Главная

Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.

10.2. ФЕНОМЕНОЛОГІЧНА КРИТИКА НАТУРАЛІЗМУ, ПСИХОЛОГІЗМУ ТА ІСТОРИЦИЗМУ

• Філософію, яка пояснює реальність і свідомість як природний процес, що пізнається в об'єктивно-значущій формі, Е. Гуссерль називає натура

«Натураліст учить, проповідує, моралізує, реформує. Але він заперечує саме те, що за самим своїм смислом передбачає кожна проповідь, кожна вимога як такі. Безглуздість у нього не відкрита, а прихована для нього самого, і полягає в тому, гир вона натуралізує розум».

Е. Гуссерль

лізмом. Наслідування природно наукового зразка, для якого тільки просторово-часовий тілесний світ є природою, означає неминучу натуралізацію свідомості При такому підході до свідомості втрачається найголовніше - міжсуб'єктні зв'язки. Вони визначають сутність свідомості і є недосяжними для експериментального дослідження, на яке спираються фактуальні науки.

• Спробу обґрунтування філософії, її значущості через спирання на психологію як науку про факти Е. Гуссерль називає психологізмом. Така спроба позбавляє філософію її предмета. Це пояснюється, по-перше, тим, що фактуальна наука не може бути обґрунтуванням ейдетичної науки, оскільки ейдетична наука має справу не з випадковими фактами, а з апріорними інтенційними основами емпіричного. По-друге, сутність психічного виключає буття в смислі тілесного буття природи, котре пізнається як індивідуальна тотожність у множині дослідів.

Концепцію свідомості Е. Гуссерль будує на основі поняття інтенційності (інтенція - спрямованість будь-якого акту свідомості на об'єкт). Поняття інтенції ввів у вжиток психолог Ф. Брентано, вчитель Е. Гуссерля. Будь-яка свідомість є «свідомістю про» (про щось). Інтенційність внутрішнього властива свідомості, тому вивчення її сутності означає вивчення її смислу та її предметності. Завдяки їм конституюється система переживань, через які для ego («Я») існує світ.

• Історицизм, подібно до психологізму, також намагається обґрунтувати філософію через спирання на історію як на науку про факти. А факт, вважає Е. Гуссерль, не має і не може мати абсолютної цінності. Тому як історицизм, так і психологізм з точки зору феноменології є варіантом псевдофілософії, а не строгим і точним філософським знанням.

Єдиною дисципліною, здатною зробити філософію строгою і точною наукою, є феноменологія Це -

«Психічне - це з двох боків необмежений потік феноменів, з єдиною інтенційною лінією, яка проходить через нього, котра є немовби переліком всепроникаючої єдності, а саме лінією позбавленого початку і кінця іманентного «часу» - часу, який не вимірюється ніякими хронометрами».

Е. Гуссерль

наука про феномени. А феномен є те, що проявляється (являється), оскільки воно проявляється у СВІДОМОСТІ Людське «Я» і всі речі, які оточують його, є феномени. Завдяки принципові феноменологічної редукції, тобто утриманню (епохе) від віри в реальність навколишнього світу, ми споглядаємо ейдос світу, його ідеальну цінність. З цієї точки зору редукція є ейдетичною. Оскільки феномен проявляє себе тільки у свідомості і тільки через акт свідомості, тобто свідомість суб'єкта визначає становище речей в реальності, редукція є також і трансцендентальною.

На відміну від трактування свідомості І. Кантом як такої, що утворює обєкт, Е. Гуссерль вважає: свідомість лише виявляє об'єкт у людині (в мені), і більше нічого. У подвійному - ейдетичному і трансцендентальному - вимірі феномен, так само як і його явленість свідомості, репрезентує собою щось абсолютне - сутність речі, її буття. Свідомість, яка здійснює редукцію, є самодостатньою, і завдяки її діяльності нам відкривається єдине абсолютне буття. Інтенція на об'єкт, який безпосередньо і в оригіналі дано свідомості, є інтуїцією. Завдання філософії полягає в досягненні очевидності, заснованої на об'єктивній апеляції до інтуїції, а не на чиїхось точках зору.

• Поняття «конституювання» завершує теорію Е. Гуссерля Свідомість є конституюючий потік переживань. Формою конституювання є феноменологічна темпоральність - єдність минулого, майбутнього і теперішнього в одному інтенційному акті свідомості Завдяки конституюванню у формі темпоральності (часовості) свідомість «Я» володіє навколишнім світом і самим собою. Філософія, - вважає Е. Гуссерль, - і є вищим прагненням Розуму конституювати з дійсною очевидністю «Я» і те, чим є світ для цього «Я».