principal économie Ekonomіka zarubіzhnih kraїn - Fіlіpenko A. S.

Ekonomіka zarubіzhnih kraїn - Fіlіpenko A. S.

CHAPITRE 14 EKONOMІKA KRAЇN AFRIQUE

Ekonomіka kraїn afrikanskogo formuvalas continent bunt rang dans rezultatі dіyalnostі kolonіalnih admіnіstratsіy que la vie privée іnozemnih kompanіy yak Dodatok à metropolіy économie. camp Suchasnyj de viznachaєtsya vplivom rіznomanіtnih zovnіshnіh faktorіv. Identiquement, analіzuyuchi pokazniki e problème rozvitku Gospodarstwa dans tsomu regіonі, mi maєmo dans znachnіy mіrі emprunter jusqu'à uwagi, de l'ordre іz obstavinami natsіonalnogo rіvnya, kon'yunkturu que dovgostrokovі tendentsії, vlastivі svіtovіy ekonomіtsі e mіzhnarodnim ekonomіchnim vіdnosinam.

Bagatochiselnіst de la continent spіlnіst bіlshostі їhnіh ekonomіchnih problèmes zumovlyuyut uzagalneny pіdhіd à vikladennya materіalu. Lorsque tsomu vidіlyayutsya deux subregіoni: Afrique Pіvnіchna que l'Afrique est sur le sucre Pivden de.

1. Zagalna caractéristique Gospodarstwa

Les îles de Ploscha Afrique devenant 30,3 millions de km2 (1,5% svіtovoї sushі) population - Bilja cholovіk 620 millions (12% de la population Ponad Zemlі).

ressources PRIRODNІ

Afrique - dosі fente nedostatno vivcheny dans geologіchnomu vіdnoshennі continent - mіstit dans les valeurs Kopalin svіtovogo svoїh Nadra Cheema de. Sered іnshih kontinentіv Afrique zaymaє Pershe Emplacement des réserves de manganèse, boksitіv, hromіtіv, cobalt, vanadіyu, groupies metalіv de platinovoї, or, almazіv; D'autres - pour les stocks mіdі, uranium, berilіyu, amiante, grafіtu; tretє - pour les stocks naphta, gaz zalіznoї Rudy.

chiffres Th zdebіlshogo visokorentabelnimi Je très dur titane, le tungstène, le tantale, lіtіyu, vіsmutu, nіobіyu, tsezіyu tobto Surtout tsіnnoї i vazhlivoї pour Visoko tehnologіy étain sirovini et takozh dorogotsіnnih mіneralіv que іnshih Kopalin. Zberіgayutsya znachnі Tempi zrostannya rozvіdanih pokladіv korisnih Kopalin.

Les ressources souterraines de roslinnі de Continent Got. Pour de rozmіrami de poverhnі par mieszkancom (0,6 hectares) Afrique unique viperedzhaє takі agrarnі regіoni, yak-Pіvdenno Shіdna Azіya (0,2 ha) i Latinska Amérique (0,4 hectares). Hoca vіdnosna Le zemlі de rodyuchіst naturel ici nevisoka pour rozrahunkami, continent afrikansky mіg bi mayzhe alimentaire zabezpechiti 1,5 milliard cholovіk.

Otzhe, schodo nayavnostі majeur resursіv naturel continent afrikansky - un іz naykrasche zabezpechenih regіonіv svitu. Vіdnosna vіdstalіst ce camp de krizovoe Economie perevazhnoї bіlshostі kraїn Afrique nasampered Je résultat dії dovgostrokovih іstorichnih i polіtichnih faktorіv.

RІVEN rozvitku cette structure Economie

Je Afrikansky continent un s naymensh rozvinutih i naymensh dinamіchnih dans planі Economie regіonіv svitu. Zagalna Pete Wagga kraїn Afrique (sans PAR) en svіtovomu VP devenant mayzhe 1,5%. Serednіy rіven PIB par habitant en kraїnah sur syagaє de sucre de privation de Pivden 340 dollars. (. En 1990 p), scho Troch bіlshe vіdpovіdnogo pokaznika pour Pіvdennoї Azії i nizhche, accès nіzh dans tous les regіonah svitu tiers іnshih sur trois - shіst razіv. Іz 43 kraїn svitu s Surtout nizkim rіvnem ekonomіchnogo rozvitku (PNB par habitant ne perevischuє pas 600 dollars sur l'année.) 32 - tse Kraina Tropіchnoї que l'Afrique Pіvdennoї et Sered 20 naybіdnі-shih - 16 іz Tsogo subregіonu. Dans deux Vier Razi Krashchi pokazniki labeur Kraina Pіvnіchnoї Afrique: Єgipet, le Maroc est le Tunіs; fente vischі - Algérie que Lіvіya, іnshimi Volodar tsіnnih vidіv sirovini (Botswana, Angola, Namіbіya, Gabon) Je le lіderami de SSMSC temps sur kontinentі pour vіdnosnimi rozmіrami natsіonalnogo revenu (tableau 1).

Ekonomіchny rozvitok afrikanskih kraїn harakterizuєtsya nerіvnomіrnіstyu, nestabіlnіstyu, répandue krizovoe yavischami yak Sotho gospodarskogo pohodzhennya donc je sprichinenimi facteurs polіtichnimi. Afrikanska ekonomіka Duzhe vulnérables comme le titre d'un obstavin fortuit. Dinamіka revenu réel par habitant pour kraїn sur le sucre de od Pivden obtient 60-Ti Rocky + 0,6%, 70-Ti - 0,9%, 80-Ti - 0,9%. Creasy ostannіh rokіv vіdkinuli Velika grupu kraїn continent à rіvnya Perche de Nezalezhnosti. Pendant desyatirіchchya passé unique znizivsya rіven samozabezpechennya continent alimentaire (de 98% en épi 80-80% dans le 90 Ti Rocky). vіdchutno Surtout pogіrshilos ekonomіchne campement à Mozambіku, Tanzanії, Togo, Chadі, Efіopії.

Pour les structures Gospodarstwa perevazhna bіlshіst kraїn Afrique nalezhit à l'agriculture, l'agro-dekotrі à іndustrіalnih. Vіdnosno temple rіvnya іndustrіalіzatsії, krіm PAR, dosyagli Mavrikіy que les Îles Seyshelskі - puissances nevelichkі, Yakimov loin efektivnosti vikoristati zovnіshnі rozvitku factorisation. Pete Wagga sіlskogo Gospodarstwa ont kraїnah sur le sucre Pivden de obtient pour danimi pour 1990 p, 32% (de 1 965 r -. 40%) Od PIB promislovostі -. 30% (20%), poslug - 40% (39%) ; kraїnah en Afrique Pіvnіchnoї vіdpovіdnі pokazniki stanovlyat sur sіlskomu Gospodarstwa - 15% (23%), selon l'une promislovostі - 36% (28%), selon l'une poslug sferі - 49% (48%).

Caractéristiquement risoyu Economie afrikanskih kraїn Je її bagatoukladnіst. manière Suchasnі (de privatnokapіtalіstichny, Régnant), Hoca i donner jusqu'à 70% du PIB zagalnogo, ohoplyuyut menshіst population. Que des dizaines mіlyonіv ekonomіchno population active dobuvayut Costa pour іsnuvannya dans les sillons dokapіtalіstichnih ukladіv chi navіt dans sferі Gospodarstwa naturel. Dans kraїnah Tropіchnoї i, chastkovo, Afrique Pіvdennoї, pas de rozvinute volodіnnya terre privée, patrіarhalno communal harmonie factualité naybіlsh poshireny dans sіlskіy mіstsevostі e viyavlyaє Velika ustalenіst, zdatnіst à Suchasnyj simultanée de іsnuvannya make-ups. Іstotnі zalishki communauté vіdnosin, yack i de zberіgayutsya féodale i pіvnochі sur le continent.

Digit rozvitku dans nabuv Nezalezhnosti façon drіbnotovarny perіod, Yaky vіdіgraє pomіtnu rôle Sered natsіonalnih faktorіv ekonomіchnogo rozvitku. Sur vіdmіnu od la manière Demba de zaznayut vіdchutnogo vplivu іnozemnogo kapіtalu, bazuyutsya mayzhe vinyatkovo sur tehnologії zarubіzhnіy. Іz vrahuvannyam mіstsevih le rôle de l'esprit dans l'économie natsіonalnoї rozbudovі afrikanskih kraїn secteur Régnant vіdіgrati Got. Vіn posіv znachnі pozitsії dans Alzhirі, Angolі, Gabonі, Zaїrі, Zambії, Єgiptі, Nіgerії, Senegalі, Tunіsі. Ale dans bіlshostі kraїn Yogo efektivnіst Nízká. Tse stosuєtsya e Gospodarstwa secteur coopératif, dans le gospodarstvі de Yaky poshireny, remіsnitstvі que torgіvlі.

Printsipovo vazhlive pour rozumіnnya sotsіalno-polіtichnogo rozvitku Afrique ceux scho à bіlshostі kraїn aléatoire provіdnі suchasnі façon pas domіnuyuchimi Oui, sistemoutvoryuyuchimi, vpliv їhnіy sur sotsіalnu sphère i sur suspіlstvo dans tsіlomu zalishaєtsya obmezhenim. Bagatoukladnіst que poshirenіst formes mіshanih rіznomanіtnih vlasnostі th virobnichih vіdnosin konservuєtsya Yea i odnієyu s naybіlsh seryoznih pereshkod ekonomіchnoї modernіzatsії.

2. Osnovnі l'économie Direction

SІLSKE Gospodarstwa

secteur agraire galuzzyu de ma Djé terіalnogo virobnitstva bіlshostі afrikanskih kraїn. Zagalom ici zoseredzheno mayzhe ekonomіchno 64% de la population active. En Afrique 12% pripadaє svitu des terres obroblyuvanih que 26% pasovisch i arc. Ici іsnuyut znachnі rezervnі zemelnі pridatnі des ressources pour sіlskogo Gospodarstwa. Ale produktivnіst la zalishaєtsya Branch sur Duzhe nizkomu rіvnі. Pete Wagga continent ont svіtovomu virobnitstvі sіlgospproduktіv devenant essentiellement 3-4%. "Revolyutsіya vert" ici іstotno vplinula tіlki sur deyakі Lanka orієntovanі sur l'inventaire eksportne virobnitstvo.

Stagnatsіya, pogliblennya krizovoe yavisch en sektorі Economie agricole perevazhnoї bіlshostі afrikanskih kraїn labeur Raison ob'єktivnogo yack, donc je sub'єktivnogo nature. Sered Perche: nerіvnomіrnіst rozpodіlu resursіv aquatique, їh nestachu. Ponad moitié obroblyuvanih roztashovanі Zone dans les zones posushlivih i nalezhat à Zoni rizikovanogo zemlerobstva. Vodnochase dans les zones de sols bagatoh perenasichenі vologoyu scho africaine Tropіchnoї takozh strimuє rozvitok roslinnitstva. Vnaslіdok geoklіmatichnih Surtout continent ici uniquement doshkulyaє erozіya gruntіv. Sered raisonne groupe Druha - virobnitstva caractère ekstensivny, primіtivna agrotehnіka i materіalno-tehnіchna base de formes arhaїchnі de vіdnosin agraire grande demografіchny étau Agrosfera minutes sur seredovische naturel dans tsіlomu.

Zemlerobstvo - Gospodarstwa du secteur provіdny - daє mayzhe 80% obsyagu virobnitstva, ale harakterizuєtsya nizkoyu produktivnіstyu. Voici largement zastosovuyutsya primіtivnі agronomіchnі zasobi i Wkra nizky rіven mehanіzatsії que hіmіzatsії. Quantité traktorіv en rozrahunku sur 1000 ha naprikіntsі 80 rokіv reposer sur la privation kontinentі 1,6 odinitsі- (naprikіntsі de 70 à 1,2) contre 5,2 en kraїnah rozvivayutsya scho, 40,3 zagalom que - à rozvinutih. Energoozbroєnіst zemlerobstva otsіnyuєtsya privation à 0,1. C. 1 ha ugіd. Bienvenue vikoristannya par 1 ha ugіd bagatorіchnih serednomu cultures en 1983-1988 pp. devient 10,1 kg (1972 - 1977 pp - 6,6 kg.), scho dans Vier Razi nizhche, nіzh sur kraїnah, SSMSC rozvivayutsya dans tsіlomu; gerbіtsidіv rozrahunku à partir de 1000 hectares en 1986-1988 pp. - 16 kg (1969-1971 pp -9 kg.) A scho vіsіm razіv nizhche serednіh pokaznikіv "troisième svitu". . .

Naybіlsh pomіtne Localisation Afrique ont posіdaє virobnitstvі tels vidіv produktsії roslinnitstva: cacao Bobi - 55% sisal - Thé 45 bavovna - mayzhe 15 bobovі Culture - priblizno 40, kava, paume olіya, arahіs - avant à 20%. Céréales (perevazhno mil, sorgho, Kukurudza) viroschuєtsya 5,5% svіtovogo obsyagu.

Obmezhenі fіnansovі mozhlivostі que Slabko materіalno-tehnіchna zumovlyuyut de base zemlerobstva Yogo ekstensivny rozvitok. Shvidky visnazhuvannya gruntіv sponukaє à postіynogo espace posіvnih de rozshirennya, scho, dans son Cherga, priskoryuє erozіyu i zagalnu degradatsіyu seredovischa naturel.

Іstotnoyu risoyu roslinnitstva dans bіlshostі kraїn continent Je Yogo monokulturnіst. culture One-Dvi, viroschuvanі sur eksport, vbirayut BGN Solder minutes sans obmezhenih (10 - 20% de la іnvestitsіy de vsіh prévu) obsyagіv fіnansuvannya. Rasht de la roslinnitstva Got chi malotovarny navіt caractère naturel, scho pas daє zmogi nagromaditi dostatnі Costa pour samorozvitku.

Tvarinnitstvo dans Afritsі pomіtno rozvinute dans gospodarstvі okremih kraїn - Botswana Mavritanії, Malі, Nіgeru, Somalі, Soudan, Tchad, Efіopії et takozh PAR. Dans naybіlsh spriyatlivy perіod - sur le rokіv cob 80 - pogolіv'ї de svіtovomu Pete Wagga Afrique sont devenus: velikoї rogatoї minceur - 14,2%, kіz - 32,9, moutons - 16,7, verblyudіv - navіt 74%. Lorsque tsomu obsyagi virobnitstva tvarinnitstva principalement produktіv, zalishalis mіzernimi: m'yasa - 5,1%, le lait - 2,3, vers l'extérieur - 7,2% zagalnosvіtovogo. Le rozvinena de Tsya Galuzo quand i retelnih rozrahunkah Complex Mauger viyavitisya zbitkovoyu dans bagatoh kraїnah. Digit population chastka, scho zaymaєtsya tvarinnitstvom - kochіvniki.

Nízká de la minceur, les esprits nezadovіlnі utrimannya que obslugovuvannya vétérinaire, vіdsutnіst suchasnoї kormovoї bazi sprichinyuyut Duzhe nizku produktivnіst tvarinnitstva. Vodnochase valeurs Quantité pogolіv'ya sprichinyaє degradatsіyu pasovisch naturel Je odnієyu i s la raison principale de spustoshennya terre.

Tvarinnitstvo, yack i zemlerobstvo, vnaslіdok slabkoї materіalno-tehnіchnoї bazi Duzhe Vulnérable vіdnosno météo nespriyatlivih et klіmatichnih esprits stihіynih lih. terrain sec, epіdemії, naloti Sarani, scho prizvodyat à spustoshennya lanіv vіdrazu kіlkoh kraїn - zvichaynі yavischa dans suchasnіy Afritsі, Pomіtne Situation dans gospodarstvі kraїn tropіchnoї lіsіvnitstvo zaymaє Zoni continent. Dans zagotіvlі tsіnnih porіd 25% syagaє Dereviny Pete Wagga Afrique. Nayznachnіshі її eksporteri - Côte d'Іvuar, Gabon, Cameroun, Congo e Lіberіya.

Yea ressources chiffres dovkolishnіh morіv que vnutrіshnіh vodoym Afrique. Ribalstvom zaymaєtsya ekonomіchno à 2% de la population active. Naybіlsh rozvinuta tsya Galuzo couples Nіgerії, Maroc, Ganі. Suchasnі méthodique capture que ribalstva poshiryuyutsya povіlno.

VIDOBUVNA PROMISLOVІST

naybіlsh Vidobuvna promislovіst odnієyu s Je rozvinutih que tehnіchno sporyadzhenih Galuzo Gospodarstwa kraїn afrikanskogo continent nasampered vnaslіdok visokoї aktivnostі іnozemnogo kapіtalu. Factualité gіrnichovidobuvna promislovіst rozvivalas i, chiffres mіroyu, les infections rozvivaєtsya pas stіlki yak chastka Economie kraїn vіdpovіdnoї la sirovini de l'Afrique skіlki yak yelement Gospodarstwa Powers. Ici Visoka kontsentratsіya virobnitstva, vіdnosno Shvidky rozvitok pervinnoї pererobki sirovini que vіdpovіdnoї іnfrastrukturi.

Très dur korisnih Kopalin roztashovanі sur kontinentі Wkra nerіvnomіrno. Unіkalnim kladovischem sirovinnih resursіv Je Nadra PAR. Tsya Puissance Got provіdnі pozitsії dans svіtі vidobutku en or, le platine, le manganèse, hromіtіv et takozh almazіv, uranovoї Rudy. réserves de minerai de chiffres metalevih volodіyut Lіberіya, la Mauritanie, l'Algérie e (zalіzna minerai); Gabon, Ghana, Maroc, Zaїr (manganèse); Zambіya que Zaїr (mіd); Gvіneya (bauxite); S'єrra Leone (titane). Sur mіneralnu sirovinu bagatі Maroc Zahіdna Sahara Tunіs, Togo, Sénégal (phosphate), Zіmbabve (amiante) que Madagascar Zіmbabve (grafіt) Kenіya (fluorite).

Naybіlshu tsіnnіst labeur, bezumovno, les stocks energonosіїv, nasampered Nafti second gaz.

PALIVNO-ENERGETICHNY COMPLEXE

Dostovіrnі réserves sirovini palivno-energetichnoї sur kontinentі Ponad 60 milliards de tonnes stanovlyat umovnogo palivo, scho robit Afrique serednozabezpechenoyu à tsomu vіdnoshennі. Sered afrikanskih kraїn 13 Yea naftodobuvnimi. Grands titres Nafti volodіyut Nіgerіya, Lіvіya, Єgipet, Angola, Gabon, Congo, sur SSMSC. tsomu zdebіlshogo bazuyut son strategіyu de ekonomіchnu et takozh Cameroun Zaїr i Tunіs. Chastka de la continent ont svіtovomu eksportі Nafti kolivaєtsya aux prophètes ostannі ont sillons de 15 - 20%.

Bezperechnim lіderom en gaz vidobutku sur kontinentі Je Algérie (2/3 zagalnogo obsyagu); znachnі réserves Yogo triment Lіvіya, Nіgerіya que Єgipet.

Vіdnosna obmezhenіst zapasіv e de gaz, en particulier rozrahunkami ALENA à zberezhennі Suchasnyj tempіv vidobutku їh vistachit privation de 2010-2015 pp.) Sponukaє à priskorenogo rozvitku promislovostі sur pererobtsі tsієї sirovini que zbіlshennyu pributkіv od eksportu. Dans le rythme 80 Ti Rocky Shvidky zrostali potuzhnostі naftopererobki en kraїnah Pіvnіchnoї Afrique minutes de Nіgerії.

Vidobutok vugіllya, COUPLE krіm not Got chiffres masshtabіv. Tsya Krajina Je principal virobnikom que concentré eksporterom d'uranium. La participation de Uranovidobuvna promislovіst іnozemnogo kapіtalu otrimala rozvitok takozh dans Nіgerі e Gabonі.

Afrique Got le gіdroenergії des ressources, la nerіvnomіrno de bière puanteur. Digit rozmіrіv virobnitstvo Tsogo esprit energії Nabeul en Єgiptі, Ganі, Nіgerії, Zaїrі, Mozambіku. Les pouvoirs Bіlshіst de zmushenі orієntuvatisya sur budіvnitstvo teploelektrostantsіy, SSMSC viroblyayut continents moitié elektroenergії (PAR - 98%) i Je її єdinim Jerel à 15 kraїnah. Suchasnі energosistemi, krіm PAR, chants rozvitku en Alzhirі, Tunіsі, Єgiptі, ¯ ¯ Composants - en Sudanі, Efіopії, Mozambіku.

Dans les régions du continent bagatoh Glibin zberіgayut valeurs vazhlive traditsіynі Vidi pal. Mayzhe Tretina afrikanskih kraїn not Got bearing-down pour virobnitstva promislovoї elektroenergії, Rasht zadovolnyaє svoї nécessite pour rakhunok Vlasnyi mozhlivostey privation à 10 à 15%. La energoresursіv de Zagalom 37 kraїn Je, maux de tête rang Nafti. Spozhivannya energії per capita Afritsі sur Pivden de sucre dans le naphta pererahunku devient 1990 p. 103 kg (1965 p -. 74 kg), scho unique nizhche od serednіh pokaznikіv kraїn scho rozvivayutsya.

OBROBNA PROMISLOVІST

Rozvitok de la promislovostі en kraїnah Afrique naybіlsh virazno demonstruє ekonomіchnu vіdstalіst continent. Pour le gaz obsyagom virobnitstva Pete Wagga devenir privation afrikanskih kraїn 10% zagalnih pokaznikіv "troisième svitu". À Rocky Nezalezhnosti rozvitkovі tsієї la uwagi Direction pridіlyalas-évaluée. A 60 Ti Rocky serednі Tempi zbіlshennya obsyagіv virobnitstva syagali 7,1%, 70-Ti - vzhe 5,5%. Vodnochase zbіlshuvalisya rozbіzhnostі dans rіvnyah іndustrіalіzatsії okremih kraїn. Lorsque serednіh pokaznikah chastki obrobnoї promislovostі sur kontinentі à 12- 13% od PIB, kraїnah okremih Won kolivaєtsya od dosit Visoko - 25% en Zіmbabve, Zambії, Mavrikіyu à mayzhe simvolіchnih - 4- 5% en Soma lі, Ugandі, Nіgerії , Gvіneї, Angolі (. Tableau 1).

Jusqu'à 40% produktsії obrobnoї l'pripadaє continent de la Direction générale sur la RAP. La moitié de Rasht obsyagu virobnitstva - tse Produkciya promislovostі kraїn Pіvnіchnoї Afrique. Même ici Je vіdnosno Dobri PERSPECTIVE rozvitku. Tse stosuєtsya e deyakih kraїn sur SSMSC de sucre Pivden zavdyaki eksportovі tsіnnoї sirovini zdatnі nagromadzhuvati neobhіdnі Costa i vodnochase Je privablivimi pour іnozemnogo kapіtalu.

60 - 70 Ti Rocky pour bіlshostі afrikanskih kraїn boule perіodom zarodzhennya natsіonalnoї obrobnoї promislovostі. Sogodnі Won bazuєtsya sur tehnologії rіvnya de serednogo, la produktsії gamme de Got, nizku konkurentozdatnіst, orієntovana sur rinok mіstsevy. Typiquement risoyu Je large іmport tehnologіy que ustatkuvannya, zaluchennya іnozemnih іnzhenernih i upravlіnskih kadrіv.

Pour les structures de vnutrіshnogaluzevoyu virіznyayutsya deux osnovnі par exemple - virobnitstvo tovarіv large vzhitku que Pervin pererobka sirovini sur eksport. Pomіtnogo rozvitku Nabeul metalurgіyna promislovіst. Virobnitstvo nintendo metalіv skontsentrovane dans kraїnah Pіvnіchnoї Afrique Nіgerії; kolorovih - à Zіmbabve, Zaїrі, Zambії. Hіmіchna promislovіst Bienvenue présenté bunt rang virobnitstvom (Maroc Tunіs, Algérie, Єgipet, Sénégal, Nіgerіya, Zіmbabve, Zambіya, Madagascar) que lakofarbovoyu promislovіstyu (Algérie, Єgipet, Sénégal, Côte d'Іvuar, Kenіya). Більш складні виробництва пов'язані з процесами синтезу. Хіміко-фармацевтичні та' інші галузі розвинуті

Відносно високими темпами збільшується обсяг та розширюється географія виробництва будматеріалів, насамперед цементу, але самозабезпеченість цими ресурсами, крім держав Східної Африки, не перевищує 2/3.

Сучасне машинобудування на континенті (крім ПАР) практично відсутнє. Тут поширюються головним чином невеличкі підприємства зі зборки та ремонту імпортної техніки.

Найбільш розвиненою серед обробної промисловості є текстильна, частка якої сягає майже 20% загальної вартості продукції та до 1/3 зайнятих. Нескладна технічно і забезпечена місцевою сировиною, вона приваблює іноземний капітал і завдяки дешевій робочій силі набуває високої конкурентоздатності на світовому ринкові. Виробництво бавовняних тканин поширене майже по всьому континенті, вовняних - переважно на півдні. Певний розвиток і непогані перспективи в Африці мають також щкіряно-взуттєва, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість.

Товари високої технології у структурі виробництва країн континенту (крім ПАР) практично відсутні. Елементи науково-технічного комплексу тільки зароджуються і лише в деяких країнах (Єгипет, Алжир) починають реально впливати на сферу виробництва. Загальні витрати на дослідницькі розробки не перевищують 0,2 - 0,8% ВВП, а ті, які стосуються виробничого сектора, ще на порядок менші.

ТРАНСПОРТ

Транспортна інфраструктура Африки в основному складалася в колоніальний період і була орієнтована на обслуговування економічних та геополітичних інтересів метрополій. На сучасному етапі її розвиток здебільшого також визначається потребами обслуговування експортних перевезень і лише в другу чергу, з огляду на дефіцит коштів, спрямована на задоволення внутрішніх потреб. Досі не вирішена проблема забезпечення зручного транспортного та інших видів зв'язку між африканськими, у багатьох випадках навіть сусідніми державами, не існує єдиної континентальної системи комунікацій, а її субрегіональні елементи почали лиш складатися. Більшість залізничних маршрутів, значна частина шосейних шляхів ізольовані й з'єднують лише райони розробки родовищ корисних копалин, орієнтованих на експортне виробництво промислових комплексів, та найбільші адміністративні центри з портами. Складний рельєф, значні відстані зумовлюють велику капіталомісткість транспортного будівництва на африканському континенті. Це уповільнює й додатково утруднює розвиток галузі, у більшості випадків спонукає до залучення іноземного капіталу.

Починаючи від 70-х років набуває розвитку міжафриканське співробітництво у сфері транспорту та зв'язку. Водночас зберігається значна нерівномірність розвитку інфраструктури у різних субрегіонах. До 40% залізничних та шосейних доріг з твердим покриттям припадає на ПАР. Відносно розвинена транспортна система країн Магрібу та півдня континенту. В той час чималі території, в тому числі густонаселені, залишаються без надійного зв'язку із зовнішнім світом.

Паралельно з розвитком видобутку нафти на континенті почалось будівництво трубопроводів, на які зараз припадає основна частина у транспортуванні цієї сировини (в Нігерії, наприклад, - 60%, Алжирі - 75, Лівії - 95%). Набувають розвитку й такі газопроводи, які з'єднують Африку з Європою. Загалом трубопровідний транспорт базується на західній фінансовій і технологічній базі й має високі експлуатаційні характеристики.

Особливо велику роль в умовах Африки для експортно-імпортних перевезень відіграє морський транспорт. Із 60-х років питома вага портів континенту у світових вантажоперевезеннях поступово зростала й становить приблизно 20%. Найбільший вантажооборот мають порти ПАР, Нігерії, Лівії, Алжиру, Марокко, Єгипту. На вантажний флот країн Африки припадає лише 1,3% світового тоннажу (тут не враховується феномен так званого зручного прапора Ліберії, під яким плавають судна американської, грецької та іншої належності). Винятково важливе значення для світових морських перевезень має Суецький канал.

Повітряний транспорт на континенті розвивається передусім як частина світової транспортної системи. За умов нерозвинутості інших видів цей транспорт має вагому частку і навіть вищі за середньосвітові показники у пасажи-роперевезеннях. Каїр, Йоханесбург, Алжир, Туніс, Дурбан, Тріполі, Касабланка, Найробі належать до найбільших аеропортів світу, а основними постачальниками авіатехніки на континент є США, Франція, а донедавна - колишній

СРСР.

3. Держава та економіка

До африканського регіону належать 54 країни, серед яких 52 мають власну державність. Більшість з них невеликі за розмірами та з недостатньою природною матеріальною базою для саморозвитку. Лише п'ять можна вважати вели-кими та середніми (Нігерія, Єгипет, Ефіопія, Заїр, а також ІІАР). Серед інших тільки 12 з населенням від 25 до 10 млн чоловік. Розпорошення та незбалансованість ресурсів, вузькість внутрішнього ри нку, до яких додаються багатоукладність господарства, затримка первинного нагромадження капіталу, слабкість класу підприємців, зумовлюють важливу роль держави у процесі становлення й розвитку національних економік країн континенту.

ДЕРЖАВНИЙ СЕКТОР. ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

З перших кроків розвитку національної економіки державний сектор набув в африканських країнах значних масштабів і став домінуючим у найбільш важливих галузях господарства. Його основу склала власність колоніальних адміністрацій, а крім того, в неоднаковій мірі в різних країнах, - націоналізовані підприємства, що належали приватному капіталові колишніх метрополій. У подальшому, в 70 - 80-ті роки, спостерігалось розширення та модернізація існуючих і будівництво нових державних економічних об'єктів, причому, як правило, за значної участі іноземного капіталу.

За структурою державний сектор більшості країн складається з центральних фінансових установ (банків, інститутів довгострокового кредитування), підприємств з видобутку та первинної переробки цінних видів сировини, виробництву будматеріалів, об'єктів енергетичного комплексу, транспортних компаній. У багатьох країнах створена досить розвинена мережа агрофірм, що вирощують головним чином експортні культури, ведуть селекційні та меліоративні роботи. Домінуюче положення державний капітал займає в соціальній сфері, істотне - в оптовій торгівлі, особливо в експорті.

Питома вага держсектора у ВНП різних країн та на різних етапах їх розвитку коливається від 15% до 50 і навіть 80% (Алжир на початку 80-х років). Особливих масштабів держсектор набув свого часу у країнах, які реалізовували було модель соціалістичної орієнтації (серед них у різні роки: Ангола, Бенін, Буркіна Фасо, Гвінея, Єгипет, Конго, Мадагаскар, Малі, Мозамбік, Танзанія, Ефіопія). Політика держави тут передбачала обмеження ролі іноземного, особливо приватного, капіталу, поступове витіснення приватного сектора на периферію економіки. За зразками соціалістичних країн будувалася централізована вертикальна система управління, розподілу ресурсів, пріоритет віддавався адміністративним засобам впливу на соціально-економічну сферу. У деяких країнах спробували поширити держсектор на середні підприємства, сферу послуг, зробити його домінуючим у сільському господарстві. На це спрямовувалась значна допомога, що надходила від соціалістичних країн, головним чином з тодішнього СРСР.

І в інших країнах континенту внаслідок слабкості національного підприємництва держсектор відіграє відносно помітну роль, ніж у більшості розвинутих країн. Для Африки це своєрідна об'єктивна необхідність. І тим нагальнішу проблему становлять низькі показники функціонування державних підприємств і державного сектора в цілому. Недостатня економічна ефективність і навіть збитковість - дуже поширене явище у держсекторі більшості країн Африки. Це пов'язано з низкою причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Серед перших - висока залежність від імпортної техніки й технології, а в багатьох випадках - і сировини, брак кваліфікованих кадрів. Поміж причин суб'єктивного характеру найістотнішими є такі, що властиві адміністративно-командній економіці: відсутність достатніх стимулів, бюрократизація, недостатня гнучкість та оперативність. Програючи в конкурентній боротьбі, держсектор потребує значних дотацій і штучних пільг, що відчутно обтяжують бюджет. Брак коштів та диспропорції у господарстві призводять до хронічного недовантаження підприємств, неефективного використання потужностей.

Ще більші складності розвитку державного, а також кооперативного сектора мають місце у сільському господарстві. Воно потребує не тільки значних капіталовкладень (при низькій зацікавленості іноземних підприємців), а й подолання соціально-психологічних бар'єрів, пов'язаних з традиціями та звичаями й навиками аграрного населення континенту.

У сфері управління господарством африканські країни повільно нагромаджували досвід, стикаючись, як правило, зі значними проблемами в проведенні певної фінансово-економічної стратегії, зокрема в податковій та кредитній політиці, регулюванні цін, здійсненні соціально-економічних програм. В умовах багатоукладності, слабкості державних структур, особливо на місцевому рівні, відсутності громадянського суспільства як такого, соціально-економічна сфера взагалі виявляється важкокерованою. Майже не Діє система прямих податків, більшість країн не має хоч якось усистематизованого юридичного простору, бракує елементарної політичної стабільності, значно поширені різноманітні економічні злочини.

Як свідчить практика, найкращі результати за цих умов дають так звані прості рішення: створення спільних з іноземним капіталом підприємств, розширення сфери дії ринкових механізмів і встановлення на їхній базі збалансованих співвідносин між різними формами власності, скорочення бюджетних витрат. Це у більшості випадків призводить до скорочення державного сектора. Дані заходи лежать і в основі рекомендацій міжнародних фінансових та економічних організацій, зокрема МВФ і МБРР і дедалі частіше стають умовами надання економічної допомоги країнам

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ

Низький рівень економічного розвитку абсолютної більшості африканських країн та значна нерівномірність розподілу прибутків серед окремих верств населення призводить до соціальних проблем великого масштабу. Особливо серйозно загрожує несприятлива динаміка соціально-економічних процесів, викликана тривалим відставанням основних показників розвитку економіки від темпів зростання населення.

Динаміка ВВП на душу населення у країнах на південь від Сахари становила у 1965 - 1973 pp. +1,6%, 1973 - 1980 pp. - +0,6, 1980 - 1990 pp.- -1,1%. Кількість населення за межею бідності тут сягала 1985 р. 184 млн чоловік (47,6% населення), 1990 p.- 216 млн чоловік (47,8%), а за прогнозами на 2000 р. може збільшитись до 304 млн чоловік (49,7%). Дещо краща ситуація у північноафрикан-ських країнах, де питома вага бідних вдвічі менша.

За даними ЕКА ООН, близько 60% населення Тропічної Африки систематично недоїдають, у тому числі 40% дітей у віці до п'яти років. Калорійність харчування на континенті становить в середньому 2100 ккал на день при нормі 2385 ккал. Особливо тяжке становище в Ефіопії, Анголі, Чаді, Мозамбіку, С'єрра-Леоне, Сомалі, де цей показник коливається на позначках 1650 - 1900 ккал. Дитяча смертність у регіоні становить 137 на 1000 новонароджених, що в 10 - 12 разів вище за показники розвинутих країн.

Тривалість життя у країнах на південь від Сахари. - 51 рік, на півночі континенту - 62 роки. Середні темпи росту населення у 1980 - 1990 pp. становили 3,1% і були найвищими серед регіонів світу. Загальна тенденція уповільнення росту населення, яка виявляється в країнах, що розвиваються, в Африці практично відсутня. На континенті несприятлива ситуація і щодо вікового складу Населення. Його частка у віці до 14 років становить 46,4%, в Єгипті, Марокко й Тунісі цей показник відчутно нижчий. Крім того, реальна кількість (і якість) економічно активного населення знижується через значне поширення хвороб, що, в свою чергу, зумовлене низьким рівнем медицини та санітарії.

Половина дорослих в Африці - неписьменні. Тільки 11% дітей закінчують школу, а 1,4% вчаться у вузах, що в чотири-п'ять разів нижче відповідних показників по Азії та Латинській Америці. Близько 27% дітей до 14 років (міське населення) працюють. Додаткові показники соціально-економічної ситуації в окремих країнах Африки див. у табл. 2.

Соціальні державні програми абсолютної більшості країн континенту обмежені й недостатньо ефективні. Те саме стосується програм щодо планування народжуваності.

4. Зовнішньоекономічні зв'язки

У суча сних умовах обов'язковою вимогою прискорення розвитку є розширення й інтенсифікація зовнішніх і насамперед зовнішньоекономічних зв'язків. Очевидно, найскладніші соціально-економічні проблеми африканського суспільства не можуть бути вирішені без об'єднання зусиль країн континенту та глибокої інтеграції у світову економіку.

ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ. КОЛЕКТИВНІ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ

Африка вельми специфічна щодо економічних інтеграційних процесів. Це пов'язано, з одного боку, з вкрай низьким рівнем економічних взаємозв'язків (3 - 5% загального обсягу зовнішньої торгівлі), взаємною конкуренцією на ринках сировини та продукції тропічного землеробства, а також у питаннях отримання кредитів, а з іншого, - життєвою необхідністю об'єднання ресурсів, подолання наслідків штучного поділу континенту. Тож закономірно, що в Африці виникло багато різноманітних інтеграційних угруповань, почали свій розвиток економічні аспекти діяльності Організації африканської єдності (ОАЄ), були створені відповідні спеціалізовані органи. Координація та узгодження політики держав-членів ОАЄ в економічній сфері є однією із закріплених у Статуті цілей цієї загальноконтинентальної організації. У 1963 р. був створений Африканський банк розвитку, 1975 - Асоціація фінансових установ африканського розвитку. Серед інших інституцій назвемо Африканську комісію цивільної авіації (1969 p.), Союз організацій, зайнятих у сфері передачі та розподілу електроенергії (1971 p.), Африканський залізничний союз (1972 p.). Загалом на африканському континенті виникло кілька десятків регіональних і субрегіональних об'єднань, які охоплюють різноманітні аспекти економічного співробітництва. Серед них можна виділити загальноекономічні, валютно-кредитні та організації зі спільного використання природних ресурсів.

Серед першої досить чисельної групи вкажемо на такі: Економічне співтовариство держав Західної Африки (утворене 1975 p., об'єднує 16 держав) є торговельним та валютним угрупованням, орієнтованим на координацію економічних програм, створення спільних об'єктів, поступове зменшення розбіжностей між країнами-членами в економічній та гуманітарній сфері. Як проміжна ціль проголошено створення спільного ринку та валютного союзу. Економічне співтовариство Західної Африки (1973 p., шість держав), учасники якого утворили досить розвинену структуру взаємодії в галузі сільського господарства, промисловості, зовнішньої торгівлі, транспорту й зв'язку, енергетики, наукових досліджень. Значна увага приділяється розвиткові митного союзу, координації економічних програм, надання допомоги менш розвинутим партнерам. Економічне співтовариство країн Східної та Південної Африки (1982 p., 17 держав) має такі головні напрямки діяльності - координація економічних програм, торговельної політики, кредитування, створення спільних об'єктів, реалізація проектів у сфері транспорту та сільського господарства Цілі діяльності - поетапне утворення зон вільної торгівлі, формування спільного ринку. Дев'ять держав-членів цієї організації здійснюють більш тісне співробітництво у межах Конференції з координації економічного розвитку незалежних країн Півдня Африки. Митний і економічний союз Центральної Африки (1964 p., сім держав) орієнтується на створення спільного ринку шляхом поступової уніфікації податкових систем, ліквідації обмежень у торгівлі, запровадження митних пільг, надання фінансової допомоги членам організації, що не мають виходу до моря.

Серед об'єднань другої групи виділимо Західнрафриканський валютний союз, Валютний союз Центральної Африки, Західноафриканську клірингову палату, Східноафриканський банк розвитку та ін.

У досить чисельній третій групі характерними є такі об'єднання: Адміністрація басейну ріки Нігер (1964 p., дев'ять держав), Комісія басейну озера Чад (1964 p., чотири держави та один спостерігач), Організація з експлуатації й розвитку басейну ріки Кагера (1977 p., чотири держави), Постійний комітет боротьби проти посухи в Сахарі (1973 p., вісім держав), їхнім головним напрямком діяльності є створення спільних об'єктів, реалізація міждержавних господарських програм, співробітництво у сфері кредитування.

Крім згаданих, поширені об'єднання держав-експортерів окремих видів сировини та сільгосппродукції (нафти, фосфатів, кави, арахісу і т. п.). Повільно, але розвивається двостороннє економічне співробітництво. Значення внутрішньоконтинентальних інтеграційних угруповань для країн Африки залишається обмеженим.

Окрему категорію становлять економічні угруповання та організації, які однією з основних цілей своєї діяльності мають залучення зовнішньої фінансової, технічної та іншої допомоги. Серед них - Арабський банк економічного розвитку Африки (1973 р.) - міждержавний інвестиційний інститут, що здійснює кредитне співробітництво членів Ліги арабських країн з державами-членами ОАЄ. Африканський фонд розвитку (1973 p.), крім африканських країн, об'єднує більш як 20 держав, головним чином західноєвропейських, а також США, Японію, Саудівську Аравію, Кувейт та деякі інші. Крім того, вісім північноафриканських країн є членами Арабського валютного фонду, а до членів Ісламського банку розвитку, крім арабських, належать 11 країн Тропічної Африки.

Помітну роль в економічних процесах на континенті відіграють механізми Співдружності націй (це стосується більшості колишніх британських колоній), Франко-африканського співтовариства, до якого входять майже 20 держав Африки, а також досить складна система преференційних угод, які пов'язані афро-західноєвропейськими інтеграційними процесами.

Особливе місце у вирішенні проблем економічного розвитку континенту належить Економічній комісії ООН для Африки (ЕКА), яка створена 1958 р. і функціонує під керівництвом Економічної і Соціальної Ради ООН. ЕКА є ключовою ланкою як у справі вироблення загальноафриканської стратегії розвитку та інтеграції держав континенту, так і в розробці й реалізації програм зовнішньої допомоги Африці. Штаб-квартира ЕКА, як і секретаріат ОАЄ, перебуває в Адіс-Абебі, субрегіональні центри діють у Марокко, Нігері, Камеруні, Руанді та Замбії. Стратегічні напрями діяльності ЕКА відображені у генеральній програмі економічного розвитку африканських країн, що звільнилися, на 80 - 90-ті роки, що відома як Монровійська стратегія економічного розвитку Африки. На її базі 1980 р. сесія Асамблеї глав держав та урядів ОАЄ прийняла "Лагоський план дій", який, зокрема, передбачає зменшення зовнішньої залежності континенту, досягнення колективного самозабезпечення, прискорення розвитку сільського господарства, енергетики, окремих галузей обробної промисловості, вдосконалення систем підготовки кадрів, створення національного науково-технічного потенціалу. До 2000 р. Планом передбачається поетапне створення спільного ринку і, зрештою, африканського економічного співтовариства. Однак ефективність колективних економічних програм та зовнішньої допомоги у більшості випадків залишається низькою. Головна причина - нерозвинутість соціально-політичних структур, неефективність влади, особливо на місцях, корупція, некомпетентність, крім того, відсутність елементарної політичної стабільності, етнічні, конфесійні та громадянські конфлікти, сепаратизм, регіоналізм, анархія. Один із наочних прикладів - ситуація, що склалася у 1992 - 1993 pp. у Сомалі.

АФРИКА В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ

Країни континенту є експортерами дивних матеріалів, мінеральної сировини, металів платинової групи та кольорових, а також технічних культур, окремих продовольчих товарів. На первинні сировинні товари в експорті країн на південь від Сахари припадає 91,6% (1980 р. - 94,8%), для країн Північної Африки цей показник становить 85,9% (1980 р. - 96,8%), експорт продукції обробної промисловості вкрай незначний. Питома вага Африки в імпорті готової продукції розвинутими країнами на початку 90-х років становила 0,5% і не мала тенденції до зростан ня. Частка готової продукції в експорті лише у восьми країнах перевищує скромний показник у 15%. Найбільш помітні (за вартістю) позиції тут мають Єгипет, Марокко, Туніс, а також Маврикій, Кот д'Івуар, Зімбабве.

У світовому експорті країни на південь від Сахари мають такі позиції: продукти харчування - 5,4%, сільгоспсировина - 12,5, руди й метали - 15,8, мінеральне паливо 14,5, інші види сировини - 11,8%. Частка країн Північної Африки становить відповідно 2,7, 3,2, 3,4, 11,8 та 2,7%. Експорт сировини є основним джерелом валютних надходжень.

Крім сировинної спрямованості характерною рисою експорту африканських країн є його слабка диверсифікація як за номенклатурою, так і за географічними ознаками. До 3/4 загального обсягу експорту надходить до розвинутих країн, при цьому, як правило, одна, максимум дві-три країни домінують як імпортери.

Абсолютна більшість країн континенту опинилась у небезпечній залежності від кон'юнктури ринку одного-трьох товарів. Наприклад, для Алжиру паливо дає 96% вартості експорту, Бурунді - кава - 79, Гамбії - арахіс - 71, Нігеру - уран - 75, Замбії - мідь - 88, Буркіна Фасо - бавовна - 45, золото - 35, Єгипту - паливо - 34, бавовна - 32%. На світовому ринкові загалом утримуються низькі ціни на необроблені сировинні товари, що значно консервує несприятливі для країн Африки умови зовнішньої торгівлі.

За рахунок експорту енергоносіїв континент в останні роки мав позитивне загальне сальдо в міжнародній торгівлі. У країнах на південь від Сахари експорт 1990 р. становив 34056 млн дол., імпорт - 32377 млн дол.; у країнах Північної Африки відповідно 40272 млн дол. і 37136 млн дол. Показники ПАР - 23612 млн дол. та 18258 млн дол. Однак позитивний баланс мають тільки Лівія, Нігерія, Габон, Ангола, Алжир, Конго, Кот д'Івуар, Зімбабве, Мавританія, Заїр та Нігер. Водночас у багатьох країнах імпорт перевищує експорт у два-чотири рази. При цьому поширеною є критична залежність від імпорту. Надходження від експорту витрачаються здебільшого на закупівлю продовольства, інших споживчих товарів першої необхідності. Окремим істотним фактором, що впливає на сучасний зовнішньоторговельний баланс країн регіону, є те, що Африка, за невеликими винятками, не є привабливим ринком збуту.

Номенклатура експорту розширюється повільно. Серед готової продукції достатню конкурентоздатність мають лише текстиль та одяг, що вироблюються головним чином у Маврикію, Марокко, Тунісі, Єгипті та частково в Кот д'Івуар. Також стримує нарощування експортного потенціалу нерозвиненість інфраструктури, високі витрати на перевезення товарів.

В останнє десятиріччя спостерігається зниження імпорту засобів виробництва. Це гальмує індустріалізацію, оновлення парку машин та обладнання, підвищення продуктивності праці.

Для сучасної політики багатьох країн регіону в сфері зовнішньої торгівлі стає характерною її лібералізація - зниження та ліквідація нетарифних бар'єрів, зниження середніх рівнів тарифів, зменшення кількісних обмежень. Окремі країни проводять політику маневрування тарифами. Масштаби, структура та динаміка зовнішньої торгівлі демонструють істотну, для більшості країн зростаючу, залежність від іноземного капіталу, зовнішньої економічної допомоги.

ПОЗИЦІЇ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ. ПРОБЛЕМИ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ

Іноземний капітал значною мірою створював підвалини економіки африканських країн і мав домінуючі позиції в усіх сучасних сферах виробництва тоді, коли національний капітал лише починав формуватися. Після здобуття незалежності спостерігалось широкомасштабне витискування іноземного капіталу (як державного, так і приватного) й водночас комерціалізація його діяльності. Втім, слабкість національного капіталу, відносна обмеженість його суто підприємницького потенціалу в сучасних умовах робить необхідним його широке, хоч і не безпроблемне, співробітництво з капіталом іноземним. Загалом зберігається пріоритет капіталу колишніх метрополій. Це фіксується досить розвиненою системою преференційних угод та відповідних організаційних структур. Таким чином, значні економічні позиції в Африці зберігають Англія та Франція, а також Бельгія. Від 60-х років помітну активність виявляє американський та німецький капітал, причому пальма першості належить приватному підприємництву. ТНК переважно діють в обробній промисловості, де володіють від 40 до 70% капіталу, а також у гірничовидобувній промисловості. Найбільш поширені компанії зі змішаним капіталом. Як уже зазначалося, Африка не належить до найбільш привабливих щодо капіталовкладень регіонів. В останні роки чистий приплив капіталу на континент став мінімальним, а по деяких країнах інвестиції зменшувались. Окремою важливою формою співучасті іноземного капіталу в розвитку Африканського континенту є кредити. У зв'язку з низькою кредитоспроможністю переважної більшості країн регіону розвитку набули насамперед державні кредити, що надаються як на двосторонній основі, так і через колективні програми допомоги (наприклад, через ОЕСР). Дуже важливе значення мають кредитні програми МВФ та МБРР. Зовнішні надходження стали істотною і постійно присутньою часткою державних бюджетів чималої групи африканських країн. Особливо це стосується найменш розвинутих країн, таких як Чад, Уганда, Малі, Буркіна Фасо, Судан, Гвінея, Танзанія. Але за абсолютними розмірами найбільшу допомогу отримують Єгипет, Нігерія, Алжир, Марокко, Туніс, Камерун.

Роль фінансових реципієнтів, що зберігається за значною більшістю країн Африки протягом кількох десятиліть, призводить до неухильного нарощування їхньої зовнішньої заборгованості. За абсолютними показниками головними боржниками на 1990 р. були Єгипет - 39,9 млрд дол., Нігерія - 36,1 млрд дол., Алжир - 26,8 млрд дол., Марокко - 23,5 млрд дол., Кот д'Івуар - 17,9 млрд дол., Судан - 15,4 млрд дол., Заїр - 10,1 млрд дол. Найбільш істотною характеристикою розмірів заборгованості є її співвідношення з розмірами ВНП та експорту. Найскладніша ситуація у країнах на південь від Сахари. Тут (без Нігерії) розміри загального боргу становили 1990 р. 75,7% від ВВП (1986 р. - 66,7%, 1980 р. - 38,6%). Відносно вартості річного експорту борги країн субрегіону 1990 р. сягали 359,3% (1980 p.- 147,5%). Обслуговування боргу "з'їдає" до п'ятої частини експортної виручки, а в окремих країнах (Уганда, Мадагаскар, Кот д'Івуар, Гана, Кенія, Бурунді, Ефіопія, Алжир) перевищує критичний показник у 30%.

Борги більшості африканських країн є одними з найменш забезпечених. Кредитори, особливо державні, змушені раз по раз переглядати терміни та лібералізувати умови сплати й обслуговування боргів, ширше запроваджувати пільгове кредитування, яке значно орієнтоване не на розвиток матеріальної сфери, а на врегулювання питань, пов'язаних зі старими боргами. Водночас донори дедалі настійливіше ставлять питання про контрольоване використання кредитів, встановлення нагляду за економікою і фінансами неспроможних боржників.

Економічна ситуація, що склалася на континенті, властиві їй якісні показники та довгострокові тенденції роблять практично неможливим паралельне вирішення проблем відсталості та залежності африканських країн. Довгострокові прогнози МБРР, зокрема, не передбачають відчутних змін в економічному становищі регіону, його ролі у світовій економіці, стандартах життя основної маси африканців. Очевидно, за сучасних умов вихід із замкненого кола соціально-економічних проблем потребує відмови від напівстихійного курсу останніх десятиліть та переорієнтацію на нову економічну стратегію, яка відповідала б національним інтересам країн Африки і водночас приваблювала б основних зовнішніх партнерів. В основі такої стратегії, як свідчить досвід, мали б лежати дві ідеї - співрозвитку Африки як частки сучасної єдиної цивілізації та включення усіх потенційних механізмів саморозвитку окремих країн.

Перша ідея частково вже втілюється в життя: програми колективної довгострокової ко мплексної допомоги Африці поступово набувають необхідної підтримки та практичного змісту. Але осьовою є друга ідея. Не нова, вона, по суті, виявилась нездійсненною протягом вже значного періоду існування незалежних африканських держав. Тільки ще більш очевидною стала її безальтернативність. Виходячи зі змісту документів ОАЄ та ЕКА, прийнятих останнім часом, тут можна виділити такі основні практичні напрямки: соціальний сектор повинен бути в центрі національних планів розвитку; пріоритетним має стати вдосконалення людського потенціалу (освіта, професійна підготовка, орієнтована на ринок робочої сили, скорочення безробіття, протидія "відпливові інтелектів", забезпечення доступу до фондів розвитку найменш забезпечених верств населення, реалізація спеціальних програм для молоді, жінок, біженців); комплексний розвиток сільського господарства та досягнення самозабезпечення продовольством. Додатково обов'язковою передумовою забезпечення економічного прогресу в Африці є досягнення політичної стабільності, демократизація суспільно-політичного ладу, гарантування прав та свобод особистості.

Kontrolnі zapitannya que zavdannya

1. Які показники найбільш істотні для характеристики рівня розвитку та ступеня залежності економіки африканських країн?

2. Що вирізняє Африку у соціально-економічному плані серед інших регіонів "третього світу"?

3. Чим пояснюється багатоукладність економіки африканських країн?

4. Проаналізуйте тенденції економічного розвитку країн континенту на тлі світових економічних процесів. Які зміни ролі Африки у світовій економіці, її місце у міжнародному поділі праці у перспективі?

5. Проаналізуйте сучасне співвідношення та динаміку внутрішніх і зовнішніх факторів економічного розвитку африканських країн.