principal économie Ekonomіka zarubіzhnih kraїn - Fіlіpenko A. S.

Ekonomіka zarubіzhnih kraїn - Fіlіpenko A. S.

CHAPITRE 18 EKONOMІKA KRAЇN FAR convergent

CHAPITRE 18 1. La Chine

caractéristiques Zagalna des esprits naturels que Gospodarstwa

Jonction des deux esprits physique-GEOGRAFІCHNІ

Chine roztashovany dans skhіdnіy chastinі Azії zahіdnomu uzberezhzhі sur l'océan Pacifique. Ploscha teritorії 9,6 millions de km2. Dans meridіalnomu napryamі teritorіya Chine prostyaglasya 5.500 km od seredinnoї lіnії lit de la rivière. Heilongjiang pіvnochі sur le récif à Tszenmuansha pіvdennіy chastinі arhіpelagu Nansha sur pіvdnі; dans napryamі latitudinal - 5200 km od zlittya Année Heilongjiang que Usulіtszyan sur skhodі à Pamіrskogo nagіr'ya sur zahodі. Protyazhnіst terrestres kordonіv 22800 km. Uzberezhzhya Chine continentale d'une skhodі sur omivaєtsya pіvdnі eaux Bohayskogo, zhovto, Shіdno- que Pіvdenno-Kitayskogo morіv. Chine dotrimuєtsya 12 milnoї eaux teritorіalnih morskih Zoni. Dans morskіy obshirnіy teritorії scho nalezhit Kitaєvі, rozmіscheno 5000 ostrovіv. Naybіlshimi les іz Je Taiwan (36.000 km2) est le Hainan (34.000 km2). Protyazhnіst beregovoї lіnії Kitayu- 18000 km. Les ports Cheema de portіv vplivayut neabiyak sur rozvitok Gospodarstwa Chine. Vazhlivі butin roztashovanі s pіvnochі sur Pivden: Dalian, Tsіnhuandao, Tyantszіn, Yantai, Tsіndao, Lianyungang, Nantong, Shanghai, Nіnbo, Wenzhou, Fuzhou, Xiamen, Guangzhou, Zhanjiang est le Beihai. Sered rozvinutoyu la promislovіstyu de leur population 13.450.000 cholovіk s Shanghai Je naybіlshim mіstom Chine, torgіvleyu, bankіvskimi Hôtel qui okeanskim sudnoplavstvom.

POTENTSІAL ressources naturelles

Chine - la troisième zone de la Krajina svitu - fonds de terre de chiffres Got, réserves velikі korisnih Kopalin, potuzhnі gіdroresursi et takozh shirokі mozhlivostі osvoєnnya resursіv océan. esprits Prirodnі bіlshoї Chastain Kraina pas Duzhe spriyatlivі pour sіlskogospodarskogo virobnitstva: Hope 60% teritorії zaynyato montagnes qui rіvninami s visota bіlshe 1 ifs. m d'altitude rіvnem, krіm de Je bagato garjachego vidé.

Persha de la Chine de la odne mіsts dans svіtі pour les stocks bagatoh korisnih Kopalin. Surtout dur à vugіllya znachnі, naphta zalіznoї Rudy boksitіv, minerais de tungstène, molіbdenu, Surma, étain, rtutі, mіdі, le plomb, le zinc; réserves velikі de takozh de gaz naturel, slantsіv, l'uranium, l'or, le manganèse, kuhonnoї solі, fosfatіv, magnésite sіrki, rіdkіsnozemelnih elementіv toscho.

Nayavnіst vsіh pratique de resursіv principalement mіneralnih - facteur vazhlivy rozvitku promislovostі Chine. Chine Got i Uranov sirovinu sur pіvdnі Kraina vіdomі vіdpovіdnі rodovischa Chine.

Cependant, nezvazhayuchi sur rіznomanіtnіst i velikі réserves korisnih Kopalin ont Kitaї promislovіst nedostatno zabezpechena deyakimi sirovini vues. Napríklad, exigent Kraina en mіdі, plomb, alyumіnіyu zadovolnyayutsya pas povnіstyu, Krayina navіt іmportuє tsі méthane. Low nalagodzheno virobnitstvo chrome, le titane, le cobalt est le іnshih rіdkіsnih i rіdkozemelnih metalіv.

Otzhe en tsіlomu dans Kitaї Je mayzhe OAO Tous les peredumovi pour stіykogo ekonomіchnogo rozvitku.

la population

Chine - naybіlsha kіlkіstyu population de Krajina en svіtі. Naprikіntsі 1992, p. La population de la Chine dosyaglo cholovіk 1170000000 (sans provіntsіy Taiwan, Hong Kong rayonіv), 21,5% des Zemlі de la population. Chine Got porіvnyano densité de population Velika. Pour od danimi de recensement 4e vsekitayskogo 1 Lipnya 1990 p. Won devient cholovіk 118 par 1 km2, contre le nerіvnomіrno de rozmіschene de la population. Dans 360 cholovіk la densité de zones Primor Shіdnogo Chine par 1 km2, et les régions gіrskih - moins de 10 cholovіk 1 km2.

Uyavlennya à propos de la population de l'entrepôt en Kitaї donner danі nastupnі (en%):

population Zaynyatіst harakterizuєtsya takozh nerіvnomіrnіstyu (tableau. 1).

Porter strategіchnoї modernіzatsії dépôts Chine Economie à Dumka kerіvnitstva Chine, pas tіlki od tempіv rozvitku national Gospodarstwa et th od contrôler la croissance de la population, pour contrôler Suvorov Je vazhlivim zavdannyam, yak mis devant Kitaєm. Dans stattі Konstitutsії Chine a enregistré: Puissance zaprovadzhuє prévue narodzhuvanіst s tim, les habitants zrostannya population vіdpovіdalo prévoit sotsіalno-ekonomіchnogo rozvitku. Les raisons de bagatma de Neobhіdnіst strimannya tempіv croissance démographique pov'yazana ekonomіchnogo i sotsіalnogo nature.

Les paramètres de base novoї polіtiki narodzhuvanostі Je: zaohochennya pіznіh shlyubіv; obmezhennya narodzhuvanostі zvoditsya à narodzhuvanostі odnієї ditini dans sіm'ї; un іz bunt zavdan Je narodzhennya sain fo s naschadkіv eux.

Vid heures Lieu des réformes polіtiki tobto s 1979 p., Dans Kitaї dosyagnuto chiffres uspіhіv dans ekonomіtsі. La croissance de Zaslugovuyut. Napríklad, produit natsіonalny brut Kraina dorіvnyuvav 2393800000000 yuanіv, vіdpovіdno zbіlshivshis à 3,3 fois porіvnyano z 1978 r. En 1993 r. 13% 1994 p.- 11,5% de Tempi zrostannya Economie Chine, perevischuє scho pokaznik prévu de 2,8%. Plus de 15 réformes rokіv dans Kitaї façon unique zbіlshilasya pouvoirs de mogutnіst.

Zrostannya natsіonalnogo produit brut en perіod 1978-1993 pp. harakterizuvalosya tels danimi (yuanіv millions):

Pour absolument pokaznikami virobnitstva deyakih vidіv sіlskogospodarskoї que les mіsts Persha de promislovoї produktsії Chine posіdaє Odne dans svіtі, zokrema s virobnitstva bavovnyanih, vovnyanih que shovkovih Tkanin, velosipedіv, Machine à laver que іnshih tovarіv spozhivannya national et takozh m'yasa, Roslin que tvarinnih zhirіv. S I viplavlennya stalі, virobnitstva hіmіchnih fibres kolorovih metalіv, elektroenergії Chine takozh zaymaє chіlne Lieu Sered bunt virobnikіv vіdpovіdnih vidіv produktsії en svіtі.

Vіdpovіdno posée à kitayskim kerіvnitstvom strategіchnih tsіley ekonomіchnogo budіvnitstva que th namіcheno trois Etap modernіzatsії Chine. Purshia peredbachaє zbіlshennya PNB vdvіchі 1980 p s porіvnyano., Population Virіshennya problemi zabezpechennya avec les produits alimentaires qui harchuvannya pershoї neobhіdnostі. Protyagom autre peredbachaєtsya priskoriti Tempi augmentation Etap serednorіchnogo du PNB 8- 9%, scho donnera zmogu à kіntsya stolіttya pіdnyati Dobrobut gens à rіvnya serednoї zamozhnostі. Le troisième etapі, tobto priblizno jusqu'à ce que le milieu de la stolіttya suivante, peredbachaєtsya, maux de tête se classent, modernіzatsіyu achevé, apporter au PNB rіvnya rozvinutih kraїn. Zavdannya Perche Etap Fondamentalement vikonane. A l'heure Danian au maximum de Kitaї dokladayut zusil pour realіzatsії zavdan autre modernіzatsії Etap.

Prote dans gospodarstvі nationale Chine Je Cheema problèmes zokrema, nadmіrne zrostannya obsyagіv kapіtalovkladen osnovnі à Fondi, rіzke zbіlshennya groshovoї emіsії, zbіlshennya napruzhenostі dans le transport robotі Duzhe Shvidky zrostannya tsіn sur les marchandises qui vzhitku large deyakі zasobi virobnitstva. Dosit visokі Tempi ekonomіchnogo zrostannya pіdtrimuyutsya bagato dans Chomu pour rakhunok bankіvskogo kredituvannya. Donc rang, priskorennya rozvitku postіyno pov'yazane s nebezpekoyu "peregrіvu". A l'heure Danian vіdpovіdnі organique kitayskogo kerіvnitstva namagayutsya virіshiti tsі problème.

SІLSKE Gospodarstwa

H heure passée dans les réformes du Kitaї ont sіlskogospodarskomu virobnitstvі boule vprovadzhenі rіznі système pіdryadnoї de FORMES, les dépôts de pratsі de paiement de yakіy od rezultatіv kіntsevih, cible ususpіlnenu trammel servіsu scho obslugovuє sіlske Gospodarstwa, Bulo takozh vprovadzheno vuzkospetsіalіzovanu Structure sіlskogospodarskogo virobnitstva, Pocha rozvivatisya bagatogaluzeve Gospodarstwa , délié-selischnі pіdpriєmstva toscho. Pour ostannі 20 rokіv unique, polіpshilas materіalno-tehnіchna base du secteur agricole. Naprikіntsі 1993, p. dans kraїnі narahovuvalos 84 tis. grande i Malih vodoskhovisch, bіlsh yak 84.000 systèmes de іrigatsіynih, la zone est la terre zroshuvanih Dosyagla priblizno 49,59 millions d'hectares, les machines de sіlskogospodarskih park potuzhnіst - 303 080 000, hіmіchnih Bienvenue vikoristano 29,302,000 tonnes.

Dans rezultatі polіpshennya structuration des cultures sіlskogospodarskih Pete Wagga visokoyakіsnih sortіv de céréales. Virobnitstvo grain dosyaglo 456.440 ifs. tonnes, poperednіm de rock scho porіvnyano bіlshe sur 13780 tis. ie. à Kitaї riz viroschuyut, blé, Kukurudza, soєvі Bobi, l'igname toscho. Le riz irrigué - la culture mère. Yogo Pete Wagga au grain virobnitstvі priblizno 43%. Je la piscine de principales zones Yangtze Pivdennyy Chine Yunnan i-Guychzhouske nagіr'ya. 21% vrozhayu les céréales de blé. Vaughn kultivuєtsya povsyudno, ale quartier bunt - Pіvnіchno-Kitayska rіvnina. cultures tehnіchnih Sered naybіlsh poshirenі de bavovna, arahіs, colza, sésame, tsukrova Trostin, thé, Tyutyunov, shovkovitsya et takozh rіznі plodovі. Bavovnu viroschuyut uzdovzh nizhnoї que serednoї techії Année Huang Ho i Yanji (. Tableau 2).

Pochinayuchi od 1979 r. en grande quantité de zones de la Chine des entreprises Promyslova un cheveu e selischnogo pіdporyadkuvannya, SSMSC dosit Shvydko rozvivalis i en acier ekonomіchnim Danian heure facteur de roulement vers le bas, Yaky Yea un іz yaskravih dosyagnen réforme vіdkrittіv i ai Kitaї. En 1992, p. Valova Produkciya délié-selischnih des entreprises (SGP) skladala 1650000000000 yuanіv, tobto 65,5% du produit brut suspіlnogo sіlskogospodarskogo virobnitstva. Bagato vidіv їhnoї produktsії viyshli sur rinok svіtovy est devenu vazhlivoyu Chastain eksportu, valyutnі nadhodzhennya perevischili 20 milliards de dollars. États-Unis. Apparue GSP a zmogu pratsevlashtuvati pour mіstsem de résider bіlshu de mіstsevostі de population Chastain. W Tsogo lecteur dans Kitaї semble, scho "Personne vіdіrvalas od zemlі, zalishilas ale dans rіdnomu selі".

PROMISLOVІST

14 rokіv de protyagom promislovіst Chine zberіgaє dosit visokі Tempi rozvitku. 1992, p. Valova Promyslova Produkciya skladala 3680200000000 yuanіv, scho dans zіstavnih tsіnah priblizno 26,7%. Porіvnyano z 1978 r. tse bіlshe nіzh 5,7 fois prirіst serednorіchny devenant 13,2%. Pete Wagga Promyslova virobnitstva dans le PIB dorіvnyuє 42,3%. taux de croissance sposterіgayutsya de pіdpriєmstvah de Dosit i sur Formulaire de Collective vlasnostі la participation de cette pіdpriєmstvah іnozemnih іnvestitsіy.

Dans brute prirostі Promyslova virobnitstva sur pіdpriєmstva secteur Collectif pripadaє 28,5% des entreprises de la participation de la chastku іnozemnogo kapіtalu (en plus chislі spіlnih des entreprises sur un pied d'égalité, des entreprises du osnovі kooperatsії que la privation de sociétés sur іnozemnomu kapіtalі) - 48,8%. 1992, p. 61% ont dodanoї cible promislovostі de vartostі dans les secteurs Bulo souverains Economie. Pour les taux de croissance des zones Promyslova de primorskі yshli popered unique continental.

Naprikіntsі 1991, p. dans 75 tis de Kitaї. des entreprises іz samostіynim gosprozrahunkom. les Sered grande i serednіh Promyslova des entreprises, SSMSC rôle vіdіgrayut carie dans svoїh Galuzo, 11 Bulo ifs., la privation Scho de 29% zagalnogo nombre їh. Prote viroblyayut puanteur mayzhe moitié promislovoї produktsії i donner au trésor 67% pributku. Même tsі pіdpriєmstva predstavlyayut takі la Direction, yak vidobutok sirovini, transport, virobnitstvo elektroenergії, vazhke mashinobuduvannya, metalurgіya, hіmіchna promislovіst. Pong taki Zroby vazhlivy vnesok dans rozvitok ekonomіchny que modernіzatsіyu Kraina. problème samostіynostі de Od Ale reformuvannya heures Economie d'entreprises pas si i bula virіshena. Dans rezultatі Tsogo naprikіntsі 1991 p. Régnant Tretina des entreprises de la zbitkovoyu, scho était neabiyakoyu problème.

Le samostіynіst Régnant de Abi des entreprises, dati їm zmogu devenir rentable, 24 Lipnya 1992 p. Derzhrada Chine opublіkuvala "Les règles concernant zmіni gospodaryuvannya Sistemi sur Reigning Promyslova pіdpriєmstvah". Dans "Règles" zaznachaєtsya scho pіdpriєmstvo samostіyno Veda gospodarsku dіyalnіst vіdpovіdno à la loi, d'une osnovі samookupnostі samofіnansuvannya. Mein pіdpriєmstva Je zagalnonarodnoyu vlasnіstyu. Puissance peredaє pіdpriєmstvu droit gospodaryuvannya sur osnovі vіddіlennya droite vlasnostі od gospodaryuvannya loi. Règles pіdtverdzhuyut samostіynіst des entreprises dans ces domaines: dans spryamovanostі virobnitstva que gospodaryuvannya, viznachennі Tsіn sur produktsіyu i robochem forcer zbutu produktsії, zakupіvlі sirovini que materіalіv, іmportі e eksportі, strategії kapіtalovkladen, resursіv rozpodіlі, SSMSC zalishilis, rozporyadzhennі zasobami zalishilis scho, rozporyadzhennі immobilisations, ob'єdnannі s іnshimi pіdpriєmstvami, naymі robochoї Sealy, l'offre de main-d'œuvre virіshennі, rozpodіlі zarobіtnoї payer cette premіy structure viznachennі vnutrіshnoї. Fourni zavdannya: protyagom vosmoї p'yatirіchki (. 1991- 1995 pp) par zmіni en sistemі upravlіnnya zbіlshiti chastku Reigning des entreprises, SSMSC uspіshno pratsyuyut, s odnієї à dvoh tretin.

A propos de kіlkіsnі pokazniki virobnitstva bunt vidіv promislovoї produktsії divas. Tableau. 3.

TRANSPORT la réception de téléphone I

Zagalna protyazhnіst zalіznichnih kolіy dans Kitaї 59,6 ifs. km, 8742 km de leur - elektrifіkovanih. HEAD zalіznichnimi magіstralyami Je Pekіn - Guangzhou i Pekіn - Harbіn s vuzlovoyu stantsієyu Pekіn, que lіnіya, yak tenue à napryamі latitudinal La Nyungan - Lanzhou est le Lanzhou - Urumqi s vuzlovoyu stantsієyu Zhengzhou. Lіnіya Lanzhou - Urumqi, prodovzhena sur Zahid pour boucler la Chine du Kazakhstan a commencé à tracasser naprikіntsі 1992 p. Donc z'yavilas fente port kitayskogo de transcontinental Thrace de Lianyungang à zhovto morі nіderlandskogo port sur berezі Pіvnіchnogo Sea Rotterdam. Prodovzhenі takozh zalіznichnі kolії dans vazhkodostupnih gіrskih mіstsevostyah Pіvdenno-Zahіdnogo Chine: Chengdu-Chongqing, Chengdu-Baotszі, Chengdu - Kun-mіn.

526 marshrutіv de Tsivіlna avіatsіya Chine doivent chislі 58 mіzhnarodnih. Zagalna Longueur nіst usіh marshrutіv 1100 tis. km zokrema, protyazhnіst mіzhnarodnih lіnіy -. 370 ifs. km. système de vuzlovim Central de la revendication avіamarshrutіv Je Pekіn. Mіzhnarodnі avіalіnії zv'yazuyut Chine mayzhe s usіma kraїnami svitu. 1993, p. Bulo transporté 572 tis. t i vantazhіv 28678000000. pasazhirіv. Tsі pokazniki zbіlshilisya vіdpovіdno 26,4 est poperednіm le rocher de 31,70% porіvnyano. À l'heure Danian pour vinyatkom povіtu Moto (Région autonome Tіbetsky) OAO Tous povіti Kraina labeur trammel avtomobіlnih dorіg. Protyazhnіst avtoshlyahіv devenant 1054 tis. km. W sont 590 km shvidkіsnih avtomagіstraley, 5490 km spetsіalnih avtodorіg pershoї que Druha kategorіy.

Protyazhnіst sudnoplavnih rіchkovih shlyahіv devenir 110 tis. km. Naybіlshoyu aquatique vnutrіshnoyu magіstrallyu Je Yangtze yak sudnoplavna vprodovzh 6000 km. Sur morskomu uzberezhzhі Chine Je bіlshe 20 vazhlivih portіv, pobudovano mayzhe 1000 prichalіv pour les navires. flotte marchande Okeansky Localisation de la huitième de la Chine en svіtі sur zagalnomu tonnage vіn obslugovuє mayzhe 100 sudnoplavnih lіnіy, réglage yak bіlsh en 1100 portіv 160 kraїn que regіonіv, schorіchno Ponad transportant 100 millions de tonnes vantazhіv navire.

En 1500 Kitaї Ponad mіst i tsentrіv povіtіv ohoplenі automaticité mіzhmіskim Téléphone zv'yazkom. Dans deyakih grande que le logiciel upravlіnnyam serednіh mіstah obladnana komunіkatsіyna système téléphonique zv'yazku s, mіstkіst mіskih Téléphone komutatorіv Kraina dosyagla 13,4 millions nomerіv. Dans bіlsh Yak 40 kitayskih mіstah dіє mіzhnarodnoї ekstrennoї prestation de services. Dans le service de dіє de mіstah bagatoh zv'yazku téléphone direct, peredachі tsifrovoї Informácie, shvidkodіyuchogo faksimіlnogo zv'yazku ce système translyatsії mіzhnarodnih esta. Contre le problème zruchnogo zv'yazku dans Kitaї fente loin virіshena.

Ekonomichna réforme Kitaї

RÉFORME DERZHAVNOЇ VLASNOSTІ

Derzhavna vlasnіst Kitaї d'avant la réforme, de yack i traditsіynі Vidi derzhavnoї vlasnostі dans іnshih kolishnіh sotsіalіstichnih kraїnah, bula du même type. Lorsque traditsіynіy (planovіy) sistemі Economy Power pour upravlіnnya vikoristovuvala tsentralіzovanі méthodologique admіnіstrativnih nakazіv que rozporyadzhen. Derzhavnі pіdpriєmstva pas de Mali trudovі des droits nіyakih, fіnansovі que les ressources materіalnі et takozh dans le virobnitstva Branch, postachannya que realіzatsії produktsії. Keruvali pіdpriєmstvami partіynі organіzatsії. comité rіshen partie collective du directeur pіdpriєmstva factualité LUV privation. Robіtniki que sluzhbovtsі pas de droits nіyakih mali upravlіnnі pіdpriєmstvom, sans vіdpovіdno Surtout іnteresu met en place gospodarskoї dіyalnostі. L'essence de légendes de la polyagaє en fait scho ekonomіka derzhavnoї vlasnostі à la réforme a été vu ekonomіkoyu type de monopole, de yack viklyuchala rinok que konkurentsіyu. Taqiy mehanіzm bezposeredno vplivav sur la structure vnutrіshnyu derzhavnoї vlasnostі droit efektivnosti jusqu'à rozpodіlu que ratsіonalnogo vikoristannya usіh suspіlnih fondіv. Tom od 1979 p., Si rozpochalas réforme Ekonomichna dans Kitaї Sunset doslіdzhuvati problemi réforme derzhavnoї vlasnostі s metoyu pіdvischennya efektivnostі її vіddachі.

Golovna meta réforme Régnant polyagaє des entreprises їh peretvorennі sur tovarovirobnikіv, SSMSC samі povinnі vіdpovіdati pour pributki que zbitki. La réforme des entreprises en 1979- 1992 pp. Way Fondamentalement yshla "droits de rozshirennya que nadannya pributkіv".

Dans tsomu protsesі mozhna vidіliti Vier Etap. HEAD zmіstom Perche (1978- 1982 pp.) Les droits de Bulo rozshirennya des entreprises qui vprovadzhennya formes rіznomanіtnih derzhavnoї vіdpovіdalnostі. Vid du quatrième trimestre de 1978 p. dans Kitaї Pocha pour doslіdnomu rozshiryuvati samostіynіst des entreprises. Spochatku Eksperiment dépensé 100 pіdpriєmstvah provіntsії Sichuan, potіm répétée dans le 6000 ème pіdpriєmstvah postupovo plus large sur vsіy kraїnі. На експериментальних підприємствах здійснювалася система відрахування прибутку з тим, щоб певна його частина залишилась в розпорядженні підприємств, а також встановлювались заходи заохочення робітників та службовців залежно від стану справ на підприємстві. Водночас розширилися їхні права господарювання.

Основним змістом другого етапу - 1983- 1986 pp. - стало впровадження системи "лігайшуй" (перехід від відрахування прибутку підприємств до оподаткування їхнього прибутку), а також реалізація різних експериментів з удосконалення механізму господарювання. Конкретним заходом на цьому етапі стала сплата прибуткового податку великими та середніми підприємствами за єдиною ставкою - 55%. Прибуток після сплати податку необхідно було розумно розподілити між державою та підприємством. Частина прибутку відраховується державі, а частина, яка встановлюється державою, залишається в розпорядженні підприємств. Невеликі підприємства, основні фонди яких не перевищували 1,5 млн юанів, а щорічний прибуток не перевищував 200 тис. юанів, повинні були сплачувати понаднормативний прогресивний податок за восьмирозрядною шкалою. Найнижча ставка була 7%, найвища - 55%. На цьому етапі реформи була змінена система єдиного державного ціноутворення, почало застосовуватися поєднання єдиних цін, що встановлювалися урядом, плаваючих та вільних цін. Реформа у цих галузях змінила зовнішні умови функціонування підприємств, ринковий механізм отримав початковий розвиток, були підготовлені умови для подальшого проведення реформи підприємств.

На деякі особливості цього етапу реформи варто звернути увагу. Проводилось чимало дослідів по утворенню нових моделей підприємств, які мали великий вплив на проведення корінної реформи. Серед них найбільш важливими є:

1) Підрядна система. Підряд цього періоду передбачав головним чином зобов'язання директора підприємства перед вищестоящим органом про виконання показників по прибутку. Вищестоящий орган матеріально заохочував директора, робітників та службовців підприємства в разі виконання завдання.

2) Орендна система. Оренда в основному практикувалася на малих, збиткових підприємствах. Від імені органів управління встановлювалась тверда орендна плата. Підприємство віддавалось в оренду тому, хто бажав його орендувати. Протягом орендного строку чистий доход, який залишався після орендної плати, повністю поступав у власність орендатора або розподілявся ним. Спочатку оренда була лише одним із заходів, які спрямовувалися проти збитковості. Потім поступово вона перейшла в одну із форм господарювання державних підприємств. Одноосібний орендатор перетворювався на групового, він ставав колективним членом підприємства. Орендна плата за твердою ставкою змінилась і стала базуватися на основі плаваючої пропорції, перетворившись на одну із форм розподілу прибутку, яка не дуже відрізнялась від розподілу прибутку за інших форм господарювання.

Спочатку керівники орендних підприємств, беручи на себе відповідальність та отримуючи певні вигоди, використовували права, які надавались орендним договором, для проведення реформи господарського механізму на підприємствах, що підняло ефективність роботи підприємств.

3) Акціонерна система. У другій половині 1985 р. через скорочення обсягів централізованих капіталовкладень на багатьох підприємствах відчувалась нестача фінансів. За дозволом місцевих органів влади велика кількість підприємств стала випускати акції, які дали змогу підприємствам отримувати допоміжні фінанси. Практика застосування акціонерної системи показала, що важливим моментом, на який необхідно звернути увагу, є здатність акціонерної форми досить гнучко концентрувати фінансові ресурси. Допускаючи трудящих до участі в частці та розподілі майна, можна стимулювати виробничу активність робітників та службовців.

Третій етап - 1987- 1988 pp. - характерний поширенням та вдосконаленням системи господарської відповідальності за підряд. Проте на великих та середніх державних підприємствах не вистачало активності в господарській діяльності. За попередні етапи значно піднялась виробнича активність невеликих підприємств. En 1986 r. збитковість великих і середніх підприємств досягла 7,24 млрд юанів. Кі лькість збиткових підприємств досягла 55500, тобто 13,2% усієї кількості підприємств. Аби хоч якось змінити цю ситуацію, в країні із 1987 р. повсюдно почали запроваджувати підрядну систему відповідальності. Якщо порівняти з підрядом початку 80-х років, то в даній формі підряду, в його характері з'явилось чимало змін.

Підряд за своєю сутністю із просто фінансового завдання перетворився на цілісну систему господарювання. Найбільш поширеним підрядом є "дві гарантії, один зв'язок". Підприємство гарантує сплату податку з прибутку та технічне оновлення підприємства, загальна сума заробітної плати пов'язується у певній пропорції з податком на прибуток (звичайна пропорція 1 : 0,3-0,7, тобто при зростанні податку на 1% загальна сума заробітної плати зростає на 0,3-0,7). Водночас з метою вдосконалення підрядної системи поширювались деякі організаційні методи. Наприклад, оголошувався конкурс на підряд; підрядний договір завірявся в органах нотаріату; подовжувався строк на підряд; на підприємствах поширювалась система запрошення керівних кадрів на службу; покращилась внутрішньогосподарська кооперація. Одними з принципів підряду стали: твердо встановимо базові показники; забезпечимо сплату податку; чим більше заробимо, тим більше залишиться нам; якщо заборгуємо, то самі будемо відповідати. Така реформа має порівняно більше переваг.

Разом із розвитком підрядної системи було проведено три експерименти, на які варто звернути увагу. Один із них виражається у запровадженні системи господарювання юридичної особи на підприємстві. Досвід другого експерименту зводився до створення органів управління державним майном. Третій експеримент пов'язаний з реалізацією закону про банкрутство підприємств.

Четвертий етап - 1992 р. 24 липня 1992 р. Держрада КНР опублікувала "Правила про зміну системи господарської діяльності на державних промислових підприємствах". За цими правилами, як уже зазначалося, підприємство самостійно веде господарську діяльність відповідно до закону на основі самоокупності та самофінансування. Підприємство має право самостійно визначати межі своєї діяльності в тій чи іншій галузі. Окрім особливих випадків, підприємства самостійно, залежно від ринкової кон'юнктури, встановлюють ціни на споживчі товари, які виробляють, на засоби виробництва, а також відрахування на амортизацію, ремонт, технічну експертизу. Підприємства мають право вибирати зовнішньоторговельного агента на всій території Китаю, а також безпосередньо вести переговори із зарубіжними партнерами. Правила встановлюють: підприємства мають право визначати час, умови, форми та межі найму робочої сили; на підприємствах можна проводити контрактну систему найму. Загальний фонд заробітної плати підприємств повинен відповідати рівневі їхньої рентабельності. Підприємства мають право розподіляти виплати та премії у межах фонду заробітної плати, який залишився. Ці заходи благодійно вплинули на життєздатність державних підприємств.

У даний час у системі управління великими та середніми промисловими підприємствами спостерігаються три варіанти:

на державних підприємствах, які розташовані у спеціальних економічних зонах і користуються пільгами поряд із підприємствами з участю іноземного капіталу, управління здійснюється за міжнародними правилами. В основному вони перейшли до самогосподарювання, самоокупності, саморозвитку та самообмеження;

державні підприємства у деяких відкритих приморських містах вже провели реформу, отже, й реформували управлінську справу;

на решті державних підприємств через зовнішні обставини та внутрішні фактори система управління ще не відповідає потребам ринку.

Мета економічної політики Китаю у восьмій п'ятирічці (1991- 1995 pp.) - через зміну системи управління збільшити частку державних підприємств, які успішно працюють, з 1/3 до 2/3.

НОВА СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ВІДКРИТОСТІ

На початку 1992 р. китайський уряд почав розробляти тотальну стратегію з прискорення розвитку економіки та зовнішніх зв'язків країни з акцентом на інтенсивне освоєння чотирьох смуг території. Поняття "чотири смуги" включає: приморську, внутрішню прикордонну, смуги впродовж р. Янцзи та залізничної магістралі від порту Ляньюньган (пров. Цзянсу) до прикордонного пункту Алашанькоу (Синьцзян-Уйгурський автономний район). Ці райони вирізняються або сприятливою економічною базою, або міцним економічним потенціалом. Загальна їхня перевага перед Іншими районами країни виражається у сприятливому, унікальному географічному положенні, що є головною умовою економічного розвитку. Відповідно до попереднього плану зацікавлених органів у найближчі роки у цих районах буде поступово проводитися пільгова політика, у досить таки концентрованому порядку вкладається капітал, щоб у 90-ті роки прискорити розширення зв'язків цих районів із зовнішнім світом, підняти господарство країни на новий рівень. У найближчі роки в економічному розвиткові згаданих чотирьох смуг та в розширенні їхніх зовнішніх зв'язків необхідно звернути увагу на такі основні моменти.

У приморській смузі необхідно освоїти дельти річок Чжуцзян та Янцзи, узбережжя Похейської та Тонкінської заток. Можна припустити, що в найближчі роки буде приділено більше уваги господарському розвиткові у дельті р. Янцзи та на узбережжі Тонкінської затоки. Щодо дельти р. Чжуцзян прагнуть реалізувати завдання: бути поряд із чотирма "драконами" Азії - Корейською республікою, Сингапуром, Тайванем і Гонконгом.

Щодо внутрішньої прикордонної смуги основна увага повинна зосереджуватися на ділянках Сіньцзяні, Внутрішній Монголії та провінції Хейлунцзян, які зорієнтовані на торгово-економічні зв'язки з СНД, а також у провінціях Юньнань, Гуансі, націлених на відкриття нової торгової траси до Південної та Південно-Східної Азії.

Відносно смуги вздовж р. Янцзи основна увага китайських господарників зосереджена на освоєнні району Пудун (м. Шанхай), будівництві гідровузла Санься на р. Янцзи. Це буде сприяти всебічному розвиткові басейну р. Янцзи від м. Чунцина до дельти і поліпшить зв'язки східних районів країни із західними, також впливатиме на розвиток південних та північних відносно р. Янцзи районів.

Смуга вздовж залізничної магістралі від порту Ляньюган до прикордонного пункту Алашанькоу (особливо північно-західна частина) вирізняється порівняно низьким рівнем економіки. Розвиток цього регіону справить важливий вплив на подолання економічної відсталості в багатьох районах країни.

КРЕДИТНА РЕФОРМА

Мета кредитно-банківської реформи - утворення такої кредитної системи, яка відповідала б потребам ринкової економіки. Необхідно утворити систему центрального банку, який повинен під безпосереднім керівництвом Держради КНР проводити в життя грошову політику держави. Поряд з цим утворити систему кредитних інститутів, між якими чітко повинні бути розмежовані функції проведення політики та комерційні функції, віссю яких стануть державні комерційні банки. Будуть діяти і численні, різноманітні за профілем кредитні установи. Необхідно також утворити систему єдиного відкритого кредитного ринку, який допускає конкуренцію. Напрямом реформи валютного управління є впровадження єдиних валютних курсів, які відображають ринковий попит та пропозицію, поступове перетворення китайського юаня на вільно конвертовану валюту.

Поглиблення кредитної реформи у Китаї привело до відкриття кредитного ринку. З 1986 р. уряд дозволив спеціальним банкам вступати у взаємно-перехресні операції, але з деякими обмеженнями. Тоді ж у Шеньяні, Ухані, Гуанч-жоу, Чунціні та Чанчжоу були створені грошові ринки. У наступні роки в країні повсюдно з'явились ринки міжбанківських короткострокових позик (позичок), ринки "коротких" грошей, довгострокових кредитів, ринки позичкових облігацій підприємств, облігацій держпозик, ринки (дисконтування) векселів, валютні ринки, що регулюються, ринки акцій т а інші кредитні ринки. Поступово впровадилися плаваючі курси відсоткових ставок, тобто гроші як товар стали мати ціну.

У дослідному порядку до операцій на відкритому ринку приступив Центральний банк, який випустив банківські сертифікати на суму 20 мільярдів юанів. Сертифікати призначались для небанківських кредитних установ, для того, щоб допомогти різним районам вирівняти дисбаланс грошових коштів. У першій половині жовтня 1993 р. Центральний банк через центри позичкового капіталу надав спеціальним банкам, які мали труднощі із запасом засобів платежу, позички, використавши для цього частину коштів, виручених від продажу банківських сертифікатів. Таким чином, дещо згладилася напруга з платежами по векселях. Такий захід Центрального банку мав успіх та заслужив високу оцінку в кредитно-банківських колах країни. Проведені заходи стали важливим кроком на шляху утворення в Китаї регламентованого міжбанківського короткострокового позичкового ринку, сприяли горизонтальному обігові грошових одиниць.

В умовах підряду на скупку та розповсюдження безоблі-гаційної держпозики у 1993 р. у Китаї був введений у практику порядок первинного продажу держпозики, що стало дальшим просуванням ринку облігацій по шляху регламентування та зближення з нормами, які прийняті у світовій практиці. Завдяки успішному розміщенню держпозики Міністерство фінансів перестало брати у Народного банку Китаю позички, а статті бюджету, за якими передбачалось фінансування авансом, будуть покриватися за рахунок випуску короткострокових держпозик, за рахунок держпозик покривається також бюджетний дефіцит. Кошти, які потрібні для координації структури економіки, можна мобілізувати шляхом випуску банками - провідниками політики - облігацій, гарантованих бюджетом.

Ринок валюти є важливою складовою фінансового ринку в Китаї. Наприкінці 1985 р. у Шеньчжені при відділенні Народного банку Китаю був створений перший в країні центр валютного обміну та регулювання. Спочатку його діяльність була суворо регламентована: обмінні курси валют не могли перевищувати встановлених державою меж, продавці та покупці не мали права вступати в контакти між собою. У липні 1986 р. ці обмеження були зняті. В листопаді 1986 р. подібний центр був створений у Шанхаї. На початку 90-х років у Китаї вже склався своєрідний валютний ринок, який об'єднав більш як 40 центрів, майже 60 пунктів розподілу та обміну валют. Відповідні організації діють в усій країні.

Становлення, розвиток центрів валютного обміну та регулювання зумовлені ходом економічної реформи, особливо реформи зовнішньої торгівлі, фінансової системи країни. Розширення господарської самостійності підприємств, їхнє прагнення до реконструкції виробництва на новій технологічній основі, зростання кількості підприємств, що орієнтуються на експорт, спроба підвищити конкурентоздатність продукції на зовнішньому ринкові, збільшення науково-виробничих, науково-дослідних установ, зростаючі потреби отримати закордонну передову техніку та технологію- все це створило стійкий попит на іноземну валюту. Держава, не маючи значних валютних ресурсів, з метою підвищення ефективності використання валюти поступово стала відходити від прямого централізованого монопольного розподілу валютних коштів, дозволяючи державним, кооперативним підприємствам, організаціям купувати певні суми ВКВ для жорстко визначених цілей у межах їхніх виробничих потреб. Допуск СП на валютний ринок допомагає їм вирішити потреби валютного балансу, створює сприятливий інвестиційний клімат. Практика свідчить, що загальна сума валюти, яку продають спільні підприємства, відчутно перевищує суму валюти, яку вони купують. У 1989- 1990 рр. у Шанхайському центрі валютного обміну та регулювання СП запропонували для продажу 338 млн, а закупили 265 млн дол.

У 1993 р. значно зросли масштаби операцій на ринку акцій. En 1992 r. операції на Шеньчженській та Шанхайській фондових біржах мали вузькорегіональний характер. На першій ходили акції лише 33 місцевих компаній, на другій - тільки 38 місцевих компаній. 1993 р. уряд вирішив розширити експеримент із фондовою ринковою діяльністю до загальнонаціонального масштабу. Всього в країні в публічних торгах стали котируватися акції на суму 5 мільярдів юанів. Наприкінці 1993 р. на Шеньчженській фондовій біржі котирувалися акції 76 компаній, на Шанхайській - відповідно 106 компаній, істотно зросла питома вага компаній з інших міст. Повсюдно відкрилися фондові контори. Кількість учасників Шеньчженської та Шанхайської фондових бірж досягла 400. Китайські підприємці зрозуміли, що ринок акцій - це не тільки засіб для пошуку грошових коштів, а й проміжна ланка у трансформації майнового права, бо в ході фондових угод та руху акцій можлива довільна втрата контрольного пакета акцій, який може перейти до інших рук, а з ним і право розпоряджатися справами компанії. За останні роки вступили в силу декілька зведень адміністративних правил та положень про фондові угоди, наприклад, "Тимчасові заходи з управління фондовими конторами". Утвердилась правова система, яка регламентує дії компаній, випуск та операції з цінними паперами.

ВІДКРИТІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ

Головним у реалізації сучасної зовнішньоекономічної стратегії Китаю стало утворення відкритих економічних зон для іноземних інвесторів. До таких зон входять:

- п'ять особливих, відкритих економічних районів (ВЕР). Усі вони розташовані у південно-східній частині країни. Шеньчженський ВЕР розташований у південній частині провінції Гуандун, межує з Цзюлунським районом Гонконгу, загальна площа 327,5 км2. Чжухайський ВЕР - на півдні провінції Гуадунь, на західному березі у дельті Чжуцзян, межує з Макао, загальна площа 121 км2. Сямен-ський ВЕР - на островах Сяменьдао та Гуланьюй (провінція Фуцзянь), загальна площа 131 км2. Хайнаньський ВЕР розташований на півдні країни, включає всю територію острова Хайнань (площа 34 тис. км2). Він найбільший серед усіх ВЕР. ВЕР є зоною, яка орієнтована на зовнішній ринок. Тут розвивається головним чином обробна промисловість, що виробляє експортну продукцію, об'єднані в єдиний комплекс наукові дослідження, виробництво та торгівля. На її території запроваджена специфічна система економічного управління. Після утворення таких п'яти районів завдяки пільгам держави економіка у них розвивалась значно швидшими темпами, ніж в інших регіонах країни. Сформувалось масштабне, орієнтоване на зовнішній ринок господарство, товари, які виробляються для експорту, перевищили 50% валової продукції ВЕР. Наприклад, у Шеньчженському ВЕР 1994 р. експорт досяг майже 8 млрд дол. За цим показником Шеньчжень посідає перше місце серед усіх великих та середніх міст країни;

- 14 відкритих приморських міст: Далянь, Ціньдао, Ціньхуандо, Тяньцзінь, Яньтай, Ляньюган, Наньтун, Шанхай, Нінбо, Веньчжоу, Фучоу, Гуанчжоу, Цзаньцзян, Бей-хай. Усі відкриті приморські міста у своєму розвиткові орієнтуються на зовнішній ринок, а утворені на їхній території зони техніко-економічного освоєння вже стали "гарячими точками" інвестицій іноземних інвесторів. Наприкінці 1993 р. в усіх зонах техніко-економічного освоєння, які належать 14 відкритим приморським містам, було затверджено понад 4200 об'єктів з іноземними інвестиціями, реально вкладені кошти склали 26,6 млрд доларів США. В усіх приморських зонах країни - передусім у сімох відкритих приморських економічних зонах - також спостерігається пожвавлення у сфері іноземних інвестицій. Кошти, які вклали в ці зони іноземні інвестори, останнім часом склали майже 80% від загальної суми іноземних інвестицій по країні в цілому.

Новий район Пудун площею у 350 км2 розташований на східному березі річки Хуаннуцзян, навпроти старої частини м. Шанхаю. Утворення нового району Пудун розраховане на перетворення Шанхаю в один із центрів світової економіки, фінансів та торгівлі, а також є складовою частиною стратегічних установок Китаю в галузі економічного будівництва. Уряд Китаю надає нов ому районові Пудун більш широкі пільги порівняно з ВЕР. Наприклад, держава дозволила іноземним інвесторам утворювати в Пудуні фінансові організації, магазини, супермаркети та інші підприємства "третьої індустрії", а також відкрити в Шанхаї фондову біржу та випустити акції. За статистикою, у 1993 р. активи Шанхайських кредитних установ на іноземному та змішаному капіталі досягли 586 млн доларів, сума виданих позичок в іноземній валюті зросла порівняно з 1991 р. на 127,4, а депозити в інвалюті - на 134,3%, на їхню частку припадає чверть (811 млн дол.) розрахункових операцій по експорту у Шанхайському регіоні.

Після утворення нового району Пудун у червні 1992 р. за рішенням Держради шість міст по берегах Янцзи (Уху, Цзуцзян, Юеян, Ухань, Хуанши та Чунцін), а також Хефей, Наньчан, Чанша, Ченду, що є адміністративними центрами провінцій, стали відкриватися для зовнішнього світу. Нині відкрита зона вздовж Янцзи простяглася від Пудуну аж до Чунціна (пров. Сичуань), охоплює 28 великих та середніх міст, вісім районів, більше 1000 селищ, що входять до м. Шанхаю, провінцій Цзянсу, Чжецзян, Аньхой, Цзянсі, Хуань, Хубей та Сичуань. Відкриття зовнішньому світові Пудуна та районів по Янцзи дасть іноземному капіталові дуже сприятливі можливості інвестицій у Китай та широкий доступ до внутрішнього ринку країни.

У Китаї 13 безмитних зон. Китайська безмитна зона - це особлива, ізольована територія, що нагадує "зону безмитної торгівлі" деяких країн світу. У такій зоні розвивається головним чином обробна промисловість, що виробляє експортну продукцію, та зовнішня торгівля, діє особлива митна політика, запроваджено особливі правила митного управління та нагляду. Починаючи від 1990 p., за дозволом китайського уряду утворено 13 таких зон. 1. Вайгаоцяоська безмитна зона (Шанхай), її площа 3,38 км2. Вона є найбільш відкритою в країні. 2. Зона порту Тяньцзиня займає 5 км2. Вона - найбільша безмитна зона у Північному Китаї. 3. Далянська зона розташована у Північній частині Далянської зони техніко-економічного освоєння, її площа 1,25 км2. 4. Шатоуцзяоська безмитна зона (Шеньчжень) розташована у селищі Шатоуцзяо м. Шеньчжень, площа 1,35 км2. 5. Футянська безмитна зона (Шеньчжень) площею в 1,35 км2. 6. Гуанчжоуська безмитна зона площею в 1,4 км2 - у північно-східній частині Гуанчжоуської зони техніко-економічного освоєння. 7. Чжанцяганська безмитна зона пролягла вздовж нижньої течії р. Янцзи у східній частині території Чжанцзяганського річкового порту, проектна площа 4,1 км2. Вона - єдина в країні безмитна зона в річковому порту. 8. Хайкоутська безмитна зона розташована у межах Цзинпанської зони обробної промисловості м. Хайкоу, загальна площа 1,93 км2. 9. Циндаоська безмитна зона - на західному березі затоки Цзяочжоувань, поблизу м. Циндао, проектна площа 2,5 км2. 10. Нинбоська безмитна зона площею в 2,3 км2, розташована у північній частині Бейлуньганського морського порту м. Нінбо. 11. Фучжоуська безмитна зона - на території Мавейської зони техніко-економічного освоєння м. Фучжоу, площа 1,8 км2. 12. Єянюйська безмитна зона м. Сямень, розташована у Сяменському ВЕР, площа першої черги будівництва - 0,6 км2. 13. Шаньтоуська безмитна зона площею у 2,3 км2 - у Шаньтоуському ВЕР.

Безмитні зони Китаю на першому етапі свого існування УСПІШНО розвиваються. В даний час у Вайганоцяо, Тяньцзинському морському порту та Шатоуцзяо вже зареєстровано майже 3000 підприємств, вкладені в ці зони кошти склали відповідно 19,87 млрд, 16,1 млрд та 250 млн дрл.

Із березня 1992 р. Китай відкрив зовнішньому світові 13 прикордонних міст: Хуньчунь (провінція Цзилінь), Суйфе-ньхе, Хейхе (пров. Хейлунцзян), Маньчжурій, Ерлянь-Хото (Внутрішня Монголія), Тачен, Боле, Інін (Сіньцзян-Уйгур-ський авт. р-н), Хекоу, Ваньдін, Жуйлі (пров. Юньнань), Пінсян та Дунсін (Гуансі-Чжуанський авт. р-н). Відповідно до постанов Держради, усі 13 відкритих прикордонних міст мають право утворювати на своїй території зони прикордонного економічного співробітництва, де застосовується також пільгова політика, розроблена для приморських зон техніко-економічного освоєння.

Китайська економіка у світовому господарстві

РОЛЬ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ В КИТАЇ

Іноземні інвестиції в економіку Китаю включають зовнішні позики та прямі інвестиції закордонних бізнесменів. На початок 1993 р. число затверджених Китаєм об'єктів за участю іноземного капіталу досягло 83423, договірна сума зовнішніх інвестицій складала 122,7 млрд дол. Ці цифри збільшилися відповідно на 70,7 та 76,7% порівняно з попереднім роком, сума фактично використаного іноземного капіталу складала 36,77 млрд дол., що на 91,5% більше, ніж у 1992 р. З них іноземні прямі інвестиції - 26 млрд дол. Крупномасштабне залучення іноземного капіталу з метою сприяння господарському будівництву Китаю почалось у 1979 р. та є одним із головних елементів сучасної стратегії банківських установ на іноземному та змішаному капіталі, в значному масштабі залучався іноземний капітал для забудови житлових районів і будівництва відкритих зон.

З поступовим формуванням архітектоніки зовнішньоекономічного співробітництва пільги для інвесторів у приморських відкритих містах стали поширюватися й на міста-порти вздовж судноплавних річок, на міста прикордонних зон, на адміністративні центри внутрішніх провінцій.

Використання закордонних інвестицій, в тому числі іноземних позик, стало великою підтримкою будівництва базових галузей народного господарства та інфраструктурних споруд, а також технічного переобладнання підприємств. Китай строго контролює масштаби зовнішньої заборгованості, що дає змогу зберігати її у розумних межах.

Від 80-х років у Китаї вживались всі можливі заходи, залучено величезну частину матеріальних, фінансових та людських ресурсів для будівництва залізниць, автомобільних доріг, аеропланів, системи зв'язків, електростанцій, об'єктів водопостачання тощо, таким чином склались сприятливі умови для іноземних інвесторів. Водночас підвищилася "гнучкість" у залученні іноземних інвестицій. Розроблено та опубліковано більше 500 законів та положень щодо економічної діяльності іноземних громадян у Китаї. Більш як із 200 державами укладено двосторонні угоди про охорону інвестицій. Все це склало правову базу та надало юридичні гарантії для іноземців, які вкладають свій капітал в економіку Китаю.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ КНР

Останнім часом значно розширилися зовнішньоекономічні зв'язки Китаю, а також збільшилась кількість галузей економічного розвитку країни, що беруть участь у цих зв'язках.

Широке залучення іноземних інвестицій спрямоване на досягнення певної мети: 1) використання найновіших досягнень НТП для подолання відставання від розвинених держав світу, мобілізація допоміжних ресурсів для структурної перебудови економіки; 2) підвищення кваліфікації національних кадрів; 3) збільшення валютних надходжень; 4) розширення каналів отримання інформації про важливі для країни напрями розвитку науки й техніки, а також передового управління виробництвом.

Певний інтерес для іноземних інвесторів у Китаї багато в чому визначається дешевизною робочої сили, багатими природними ресурсами, обширним китайським ринком, пільговим оподаткуванням, невисокою ставкою плати за земельні та виробничі площі. Вартість робочої сили в Китаї значно нижча, ніж у сусідньому Гонконзі. В Китаї прийнято закон про спільні підприємства (СП), які діють на основі китайського та іноземного капіталів. Іноземним інвесторам надають певні пільги: право вивозу прибутку за кордон, часткове або повне звільнення від податків протягом перших двох-трьох років діяльності, гарантія права власності. Система оподаткування заохочує капіталовкладення насамперед в обробну промисловість, стимулює експорт з метою отримання конвертованої валюти. Зазначимо Деякі особливості використання іноземних інвестицій у 1993 р.

Відбулося подальше розширення сфери прикладання іноземного капіталу. У Шанхаї, Пекіні, Гуанчжоу та інших містах іноземні інвестори отримали змогу в експериментальному порядку відкривати спільні магазини роздрібної торгівлі. В Даляні, Циндао, провінції Цзянсу, Ханчжоу, Куньмині та деяких інших містах іноземний капітал залучений для будівництва туристських та дачних зон, було розширено експеримент з утворення служб, які включились у зовнішньоекономічну діяльність. Високими темпами розвивалась зовнішня торгівля. За даними митниці, експорт складав 85 млрд доларів США, зріс на 18,2%, імпорт - 80,6 млрд доларів США, зріс на 26,4%. Нижче наводяться дані, які характеризують динаміку загального обсягу імпорту та експорту в Китаї (млн дол.);

Відбулася раціоналізація структури експорту та імпорту, питома вага готових промислових виробів в експорті виросла до 80%, у структурі імпорту явно зросла питома вага сировинних матеріалів, машин і транспортного обладнання, в яких країна відчуває дефіцит. Китай імпортує товари головним чином із сусідніх країн і районів, частково з Японії, Росії, Республіки Корея та Гонконгу, а також із Європи та США. Імпортні товари включають гідротехнічне обладнання, хімічні добрива, отрутохімікати, сировину й матеріали, транспортні засоби, апарати зв'язку тощо, а також наукомісткі технології та обладнання для реконструкції промислових підприємств країни.

1992, p. під час переговорів щодо поновлення місця Китаю у Генеральній угоді по тарифах та торгівлі (ГАТТ) було досягнуто певних зрушень. Китай ще в 1991 р. скасував дотацію на експорт, а 1992 p.- регулюючий податок на імпорт, знизив мито на 225 найменувань імпортних товарів, від 31 грудня 1992 р. знизив регулюючий податок ще на 3371 найменування. В результаті завдяки вжитим заходам рівень митних тарифів знизився на 7,3%, що створило сприятливі умови для доступу іноземних товарів на китайський ринок.

Наймасштабніше використання іноземного капіталу з метою сприяння господарському будівництву в Китаї почалось із 1979 р. Протягом 1979-1992 pp. було освоєно фактично 98,38 млрд дол., з них 38,18 млрд становили зовнішні прямі інвестиції. Наприкінці 1992 р. зареєстрованих у Китаї підприємств за участю іноземних інвестицій було 84 тис. Вкажемо на деякі особливості використання іноземних інвестицій у 1992 р. Цей рік став рекордним за розмірами задіяних іноземних інвестицій. Кількість затверджених проектів за участю прямих інвестицій зарубіжних фірм та масштаб інвестицій, обумовлений у контрактах, що підписані в 1992 p., наблизились до сумарних показників попередніх 13 років, разом узятих. Сума прямих іноземних інвестицій в 1993 р. склала 25,8 млрд. На початок 1993 р. у країні нараховувалось 68 кредитних установ іноземного капіталу в основному у п'яти ВЕР та восьми відкритих містах (Шанхаї, Таньцзіні, Даляні та ін.).

У 1979-1992 pp. Китай уклав із більш ніж 170-ма країнами та регіонами контракти щодо виконання ним підрядних будівельних робіт та експорту трудових послуг. Сума контрактів перевищила 25,5 млрд дол. Крім того, Китай створив чимало своїх підприємств за кордоном, їхня кількість наприкінці 1992 р. досягла 3416 (розташовані у більш ніж 120 країнах та регіонах п'яти континентів). Більшість підприємств орієнтована на промислове виробництво й розробку природних ресурсів.

ЕКОНОМІЧНА ВІДНОСИНИ МІЖ КНР ТА США

США - одна з найбільш розвинутих країн світу, Китай - найбільша країна, що розвивається. Відтак у них широкі спільні інтереси. Розвиток економічного співробітництва двох країн має велике значення для світового господарювання. 24 травня 1994 р. Білл Клінтон заявив про продовження для Китаю статусу найбільшого сприяння в торгівлі ще на один рік. Крім того, американська адміністрація зняла умову, яка ставилася раніше для отримання цього статусу: дотримання китайським урядом прав людини. Більше 1000 американських компаній, об'єднаних у діловий союз американсько-китайської торгівлі, вклали в економіку Китаю в загальному майже 10 млрд дол. США займає головні позиції на китайському ринкові технологій, обладнання та аерокосмічної промисловості. Китайська економіка потенційно має найбільш широкі можливості для зростання, вже зараз вона приносить американським бізнесменам великі прибутки. Значна частина простих американців економлять на купівлі китайських товарів частину своїх доходів. На думку американських експертів-макроекономістів, рішення про зупинку дії статусу, крім всього іншого, було б ударом для Японії та країн Європи, які ведуть боротьбу за закріплення своїх позицій на китайському ринку. Американські політики зрозуміли, що втрата економічних позицій на китайському ринку може призвести до значних політичних поразок. Усі ці обставини й зумовили зростання товарообміну між КНР і США, про що свідчать такі дані (млрд дол.):

Відносини між КНР та США-предмет взаємного інтересу обох країн. Підтримання нормальних китайсько-американських відносин відповідає їхнім корінним інтересам.

ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ МІЖ КНР ТА КРАЇНАМИ СНД

Початок 80-х років став поворотним у розвиткові китайсько-радянських відносин. Після 20-річного застою в економічних зв'язках значно розширилась торгівля СРСР та КНР. Від 1981 р. по 1990 р. обсяг двостороннього товарообороту збільшився більш ніж у 17 разів. Поряд з традиційними торговими зв'язками почало розвиватися науково-технічне, кредитне, інвестиційне співробітництво, виробнича кооперація.

Торгівля - найбільш розвинута частина економічних відносин колишнього Радянського Союзу, а тепер - Росії та інших країн СНД з Китаєм. Вона фактично визначає роль кожної з країн в економічних зв'язках. Колишній СРСР займав п'яте (після Гонконгу, Японії, США та Німеччини) місце серед торгових партнерів Китаю. Структура взаємних товарних потоків визначалася взаємодоповнюючим характером народногосподарських комплексів колишнього СРСР та КНР. Експорт СРСР до Китаю був представлений головним чином продукцією важкої індустрії, машинами, обладнанням, чорними та кольоровими металами, продукцією хімії, добривами. Інший характер мав експорт Китаю в Радянський Союз: більше 70% припадало на продукти харчування, сировину для виробництва та промислові товари народного споживання. За останні роки значно зросла частка продукції машинобудування у вартості товарних поставок із Китаю. До СНД експортуються підшипники, акумулятори для автомобілів, обладнання для зв'язку, електровантажопідйомники, медичне приладдя, засоби оргтехніки тощо. Необхідно зауважити, що у 50-х роках СРСР мав провідні позиції в експорті технологій у КНР, але нині країни СНД відчувають гостру конкуренцію з боку Японії, США та Західної Європи. Практично вся номенклатура машин та обладнання, яку пропонують країни СНД, поставляється також фірмами розвинутих країн Заходу, які значно раніше вийшли на китайський ринок, краще вивчили особливості попиту. За таких умов можливості збуту продукції машинобудування будуть визначатися здатністю конкурувати із аналогами західного виробництва. Китай активно модернізує, розширює потужності машинобудування як власними силами, так і з допомогою інших країн. Рівень розвитку галузі дає змогу виробляти деякі види обладнання, що раніше експортувалися з СНД.

Після встановлення дипломатичних відносин між Україною та КНР у січні 1992 р. співробітництво між обома країнами багато в чому набуло динамічного розвитку. Пріоритетною все-таки стала торгово-економічна сфера. 1993 р. обсяг товарообороту між Китаєм та Україною перевищив 500 млн доларів, що поступається лише російсько-українським торговельним зв'язкам. Україна експортувала до Китаю товарів на 443 млн, а імпортувала на 84 млн доларів. Позитивне сальдо, таким чином, склало 359 млн доларів. У товарній стр уктурі українського експорту переважали чорні метали (74,0%), мінеральні добрива (11,0%). Із Китаю імпортувались товари народного споживання (86,1%), продукти харчування (4,0%) та деякі інші товари.

Нині є добрі перспективи інвестування китайського капіталу в українську економіку через створення СП. У 1994 р. вже існувало 44 спільних китайсько-українських підприємства, експорт та імпорт яких склав у 1993 р. відповідно 2,9 млн та 8,3 млн доларів. Виконуються в основному торгово-посередницькі функції.

За оцінками спеціалістів, досягнутий обсяг товарообороту, безумовно, не відповідає потенційним можливостям України та Китаю, є ще багато невикористаних резервів, він може бути доведений до 2- 3 млрд доларів США щорічно. У пошуку моделі реформ Україна може звернути увагу на позитивні моменти реформ у Китаї. Серія візитів українських керівників та делегацій до КНР заклали основу творчого діалогу двох країн. Візити китайського керівництва до України дають новий імпульс розвитку міждержавних відносин у різних галузях.