirs en Tsikh. Par ceux analіz bagatoh protsesіv scho vіdbuvayutsya dans kraїnah, SSMSC rozvivayutsya, sogodnі vzhe nemozhlivo ROBIT défavorisation sur osnovі globale uzagalnenih pokaznikіv sur vsіy grupі kraїn.

Tse vimagaє vidіlennya okremih groupe kraїn, les esprits SSMSC harakterizuyutsya e zakonomіrnostyami rozvitku Surtout grupu utvoryuє, napríklad, bіlshіst kraїn-eksporterіv naphta SSMSC labeur Visokiy rіven pributku per capita znachnі eksportnі nadhodzhennya. A 70 Rokach tsі Kraina dinamіchno rozvivalisya, velikі іnvestuvali à Costa de la ekonomіku, sotsіalnu іnfrastrukturu. Cependant, après padіnnya au naphta 80 Rokach e rіzke znizhennya svіtovih tsіn sur les pouvoirs d'tsі neї dans ostannі taux de croissance de upovіlnili Rocky i vіdchuvayut trudnoschі.

Navpaki, іnsha grupa kraїn rozvivayutsya scho (Pivdenna Corée, Hong Kong, Singapour, sur. Taiwan Brazilіya, Mexique), de sorte zvanі novі іndustr іalnі Kraina (NІK), 80-Ti peretvorilas Rocky sur pôle de la zrostannya. Azіatskі NІK Mali ostannі desyatirіchchya nayvischі dans svіtі Tempi ekonomіchnogo zrostannya i Promyslova eksportu. 90 Ti Rocky montré scho, krіm NІK moviti donc bi, pershoї hvilі, z'yavlyayutsya NІK autre eshelonu - Malayzіya, Taїland, Іndonezіya. Dinamіchno modernіzuyuchi son ekonomіku, diversifіkuyuchi galuzevu la structure Gospodarstwa, NІK zaymayut dedalі pomіtnіshe Situation dans globalnіy ekonomіtsі.

Nayvіdstalіshі i bіdnі Kraina, scho rozvivayutsya, skladayut donc zvanі "puissances rozvinutі naymensh." Pour l'ONU klasifіkatsієyu leur population la de nalezhit 47 Pouvoirs mayzhe de 500 millions d'cholovіk. Serednіy rіven revenu par habitant devenant alors vsogo 250 $. Non chiffres mayuchi zapasіv resursіv naturel, vіdchuvayuchi GOSTR defіtsit fіnansovih koshtіv pour ekonomіchnogo rozvitku, tsі pouvoirs dans les perebuvali PAM de ostannі desyatilіttya vitіsnilisya pratique i ont Nadzvychaina sytuatsia skrutnomu stanovischі.

STRUCTURE SOTSІALNO-Ekonomichna

Sotsіalno-Ekonomichna structure kraїn scho rozvivayutsya - tse image pliable іsnuvannya rіznih ukladіv, SSMSC harakterizuyutsya spetsifіkoyu rozvitku forces productives i tipіv suspіlnih vіdnosin. Conglomerate ukladіv vklyuchaє patrіarhalno naturel, napіvfeodalny féodal i, i drіbnotovarny, nareshtі, kapіtalіstichny (en plus chislі grande puissance kapіtalіstichny, kapіtalіstichny іnozemny), voie cutanée harakterizuєtsya Pevnyi samostіynіstyu, pіdporyadkovuєtsya svoїm spetsifіchnim rozvitku lois. Mіzh nimii іsnuє grande rіznitsya en épargne, mobіlіzatsіynih que іnvestitsіynih mozhlivostyah et Otzhe, th à "vneskovі" dans zabezpechennya ekonomіchnogo zrostannya.

Cette mіzhukladna rіznitsya i vіdnosna viokremlenіst vіdtvorennya dans ukladіv viznachayut vazhlivu osoblivіst ekonomіchnogo kraїn de croissance scho de rozvivayutsya de derme - vіdsutnіst organіchnoї tsіlіsnostі, єdinogo mehanіzmu vіdtvorennya.

Cependant Bulo b pomilkoyu chemin vvazhati scho funktsіonuyut autonome une place od les mêmes, et les processus zagalny vіdtvorennya Je mehanіchnoyu sumoyu vіdtvoryuvalnih protsesіv okremih dans l'ordre. Pour Rocky Nezalezhnosti pas tіlki rôle unique zmіnilisya i Situation okremih ukladіv et deuxième vzaєmozv'yazki posilen, vzaєmozalezhnostі mіzh eux. Postupovo zmenshuєtsya dezіntegrovanіst natsіonalnogo vіdtvorennya, zrostaє Yogo tsіlіsnіst. Okremі Kraina, rozvivayutsya scho 'dosyagli uspіhіv dans formuvannі tsіlіsnih natsіonalnih vіdtvoryuvalnih kompleksіv.

Dans naybіlsh zagalnomu planі Kraina, scho rozvivayutsya, harakterizuyutsya dvoїstіstyu Structure sotsіalno-ekonomіchnoї - Gospodarstwa de іsnuvannyam traditsіynogo e Suchasnyj (abo doіndustrіynogo que іndustrіynogo). Suchasnyj (іndustrіynomu) sektorovі pritamanny vіdnosno Visokiy rіven rozvitku forces productives i naybіlsh FORMES rozvinenі organіzatsії virobnitstva. secteur Traditsіyny est la fente principale ohoplyuє population Chastain i virobnikіv rozvivayutsya scho kraїn, th іsnuє sur bazі vіdstalih suspіlnih vіdnosin que harakterizuєtsya Duzhe nizkoyu efektivnіstyu virobnitstva.

Dans kraїnah bagatoh, SSMSC rozvivayutsya, zokrema en Afritsі que Azії, chemin dokapіtalіstichnі prodovzhuyut vplivati ​​sur ekonomіchne Zhittya. Structuration de Traditsіynі ekonomіchnі povіlno adaptuyutsya à suchasnostі esprits.

chi naturel Zberezhennya napіvnaturalnogo virobnitstva іstotno vplivaє sur le système de vіdnosin rinkovih. Tse viyavlyaєtsya dans vіdchutnіy rolі caste et le clan, relіgіyno-etnіchnih faktorіv scho nerіdko prizvodyat à obmezhennya konkurentsії que spotvorennya її vplivu.

Drіbnotovarny chemin de grande idées kіlkіstyu virobnikіv .mіsta i village. chiffres Chastain de Vіn de kraїn de la population de rozvivayutsya scho. Drіbne Selyanske Gospodarstwa, remіsnicho-artisanale virobnitstvo zdіysnyuyutsya sur primіtivnіy tehnіchnіy bazі, іz zastosuvannyam pratsі se tovarovirobnikіv que chlenіv їhnіh sіmey. Vіdtvorennya dans drіbnotovarnomu ukladі Got caractère essentiellement ekstensivny dodatkove zbіlshennya zhivoї pratsі, kіlkostі Gospodarstwa, faire des mises à jour tehnіchnoї bazi zdіysnyuєtsya Duzhe povіlno i à l'échelle Neznachny. Naybіlsh uspіshnі drіbnotovarnі Gospodarstwa oderzhuyut revenu SSMSC donner zmogu postupovo zbіlshuvati zaoschadzhennya e naroschuvati actifs (terre, minceur, ustatkuvannya) zastosovuvati Naiman Pratzen. Cependant sotsіalna evolyutsіya drіbnotovarnogo virobnitstva, zokrema vidіlennya Zamozhniy Gospodarstwa, vіdbuvaєtsya dans kraїnah rozvivayutsya scho, Duzhe povіlno. Tom Danien chemin fente Dovgy de la vplivatime sur les pouvoirs vіdtvorennya Tsikh.

Le vіdmіnu secteur du secteur od traditsіynogo Suchasnyj Economie zaznachenih kraїn rozvivaєtsya sur embuscades kapіtalіstichnih.

Rozvitok natsіonalnogo pіdpriєmnitstva dans kraїnah scho rozvivayutsya, Got vіdchutnu spetsifіku. processus Vaughn vіdrіznyaє Tsey de formation od klasichnogo i rozvitku kapіtalіzmu dans Zahіdnіy Єvropі. Vodnochase stupіn zrіlostі processus danogo dans rіznih regіonah rozvivayutsya kraїn scho, rіzny. Dans kraїn niztsі Latinskoї Amérique Pіvdenno-Shіdnoї Azії natsіonalnі pіdpriєmtsі vzhe peretvorilis sur provіdnu suspіlstva vigueur. Dans les pouvoirs іnshih (bіlshіst kraїn Tropіchnoї Afrique) privation puent formuyutsya abo zarodzhuyutsya.
Spetsifіka viniknennya pіdpriєmnitstva dans kraїnah, SSMSC rozvivayutsya, polyagaє nasampered en fait scho façon іstorichno-traditsіynі pas Boulé terrain pour Yogo vizrіvannya. Dans bagatoh vipadkah tse était naslіdkom rozvitku kapіtalіzmu metropolіy largeur. Tsim poyasnyuєtsya i ont un caractère local pіdpriєmnitstva bagatoh kraїnah, SSMSC rozvivayutsya, i Yogo Trivale Tsikh kraїn traditsіynim secteur s "pacifique" spіvіsnuvannya.

grande trudnoschami de Dans bіlshostі kraїn scho rozvivayutsya, natsіonalne pіdpriєmnitstvo formuєtsya. Tse zumovleno nasampered esprits ob'єktivnimi organіzatsії Suchasnyj virobnitstva. STR vimagaє postіynogo pіdvischennya neobhіdnoї mіnіmalnoї sumi іnvestitsіy pour stvorennya efektivnosti virobnitstva. GOSTR nestacha kapіtalu strimuє virobnichі kapіtalovkladennya natsіonalnoї burzhuazії, obmezhuє sphérique її dіyalnostі. Avant іnshih trudnoschіv mіstsevogo privé kapіtalu mozhna zarahuvati vuzkіst vnutrіshnogo Rinku danih kraїn, vіdsutnіst dosvіdu upravlіnnya kvalіfіkovanih mariage kadrіv scho produit généralement jusqu'à nedovantazhennya palier vers le bas des entreprises, їhnoї neefektivnoї dіyalnostі. Tous tse, vreshtі-Rasht, іstotno zvuzhuє nagromadzhen fonds strimuyuchi ekonomіchne zrostannya. vpliv bіlshy Dedalі sur mіstseve pіdpriєmnitstvo spravlyayut іnozemny kapіtal, transnatsіonalnі korporatsії. Natsіonalnі pіdpriєmstva otrimuyut vіdtak mozhlivіst vikoristovuvati dodatkovі fіnansovі, les ressources materіalnі i, scho vazhlivo Surtout, Suchasnyj tehnologіyu que dosvіd organіzatsії virobnitstva e upravlіnnya.

Dans deyakih kraїnah i teritorіyah (Pivdenna Corée, Hong Kong, à propos. Taiwan Brazilіya, Mexique) vzhe sklalisya potuzhnі natsіonalnі groupies fіnansovo-promislovі, SSMSC à 80-90 Rokach samostіyno abo spіlno s TNK participer activement aux processus dіyalnostі transnatsіonalіzatsії virobnicho-іnvestitsіynoї .

Іnozemny kapіtal Oui, donc rang, Elements Suchasnyj Economie du secteur rozvivayutsya kraїn scho. Pratique okremih kraїn montré Pevnyi efektivnіst vikoristannya resursіv STN natsіonalnogo rozvitku. Napríklad, zrushennya strukturnі dans NІK Azії unique STN dіyalnіstyu de pov'yazanі stvorennyam les novih Suchasnyj Galuzo іndustrії.

Localisation chiffres ekonomіchnomu zhittі kraїn scho rozvivayutsya, nalezhit natsіonalnіy derzhavі. Régnant secteur vіdіgrav rôle vazhlivu dans lіkvіdatsії spadschini kolonіalіzmu. Dans deyakih kraїnah (Єgipet, Іndіya) velikі derzhavnі pіdpriєmstva, SSMSC pratsyuyut efektivnosti est devenu la base Economie natsіonalnoї. Prote-80 Ti Rocky dans bіlshostі kraїn scho rozvivayutsya, en particulier GOSTR postal nedostatnoї problème pributkovostі, et le second Reigning zbitkovostі des entreprises. Neefektivnіst i nevipravdano znachnі rozmіri derzhsektora, rozbuhannya e velichezny ROZMA koruptsії derzhaparatu prizveli à zmіschennya aktsentіv dans ekonomіchnіy polіtitsі kraїn scho rozvivayutsya ont bіk rinkovih mehanіzmіv i znachnoї evolyutsії poglyadіv le rôle du pouvoir dans le ekonomіchnomu zhittі.

Dans bіlsho stі tels kraїn tse prizvelo à skorochennya іnvestitsіy Régnant, privatizatsії znachnoї Chastain derzhsektora. HEAD assaut dans ekonomіchnіy polіtitsі teper robitsya pas bezposerednyu puissances sort ont virobnitstvі, et les esprits de stvorennya SSMSC b stimulyuvali zrostannya pіdpriєmnitstva i privatnoї іnіtsіativi.

Cependant nadmіrna orієntatsіya défavorisation sur rinkovu ekonomіku e nedootsіnka rolі pouvoirs mozhut prizvesti à seryoznih superechnostey dans natsіonalnіy ekonomіtsі. Aje puissance rôle vіdіgraє nezamіnnu dans les esprits stvorennі funktsіonuvannya bagatoh Galuzo Economie, іnfrastrukturi, groshovoї de crédit i fіnansovoї systèmes pіdtrimtsі mehanіzmіv rozpodіlu pributku th sotsіalnoї spravedlivostі, seredovischa navkolishnogo systèmes réceptionnistes.

Досвід свідчить, що абсолютизація ролі держави, так само як і заперечення її участі в житті, однаково неприйнятні для країн, які розвиваються. Показово, що в деяких країнах і територіях, які розвиваються динамічно (Південна Корея, о. Тайвань, Таїланд), держава відіграє в економіці активну роль.

ДИНАМІКА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Як зазначалося, за минулі десятиріччя країнам, що розвиваються, вдалося досягти певних результатів в економічному розвитку. У постколоніальний період значно підвищилися темпи економічного розвитку, почала здійснюватися індустріалізація цих країн. За темпами зростання ВНП у 80-90-ті роки вони не поступалися розвинутим країнам з ринковою економікою, а в окремі роки навіть значно випереджали їх (табл. 2).

Так, за оцінками, наприкінці 80-х - початку 90-х років у країнах, що розвиваються, спостерігалися найвищі в світі темпи зростання ВНП. Проте варто звернути увагу на два принципових моменти. По-перше, така тенденція була пов'язана не тільки з високими темпами зростання країн, які розвиваються, а із вкрай низькими темпами зростання ВНП у розвинутих країнах з ринковою економікою й глибоким спадом у країнах, що переходять до ринкової економіки.

По-друге, за середніми темпами зростання країн, які розвиваються, криється дуже істотна регіональна й групова диференціація.

Табл. З переконливо свідчить про нерівномірність економічного розвитку країн, що розвиваються.

У 60- 70-х роках країни Латинської Америки були в числі тих, хто мав високі темпи зростання економіки, а у 80-ті роки тут спостерігалося найменше (у регіональному розрізі) зростання ВНП. Лише на початку 90-х років у регіоні з'явилися перші ознаки пожвавлення економіки, знизилась інфляція, покращали перспективи врегулювання заборгованості. Хоч макроекономічні показники стали стабільнішими, ВНП на душу населення цих країн на початку 90-x років був, як і раніше, нижче рівня 1980 р.

Різко знизилися темпи зростання економіки за останнє десятиліття і в африканських країнах, у 1981- 1987 pp. вони становили лише 1,8 % на рік, у наступні роки дещо зросли Однак вони були, як і раніше, нижчими, ніж темпи зростання населення, тому у 1980-1990 pp. в Африці спостерігалося абсолютне скорочення виробництва на душу населення в середньому на 0,9 % на рік.

Країни Азії серед країн, що розвиваються, характеризуються найвищими темпами економічного зростання за останні 30 років. Незважаючи на деяке зниження динаміки зростання у 80-х роках, цей показник більш як у два рази перевищував аналогічний показник Латинської Америки і Африки.

Проте й серед азіатських країн спостерігалися різні тенденції економічного розвитку. Країни Західної Азії після нафтового буму 70-х років у 80-ті роки відчули серйозні труднощі у зв'язку з падінням цін на енергоносії. У 90-ті роки до них додалися негативні наслідки воєнних дій у Перській затоці. За останні 20 років найбільш динамічним регіоном у світовій економіці є країни Південно-Східної Азії. Вони зуміли досягти у 80-ті роки не тільки дуже високих середніх темпів зростання ВНП (у середньому більше, ніж 8 % на рік), а й забезпечили небувале високе зростання ВНП на душу населення (6- 7 % на рік). Така ж тенденція зберігається й у 90-х роках.

Завданням країн, що розвиваються, є досягнення стабільних темпів економічного зростання. На динаміку їхнього ВНП істотно впливають світові економічні цикли. У період світових економічних криз (середина 70-х років, початок 80-х, початок 90-х) темпи зростання тут також знижувалися (рис. 1).

Стійкість зростання визначається не тільки зовнішніми, а й внутрішніми факторами. Тиск традиційного сектора економіки, який функціонує на слабкій технологічній базі, структурні диспропорції та кризи, дезінтеграція національної економіки, вузькість внутрішнього ринку, інші причини (політична нестабільність, стихійні лиха) зумовлюють те, Що економічне зростання країн, які розвиваються, вкрай нестійке.

Для підвищення темпів зростання економіки велике значення має оптимізація питомої ваги фонду нагромадження у ВНП. Норма нагромадження, тобто питома вага у ВНП тієї вартості, що призначена для підтримки й розширення виробництва, за незмінності інших факторів (НТР, продуктивність праці тощо) визначає параметри економічного зростання.

Як свідчить рис. 2, у країнах-експортерах нафти у зв'язку із зростанням прибутків від експорту енергоносіїв у 70-ті роки спостерігалась дуже висока частка нагромадження у ВНП (понад 60%). У другій половині 80-х років вона Істотно знизилась - не перевищувала 25%. Інша тенденція характерна для решти країн, що розвиваються. Норма нагромадження тут підвищилася з 22% на початку 70-х років до 28% у 1990 р.

Підвищення частки нагромадження має свої межі. Тому одним із завдань економічної політики цих країн є встановлення оптимальної, тобто економічно обгрунтованої пропорції між частиною вироблюваного продукту, що нагромаджується, й частиною, яка споживається. Важливим засобом досягнення стабільних темпів зростання е посилення ефективного використання фонду нагромадження, зростання капіталовіддачі, підвищення продуктивності праці. Однак роль цих факторів у прирості виробництва країн, які розвиваються, поки що невелика. За рівнем продуктивності праці ці країни істотно відстають від розвинутих країн з ринковою економікою. Характерно, що розрив практично не зменшується. Так, у першій половині 70-х років валове виробництво на одного працюючого у країнах, що розвиваються, становило 7,4% від рівня розвинутих країн з ринковою економікою, у першій половині 80-х років - 7,8%, а наприкінці 80-х - тільки 6,9%. Аналогічна тенденція й У латиноамериканських країнах (відповідно 26,7%, 26,9%, 25,6%).

Низький рівень продуктивності пращ вказаних країн відображає їхню загальну соціально-економічну відсталість і пояснюється незавершеністю індустріалізації, відсталістю структури економіки, дуже слабким освоєнням досягнень НТР вкрай низьким рівнем інвестицій у людський капітал і багатьма іншими факторами.

СТРУКТУРА ЕКОНОМІКИ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЇЇ ГАЛУЗЕЙ

Значні зміни за роки незалежного розвитку стались у галузевій структурі економіки країн, що розвиваються. Істотно змінилися пропорції між основними секторами народного господарства, виникли нові, сучасні галузі індустрії. Серед головних тенденцій, які характеризують динаміку макроекономічних пропорцій країн, що розвиваються, треба назвати зменшення питомої ваги у ВНП сільського господарства, збільшення питомої ваги галузей обробки і сфери послуг (табл. 4).

Розвиток промисловості посів провідне місце в економічній політиці країн, що розвиваються, уже з перших років після звільнення від колоніального гніту. Незважаючи на різницю у формах і методах здійснення, індустріалізацію розглядають тут як головний засіб ліквідації відсталості.

Історично першою моделлю індустріалізації країн, що розвиваються, стало імпортозаміщення. Переважна більшість країн після здобуття незалежності зорієнтувалася на розвиток місцевої промисловості, яка заміщувала імпорт. Обмежуючи доступ іноземних товарів на місцевий ринок високим митом, контингентуванням імпорту, застосуванням цільових державних замовлень, надаючи значні пільги, субсидії національним підприємцям, які випускають продукцію, що замінює імпорт, ці країни знизили частку імпортних товарів на своєму ринкові. Така політика сприяла зростанню промислового потенціалу, структурним зрушенням в економіці. Проте поступово виявилися її значні негативні наслідки. Протекціонізм і штучний захист місцевих підприємств від конкуренції зумовили консервування їхньої відсталості, низьку ефективність, невисоку якість продукції. Зменшуючи імпорт кінцевої продукції, імпортозаміщення не тільки не скоротило, а навіть збільшило постачання проміжних товарів (компонентів, напівфабрикатів). В окремих країнах така політика в крайніх її формах була результатом орієнтації лише на власні сили, недооцінки світового ринку.

Оскільки імпульси зростання такої політики прямопропорційно корелювалися з обсягом внутрішнього ринку, першими відчули її обмеженість і суперечності малі та середні країни. Не випадково вже наприкінці 60-х років деякі держави Східної Азії почали відходити від імпортозаміщення й поступово дбати про зростання експортного сектора. До середини 80-х років більшість країн, що розвиваються, відмовилася від імпортозаміщення, проголосивши стратегію так званої експортної орієнтації, яка означає стимулювання місцевого виробництва, орієнтованого на експорт. У той час, коли деякі країни, що розвиваються, роблять лише перші кроки по цьому шляху, інші вже досягли значних успіхів. НІК Азії, наприклад, створили динамічний експортний сектор, заповнили ніші у МПП, потіснивши навіть провідні промислові держави.

Важливим результатом процесу індустріалізації стало підвищення питомої ваги переробної промисловості у ВНП. Ця галузь стала однією з найбільш швидкозростаючих. Середньорічні темпи росту даної промисловості за 1975- 1993 pp. складали 5%.

У самій переробній промисловості також стались істотні зрушення. Якщо у перші десятиріччя післяколоніального розвитку індустріалізація охопила насамперед легку й харчову промисловість, то із середини 70-х років дедалі більший акцент став робитися на розвиток сучасних галузей важкої промисловості: машинобудування, електроніки, нафтохімії, металообробки. Та лише невеликій групі країн вдалося створити галузі, які виробляють знаряддя праці (Бразилія, Мексика, Індія, Туреччина, країни Південно-Східної Азії та ін.). Незважаючи на успіхи промислового авангарду країн, що розвиваються, новий етап НТР ставить і перед ними (не кажучи вже про більшість інших країн, які розвиваються) дуже складні проблеми адаптації до новітніх структурних зрушень.

Хоча питома вага видобувної промисловості у ВНП країн, що розвиваються, в останні роки знизилась, вона, як і раніше, відіграє важливу роль у відтворенні багатьох з них. На країни, що розвиваються, припадає 2/3 світового виробництва олова, 1/3 нікелю й міді, тут видобувається 2/3 бокситів, 2/5 залізної та 1/4 цинкової руди. Значне місце посідають ці країни й у світовому експорті багатьох видів сировини.

Ще в колоніальний період в Азії, Африці, Латинській Америці було створено галузі гірничовидобувного сектора, де діяли іноземні компанії. У 70-х роках у більшості країн, які розвиваються, націоналізовано активи іноземних компаній у сировинних галузях.

Одним із напрямів індустріалізації багатих на ресурси країн стало створення галузей, що переробляють сировину для наступного вивозу напівфабрикатів і готових виробів (наприклад, розвиток нафтохімії, металургії, деревообробної промисловості й т. ін.).

У 80- 90-х роках у зв'язку з переходом розвинутих країн з ринковою економікою до ресурсозберігаючих технологій відносне значення гірничовидобувного сектора країн, які розвиваються, у світовому промисловому виробництві зменшилося. Ціни на енергоносії і деякі інші види сировини значно впали. Поряд із зменшенням відносної залежності розвинутих країн від мінеральних ресурсів афро-азіатських та латиноамериканських країн спостерігається й інша тенденція - зростання споживання сировинних ресурсів всередині самих країн, що розвиваються, у зв'язку з індустріалізацією.

Таким чином, хоча гірничовидобувна промисловість країн, які розвиваються, історично зорієнтована передусім на зовнішній ринок, вона дедалі істотніше впливає на структурну перебудову їхніх національних економік, сприяє зміцненню міжгалузевих зв'язків.

Однією з найважливіших галузей народного господарства афро-азіатських і латиноамериканських країн є сільське господарство. У більшості цих країн аграрний сектор служить основою матеріального виробництва й істотно впливає на нагромадження, темпи і пропорції економічного розвитку. Незважаючи на зниження за останні десятиріччя частки сільського господарства у ВНП з 31,6% у 1960 р. до 14,6% у 1990 p., ця галузь, як і раніше, є важливою галуззю матеріального виробництва у багатьох державах, особливо африканських та азіатських. Наприклад, у половині африканських країн на сільське господарство припадає більше 30% ВНП. В азіатських країнах цей показник становить 25-30%.

В аграрному секторі країн, що розвиваються, зайнята більшість працездатного населення. В усіх африканських країнах (крім Алжиру, Беніну, Конго, Лівії, Маврикію), наприклад, більше половини населення працює у сільському господарстві.

Сільське господарство є водночас найбільш відсталою галуззю в економіці цих країн. Темпи його зростання складали у 1961- 1992 pp. менш ніж 3%. Такі темпи не можуть розцінюватися як достатні ні в плані задоволення попиту місцевої промисловості на сировину, ні, тим більше, продовольчих потреб населення.

Відсталість сільського господарства виявляється і в надзвичайно низькій продуктивності праці в цій галузі, у її слабкій механізації, хімізації. За деякими даними, на країни, що розвиваються, припадало лише 1/10 світового тракторного парку й 1/20 зернозбиральних комбайнів. Загальна кількість тракторів у цих країнах у шість разів, а зернозбиральних комбайнів - у 15 разів менша, ніж у розвинутих державах. На одиницю площі в країнах Азії, Африки, Латинської Америки вносилось у п'ять разів менше добрив, ніж у розвинутих країнах з ринковою економікою.

У більшості країн, які розвиваються, сільське господарство розвивається поки що екстенсивним шляхом на базі відсталої агротехніки. Проте вже із середини 60-х років деякі з них під впливом НТР поступово переходять до інтенсифікації сільського господарства. Цей процес, який отримав назву "зелена революція", характеризується поширенням високоврожайних гібридних сортів пшениці, рису, кукурудзи, застосовуванням добрив, використанням нової техніки й технології обробітку грунту, поширенням штучного зрошення. Розпочали проводити "зелену революцію" деякі країни Латинської Америки, Південної і Південно-Східної Азії, зокрема Мексика та Філіппіни.

Незважаючи на поширення нових високоврожайних сортів, застосування прогресивної агротехніки, у багатьох державах "зелена революція" має ще локальний характер. Вона не стала надбанням широкої маси селянських господарств. Значна частина дрібних сільськогосподарських виробників веде своє господарство на відсталій технічній базі й залишається осторонь від цих досягнень.

Відсталість сільського господарства країн, що розвиваються, швидке зростання населення - ці та деякі інші фактори визначили різке загострення у 80- 90-х роках продовольчої проблеми у зазначених державах. У багатьох з них останнім часом темпи приросту нас елення перевищували темпи приросту продовольства. Як наслідок цього, наприклад, у 80-ті роки Африка перетворилась на світовий центр голоду. Ситуація особливо загострилась у першій половині 80-х років, коли небачена за масштабами посуха вразила сільське господарство африканського континенту. І хоча у подальшому продовольча ситуація дещо поліпшилась У 1992 р. близько 34 млн африканців, як і раніше, жили впроголодь.

Розв'язання продовольчої проблеми пов'язане не тільки зі створенням техніко-економічних умов для розвитку сільського господарства, впровадження досягнень НТР, а й, що не менш важливо, із створенням соціально-економічних умов для швидкого розвитку аграрного сектора, тобто з проведенням глибоких аграрних реформ.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ

Зовнішньоекономічні зв'язки мають дуже важливе значення для переважної більшості країн, які розвиваються. Беручи участь у міжнародному поділі праці, ці країни отримують матеріальні та інші ресурси, вкрай необхідні для розвитку національної економіки.

Глобалізація у 80- 90-ті роки світового ринку товарів, технології, капіталів, різке посилення у зв'язку із зростаючою транснаціоналізацією виробництва й капіталу, взаємозв'язку і взаємодії національних економік робить особливо актуальною проблему подальшої інтеграції даних країн у світову економіку.

Переваги такого шляху вже переконливо показала практика. Країни, що розвиваються, які відгороджувалися бар'єрами від міжнародних економічних контактів, опинились у дуже важкому економічному становищі. Навпаки, країни, які активно брали участь у цьому процесі (наприклад, нові індустріальні економіки Азії), стали найбільш динамічним регіоном світової економіки.

Відчуваючи дедалі більшу потребу участі у МПП, країни, що розвиваються, від середини 80-х років перейшли, як зазначалося, від імпортозаміщення до експортоорієнтованої моделі економічного зростання.

Ще однією істотно новою рисою економічної політики тих держав за останнє десятиріччя став процес лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків, який дедалі більше набирає силу. З одного боку, ця тенденція зумовлена закономірностями НТР, поглибленням МПП. З іншого - вона викликана кризою, заборгованістю країн, що розвиваються, скороченням зовнішнього фінансування, яке спричинило переорієнтацію їхньої економічної політики на більш активний РОЗВИТОК зовнішніх зв'язків.

В 1986-1991 pp. понад 30 країн, які розвиваються, вирішили лібералізувати торгівлю. Особливо відчутний був Цей процес у Латинській Америці, де багато країн (Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі та ін.) вже значно знизили тарифні й нетарифні бар'єри. У переважній більшості країн що розвиваються, істотно поліпшений інвестиційний клімат для іноземних компаній, полегшена процедура відкриття ними філій, дочірніх підприємств.

Зовнішня торгівля - одна з важливих форм участі країн, що розвиваються, у міжнародних економічних відносинах. Значна частина сировини, сільськогосподарських товарів, готових промислових виробів цих країн реалізується на зововнішньому ринкові. Звідси ж надходять у країни, що розвиваються, машини і обладнання, транспортні засоби, продовольство та інші товари.

Спеціалізація даних країн у світовому товарообміні відображає їхні порівняльні переваги у виробництві деяких видів виробів - сировини, сільськогосподарських, матеріа-ло- або працемістких промислових виробів.

Вартісний обсяг зовнішньоторгового обігу країн, шо розвиваються, за останні десятиріччя значно зріс. У 1950 р. їхній експорт та імпорт становили відповідно 18,9 і 17,3 млрд дол., а 1992 p.- 830,3 і 868,4 млрд дол. (табл. 5).

У 70-ті роки найбільше зростала вартість експорту в країнах-експортерах нафти, а у 80-х роках головним "локомотивом" експорту були промислові експортери. Великі зрушення сталися й у товарній структурі експорту: зменшення питомої ваги продовольства, сільськогосподарських та інших видів сировини й значне збільшення продукції переробної промисловості (діаграма № 2). У країнах, які не є експортерами нафти (за винятком найменш розвинутих країн), такі зрушення ще більш помітні, що спростовує їхній усталений "образ" як аграрно-сировинної периферії світового господарства.

У структурі промислового експорту країн, що розвиваються, основне місце посідають: текстиль, взуття, одяг, побутова електротехніка й електроніка та інші працемісткі вироби. Основна частина вивозу таких виробів здійснюється, як правило, каналами ТНК, які активно беруть участь в індустріалізації цих країн, створили тут розгалужену мережу подетально, поагрегатно спеціалізованих філій і складальних виробництв. Поширюється й експорт машин та обладнання, хімікатів, автомобілів.

Незважаючи на зазначені зрушення в експортній спеціалізації країн, що розвиваються, їхня питома вага у світовому промисловому експорті в цілому невелика, їм доводиться докладати величезних зусиль, щоб зберегти завойовані ніші світового ринку чи здобути нові.

Зовнішньоекономічні фактори відіграють істотну роль і У фінансуванні даних країн. Приплив зовнішніх фінансових ресурсів збільшує фонд нагромадження, інвестиції, сприяє економічному зростанню. У більшості країн, що розвиваються, використання іноземного капіталу об'єктивно необхідне для економічного розвитку. Приплив зовнішніх фінансових ресурсів відбувається у вигляді прямих і портфельних приватних інвестицій, комерційних кредитів, офіційної допомоги розвитку, позик у міжнародних організацій та в інших формах. Водночас із країн, що розвиваються, спостерігається зворотний рух ресурсів: прибутків на нвестиції і відсотків за кредити, а також капітальних ресурсів у вигляді повернення кредитів, дезінвестицій підприємницького капіталу. В останні роки баланс руху фінансових ресурсів був для даних країн негативним. Проте у 1991 р. він вперше від 1986 р. став позитивним (+24 млрд дол.).

Надмірна концентрація зусиль багатьох країн, які розвиваються, на залученні іноземних кредитів при послабленні уваги до проблеми раціонального використання отриманих ресурсів, погіршення економічного стану більшості цих держав у зв'язку із світовою економічною кризою 1980- 1982 pp. та іншими довгостроковими факторами (НТР, структурні зрушення у світовій економіці й т. ін.) різко загострили на початку 80-х років увесь комплекс проблем, пов'язаних із заборгованістю країн, що розвиваються, створивши ситуацію "кризи боргів".

Як свідчать дані табл. 6- 7, боргова криза особливо вразила країни Латинської Америки та Африки. Вона призвела до затяжного економічного спаду багатьох з них у 80-ті роки. Значна частина боргів, особливо найменш розвинутих країн, набула репутації "безнадійних". Виник "вторинний ринок боргів", на якому було знижено (30% від номінальної вартості наприкінці 80-х років) банківські вимоги до боржників. Обсяг торгівлі борговими зобов'язаннями на початку 90-х років перевищив 100 млрд дол.

Сьогодні очевидно, що багато з країн, які розвиваються, самостійно не зможуть врегулювати проблему боргів, тут потрібне співробітництво кредиторів і боржників Не підлягає сумніву й те, що вся заборгованість не може бути сплачена. Частина її повинна бути списана як безнадійна.

Нарешті, ще один урок полягає в тому; що країни-боржники повинні послідовно проводити структурні перетворення в економіці для відновлення своєї платоспроможності у зв'язку із зростанням зовнішньої заборгованості країни, шо розвиваються, почали робити дедалі більший акцент У 80-90-ті роки на залучення інвестицій ТНК. Приплив прямих інвестицій ТНК не призводить безпосередньо до зростанн я боргу й водночас може бути важливим джерелом фінансування економіки. В середині 80-х років інвестиції ТНК у дані країни досягли 160 млрд дол. Останнім часом новий приплив значно збільшився: у 1986 р. він був 5,9 млрд дол., 1989 р. - 17,0 млрд дол., а у 1991 р. - 19,0 млрд дол.

За останні десятиріччя істотно змінилися організаційні форми взаємодії ТНК і країн, які розвиваються. У 50- 60-ті роки основною формою організації операцій міжнародних іноземних компаній у цих державах було заснування повністю контрольованих філій і відділень (тобто прямі інвестиції), а у 70-ті роки великого поширення набули спільні підприємства з участю ТНК, а також місцевої буржуазії чи національної держави. Швидке зростання кількості змішаних компаній зумовило великий приплив портфельних інвестицій ТНК.

У 80-ті роки значно поширилися нові форми виробничо-технічних взаємозв'язків країн, що розвиваються, і ТНК. Дедалі більше транснаціональних корпорацій беруть участь у неакціонерних формах підприємництва в цих державах на основі контрактів про надання управлінських, технологічних та інжинірингових послуг, про будівництво об'єктів і видобування сировини. Про масштаби такої діяльності ТНК свідчить той факт, що тільки у 1992 р. обсяг їхніх контрактних операцій на Близькому та Середньому Сході складав 32,4 млрд дол., в Африці - 17,3 млрд дол., Латинській Америці - 8,9 млрд дол., у країнах АТР - 28,4 млрд дол.

За останні десятиріччя країни, що розвиваються, набули певного досвіду взаємовідносин з ТНК і регулювання їхніх операцій. Це розширило можливості цих країн у використанні потенціалу ТНК для реалізації завдань свого розвитку. У 80-ті роки в більшості країн проведено лібералізацію інвестиційного клімату для транснаціональних корпорацій, введено додаткові пільги для їхніх операцій. Деякі з країн, які раніше обмежували інвестиції ТНК, стали активно залучати іноземні компанії.

Об'єктивні умови відтворення в країнах, що розвиваються, вимагають використання іноземного капіталу як для покриття дефіциту внутрішніх нагромаджень і формування національного фонду нагромадження, так і для перетворення грошового нагромадження на реальне. Чималий інтерес виявляють країни, які розвиваються, до ТНК і як до каналу одержання засобів виробництва, технологій, "ноу-хау", інженерно-консультаційних послуг, управлінського досвіду.

У 80-ті роки окремим країнам, що розвиваються, з допомогою капіталу ТНК певним чином вдалося забезпечити умови для розширеного відтворення, прискорити розвиток продуктивних сил, домогтися змін у структурі економіки, збільшити експорт промислових виробів. ТНК активно підключились до створення в деяких з них обробної промисловості.

При оцінці впливу ТНК треба враховувати багатоплановий ефект їхньої діяльності на національну економіку: зростання виробництва місцевих постачальників, підрядників, підвищення кваліфікації робочої сили, підвищення заробітної плати, зайнятості на іноземних підприємствах і т. ін.

Все це визначає необхідність обгрунтованої політики щодо ТНК, а також пошуку найбільш доцільних способів використання їхніх ресурсів для розв'язання завдань національного розвитку. Насамперед вважаємо потрібним зауважити таке. Значна лібералізація зовнішньоекономічної політики країн, що розвиваються, вже привела до істотного збільшення припливу сюди інвестицій ТНК. Ця ситуація позначається на перспективах припливу прямих інвестицій в Україну, яка стикається із зростаючою конкуренцією країн, що розвиваються, у сфері залучення іноземних капіталовкладень. Ці обставини вимагають від України більш глибокого інтегрування у світову економіку та лібералізації її інвестиційного клімату.

Зазначимо також, що в останні роки відкриваються нові перспективи розвитку взаємовигідного співробітництва між Україною і країнами Азії, Африки, Латинської Америки, зокрема в галузі важкого машинобудування, металургії, енергетики, добувної промисловості тощо.

Kontrolnі zapitannya que zavdannya

1. Які спільні риси мають країни, що розвиваються?

2. У чому полягає особливість соціально-економічної структури країн, які розвиваються?

3. Охарактеризуйте динаміку економічного зростання країн, що розвиваються.

4. В чому полягає різниця експортне орієнтованої стратегії індустріалізації від імпортозаміщення? 5. Які структурні зрушення у промисловості країн, що розвиваються сталися за останні десятиріччя?

б Яка роль сільського господарства в економіці країн, що розвиваються?

7. У чому ви бачите значення зовнішньоекономічних зв'язків для економічного зростання країн Азії, Африки, Латинської Америки, а також України?