This page has been robot translated, sorry for typos if any. Original content here.

Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації - Лук’яненко Д.Г.

1.8. ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Т. Т. Ковальчук

Розвиток ринкової економіки має тенденцією до економічної глобалізації — процесу нагромадження структурних зрушень і наступного формування цілісного світового господарства. Об’єктивною необхідністю економічної глобалізації є формування глобальної стратегії, послідовне повернення конкретних держав до системи раціонального використання ресурсів і відмова від моделей, породжених національним егоїзмом.

Стан національної економіки нині у великій мірі визначається не тільки внутрішнім потенціалом, але і масштабами участі у міжнародному поділі праці (на основі виробництва, розподілу у світовому масштабі однорідних за типом і якістю товарів та послуг, поширення міжнародної стандартизації і раціоналізації виробничо-технічних, інвестиційних та маркетингових операцій).

Оскільки національну економіку утворюють господарські одиниці різних форм власності, центр дослідження потрібно перенести на мікрорівень і шляхом узагальнень одержати цілісне знання про тенденції розвитку національної економіки та обґрунтувати її місце у світовій економіці.

В умовах глобалізації управління господарською одиницею, яка являє собою відкриту систему і водночас є підсистемою національної економіки та світового господарства, робота ця складна і відповідальна, адже управління має пов’язувати воєдино мету, внутрішні ресурси і зовнішнє середовище, тобто носити системний характер.

Це вимагає від керівництва (посадових осіб) системного мислення при виробленні управлінських рішень. Процес прийняття рішень починається із обґрунтування та чіткого формування кінцевих цілей. При цьому вся проблема розглядається як єдина система, в межах якої виявляються наслідки і взаємозв’язки кожного часткового рішення, вивчаються можливі альтернативні варіанти досягнення цілей (цілі окремих підсистем не можуть вступати в конфлікт із цілями всієї системи). Керівництво вищого рівня має бачити перспективи розвитку національної економіки (в єдності її складових частин, нерозривному зв’язку із зовнішнім та міжнародним середовищем), чітко знати, як пов’язані між собою господарські одиниці та вплив кожної з них на досягнення мети, як зміни, що виникають в одній частині (елементі) системи, впливають на стан іншої (тобто прямі і зворотні зв’язки). Керівники господарських одиниць мають також добре знати, як їхні рішення впливають на роботу доручених їм підрозділів, інших господарських одиниць, що перебувають із ними у взаємозв’язках, та на розвиток національної економіки.

Отже, виникає необхідність узгодження управлінських рішень на всіх рівнях національної економічної піраміди. Вирішення цієї проблеми неможливе без створення наскрізної системи економічного аналізу, тобто такого напрямку методології соціально-наукового пізнання, в основі якого лежить дослідження господарської одиниці як сукупності взаємопов’язаних елементів, таких як ресурси, люди, структура, завдання і технологія, які зорієнтовані на досягнення цілей в умовах змінного зовнішнього середовища та водночаселемента системи вищого рівня національної економіки і світового господарства.

Наскрізна система економічного аналізу має вирішити такі завдання: забезпечення можливості системного дослідження регульованого об’єкта, підпорядкованого єдиній меті у потрібні для управління проміжки часу; обґрунтування мети господарської одиниці, виходячи зі стану внутрішнього і зовнішнього середовища, корегування її у разі їх зміни; обґрунтування співвідношення між глобальним та національним; дослідження впливу кожної підсистеми на досягнення мети, пошук найефективніших шляхів її реалізації; вивчення потреб і запитів, стосовно яких необхідно вживати спеціальні заходи в даний момент або в найближчому майбутньому; виявлення систем взаємозв’язків між підсистемами та елементами, вивчення впливу кожного елемента на систему в цілому і навпаки — виявлення підсистеми (елементів систем, які є «вузькими місцями», а які «провідними ланками»; порівняльна оцінка конкуруючих альтернативних курсів дій кожної підсистеми для вибору варіанта, який у найбільшій мірі відповідає цілям системи в цілому, вироблення своєчасних, виважених ефективних управлінських рішень).

Перевагою наскрізної системи економічного аналізу є те, що вона базується на принципах системного і комплексного підходу. Системний підхід забезпечує більші можливості в пізнанні, створюючи передумови пізнання механізму цілісності об’єкта, системи. Система складається із зовнішнього оточення, яке включає в себе вхід, вихід системи, зв’язок із зовнішнім середовищем, та внутрішньої структури — сукупності взаємозв’язаних компонентів, які забезпечують процес взаємодії суб’єкта управління з об’єктом, перетворення входу на вихід і досягнення цілей системи. Таким чином, це цілісний комплекс взаємозв’язаних елементів, що мають зв’язки із зовнішнім середовищем і є підсистемами системи більш високого рівня — (глобальної), який складається з елементів, де кожен із них розглядається з позиції системи в цілому і вносить свій вклад у її характеристики. Він дозволяє керівництву обґрунтувати мету господарської одиниці як складної системи, яка має набір взаємопов’язаних цілей.

Основними властивостями даної системи є: складність, зумовлена наявністю достатньо сильних матеріальних та інформаційних зв’язків між підсистемами й елементами; відкритість (має вхідний і вихідний канали, по яких іде обмін інформацією та сигналами із зовнішнім середовищем) інеперервність (усі сигнали та стан усіх елементів задаються неперервними параметрами).

Отже, наскрізна система економічного аналізу враховує всю складність, яка притаманна регульованому об’єкту (системі): наявність множинних і достатньо сильних інформаційних зв’язків між підсистемами й елементами системи, неперервний, динамічний, неповторний характер розвитку, вплив зовнішнього середовища (при впливі на систему зовнішнє середовище одночасно відчуває реакцію системи — дію з її боку).

Комплексний характер наскрізної системи аналізу визначає організаційну і методологічну послідовність у його проведенні. Організаційна означає логічну послідовність у дослідженні, методологічна — поетапне проведення аналізу (постановка проблеми, вибір об’єкта дослідження, визначення мети і критеріїв його вивчення; структуризація досліджуваної системи (поділ її на підсистеми, створення моделі і синтез системи після одержання результатів моделювання).

Методологічною основою комплексного дослідження є системний аналіз. Вітчизняною наукою проведено ряд досліджень з цієї проблеми. Так, В. М. Глушковим обґрунтовано суть системного аналізу, виходячи із об’єктивної необхідності його в управлінні складними динамічними процесами.

М. Г. Чумаченко розроблено методи і прийоми системного аналізу для вирішення управлінських проблем, ряд учених працюють у галузі розробки методики системного аналізу для дослідження окремих тематичних проблем тощо.

Провідний спеціаліст у галузі системного аналізу Е. Квейд стверджує, що на основі розвитку системного аналізу і його використання аналіз систем можна було б охарактеризувати як дослідження, яке допомагає тому, хто приймає рішення, вибрати напрямки дій шляхом системного вивчення своїх власних цілей, кількісного порівняння витрат, ефективності і ступеня ризику, пов’язаних із здійсненням альтернатив політики і стратегії, необхідних для досягнення поставлених цілей, а також шляхом формування додаткових альтернатив, якщо вже вивчені виявляться недостатніми. Аналіз систем являє собою підхід до розгляду або спосіб розгляду складних проблем вибору в умовах невизначеності.

Таким чином системний аналіз є важливим елементом методу наскрізної системи аналізу дослідження складних проблем у галузі управління шляхом системного вивчення своїх власних цілей за допомогою методів дослідження операції, евристичних методів, детермінованого та стохастичного факторного аналізу. Цілісність системи пропонує і відособлений аналіз її елементів, які представлені як цілеспрямовані системи, і вивчення цих систем і взаємовідносин між метою і засобами їх реалізації з позиції системи в цілому.

Однак донині ще не сформована наскрізна система економічного аналізу. Для її створення потрібно розробити всі підсистеми, визначити інформаційні зв’язки між ними, обґрунтувати елементи та її зв’язки із системою управління.

Наскрізна система економічного аналізу забезпечує релевантну інформацію для реалізації всіх функцій управління в обсязі, достатньому для задоволення вимог різних користувачів, при мінімальних витратах у чітко визначених часових рамках.

Виходячи із необхідності наскрізної системи економічного аналізу в системі управління та принципів системного і комплексного підходів, наскрізною системою аналізу господарської діяльності можна вважати сукупність підсистем (видів аналізу), які знаходяться в таких відношеннях і взаємозв’язках, котрі утворюють визначену цілісність (єдність), що здатна виробляти управлінські рішення в умовах визначеності та невизначеності, спрямовані на обґрунтування оптимального напрямку розвитку регульованого об’єкта та ефективне досягнення наперед заданої мети.

Ефективне функціонування наскрізної системи аналізу потребує виділення таких підсистем та елементів, які б максимально відповідали критерію ефективного функціонування системи в цілому.

Теорія систем свідчить, що будь-яка підсистема може бути розділена на велику кількість утворюючих її елементів, які виконують свою специфічну функцію в системі і в свою чергу можуть існувати як окремі самостійні системи.

Виходячи із логічних передумов і практичної доцільності, в наскрізній системі аналізу потрібно, на нашу думку, виділити такі підсистеми: аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища, маркетингового аналізу, фінансового, управлінського аналізу.

Підсистеми та елементи в наскрізній системі економічного аналізу з’єднуються інформаційними зв’язками, тобто процесами обміну інформацією. Такими ж зв’язками наскрізна система економічного аналізу [див. схему] господарської одиниці пов’язана із системою управління. Отже, наскрізна система аналізу є підсистемою інформаційної системи вищого рівня — управління.

Наскрізна система економічного аналізу

Схема. Наскрізна система економічного аналізу

Функціональна побудова наскрізної системи аналізу завершується формуванням множини її задач. При цьому кожну задачу в межах однієї із трьох методичних систем, виділених за ознакою періодичності, можна визначити як сукупність дій по відношенню до конкретного показника або системи показників, спрямованих на вироблення однієї із трьох різновидностей управлінських рішень. Таким чином, кількість задач аналізу залежить від переліку всіх можливих на підприємстві управлінських рішень, при цьому по кожному рішенню поставлено три аналітичні задачі (прогнозування, оцінка, пошук).

Розвиток ринкових відносин, приватизація, конкурентна боротьба між окремими товаровиробниками породили проблему комерційної таємниці, тобто необхідність захистити підприємство від зловживань його секретами і від використання засекреченої інформації у конкурентній боротьбі. В цих умовах зовнішня інформація, яка публікується у відкритій пресі, має бути правдивою, але в той же час лаконічною і не дозволяти зловживати довірливістю підприємств. Це викликало необхідність поділу обліку на фінансовий і управлінський, що в свою чергу створило підґрунтя для виділення в наскрізній системі аналізу господарської діяльності підприємств підсистем фінансового і управлінського аналізу.

Підсистема фінансового аналізу має сприяти обґрунтуванню рішень поточного, тактичного і стратегічного фінансового управління. Вона будується на базі фінансового обліку, який охоплює інформацію, що використовується як всередині підприємства його керівництвом, так і повідомляється тим, хто знаходиться поза підприємством і має прямі або непрямі фінансові інтереси до нього. Це вимагає виділення у підсистеми фінансового аналізу двох підсистем: аналізу загальних фінансових проблем та секретного аналізу фінансів. Перша досліджуватиме, наскільки успішно були досягнуті цілі підприємства в плані прибутковості і яка його ліквідність, фінансові перспективи, взаємозв’язки з бюджетом, з регулюючими органами, органами планування економіки та іншими елементами зовнішнього оточення; даватиме оцінку активів підприємства і джерел їх фінансування, величини і складу ресурсів, необхідних для підтримання досягнутого економічного потенціалу підприємства і розширення його діяльності, забезпечуватиме пошук джерел додаткового фінансування, зростання на інвестований капітал та зменшення ризику, постійний контроль за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.

Друга — підсистема секретного аналізу фінансів — вирішуватиме такі проблеми: обґрунтування довго- і короткострокового фінансових планів (бюджетів); пошук найефективніших форм представлення фінансових ресурсів у потрібний час; своєчасне визначення можливого ризику від різних джерел коштів; оцінка ефективності капітальних вкладень; визначення ризику; обґрунтування економічних і фінансових програм виходу з небезпечного фінансового стану; аналіз динаміки та структури прибутку в звітному періоді; співвимірювання норм прибутку власників із їхніми очікуваннями виявлення найбільш прибуткових видів продукції; пошуки шляхів забезпечення рентабельної діяльності, уникнення банкрутства і великих фінансових невдач.

Як бачимо, ефективне вирішення цих проблем неможливе без взаємозв’язку підсистеми фінансового аналізу із підсистемами управлінського, маркетингового аналізів та аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища.

Побудова ефективного фінансового управління потребує інтеграції всіх складових: постановки мети, перетворення її на фінансові плани, постійного дослідження перебігу виконання фінансових планів, бюджетів, вивчення причин відхилень.

Для прийняття оптимальних рішень потрібно мати інформацію про діяльність підприємства в минулому, яка дозволяє оцінити фінансові перспективи. Це потребує створення методичного забезпечення підсистеми — перспективного, оперативного і ретроспективного аналізу.

Проте для управління виробництвом потрібна докладніша інформація, яка враховує взаємозв’язок ресурсів виробництва, виробничого процесу (технології, організації) і результатів виробництва. З цією метою виділяється підсистема управлінського аналізу. Вона досліджуватиме діяльність господарської одиниці у виробничому аспекті з метою вироблення оперативних, тактичних і стратегічних рішень, спрямованих на підвищення ефективності виробничої та реалізаційної діяльності. Підсистема управлінського аналізу має вирішувати такі проблеми: наукове обґрунтування оперативних, тактичних і стратегічних планів, норм і нормативів виробництва і реалізації продукції; оцінка результатів діяльності та вироблення корегуючих заходів, спрямованих на те, щоб цілі були досягнуті, а плани реалізовані; дослідження використання виробничих потужностей, трудових і матеріальних ресурсів, їхнього внеску у кінцеві результати; виявлення відхилень за статтями витрат, визначення факторів, які вплинули на ці відхилення (залежних і незалежних від даної ланки) і розробка заходів їхнього регулювання; пошук можливостей локалізації виявлених відхилень від встановлених завдань за місцями їх появи; постійний контроль за формуванням собівартості продукції в розрізі сегментів діяльності; виявлення шляхів раціоналізації виробничих витрат і ефективних змін в обсязі і структурі виробництва; використання результатів аналізу для корегування початкової мети; постійне співвимірювання витрат, випуску і результатів по всіх сферах і сегментах діяльності, структурних підрозділах, центрах відповідальності; визначення місця кожного структурного підрозділу у фінансових результатах.

Управлінський аналіз, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, дозволяє системно розглянути питання ефективного здійснення всіх видів діяльності в розрізі галузей, структурних підрозділів.

Вихідним моментом аналізу зовнішнього середовища є пізнання правового поля (правових систем у країнах, де веде справи господарська одиниця, а також правових взаємовідносин країн світу). При цьому важливими об’єктами аналізу є національні запаси, які регулюють ділові відносини між країнами (комерційне або договірне право — захист патентів, торгових знаків і авторських прав, стандартні форми бухгалтерського обліку; загально-правове середовище — закон про охорону довкілля санітарно-гігієнічні норми і правила техніки безпеки; трудове законодавство; ціноутворення, оподаткування) та міжнародні закони, що регулюють взаємовідносини суверенних держав (закони, які впливають на міжнародні операції або договори, що регулюють відносини між країнами в питаннях товаропотоків, виробничих факторів).

На систему міжнародного бізнесу великий вплив мають політичні й економічні фактори: політична система впливає на інтеграцію суспільства, економічна — призначена для розподілу обмежених ресурсів між конкуруючими користувачами і пов’язана із регулюванням і координацією ресурсів і власності на будь-яке майно. В сучасних суспільствах дуже важко і майже неможливо відокремити політичне від економічного [2, с. 42]. Однак для вивчення впливу кожного із вищезазначених факторів потрібно в процесі аналізу розглядати ці фактори окремо.

Крім того потрібно приділяти належну увагу світовому фінансовому середовищу.

Для проведення оперативного аналізу виробничих результатів, визначення слабких місць виробництва на нижчому рівні виділяються підсистеми в розрізі центрів відповідальності (від підрозділів першого порядку до робочого місця).

Управлінський аналіз включає в свою систему і фінансовий аналіз, без нього керівництво господарської одиниці не може здійснити свою фінансову стратегію.

Вибір оптимального курсу виробництва потребує інформації, яка характеризує глобальне та конкретно-економічне середовище підприємства, його власні можливості, ринкову ситуацію тощо. Це свідчить про необхідність взаємозв’язків підсистеми управлінського аналізу із підсистемами фінансового, маркетингового аналізу, внутрішнього і зовнішнього середовища. Щоб ідентифікувати шанс і ризик підприємства як відкритої системи в глобальному середовищі та в конкретному економічному (підприємницькому) середовищі (виживає той, хто може пристосуватися до свого середовища) виникає гостра потреба виділення у наскрізній системі аналізу підсистеми аналізу зовнішнього середовища. Це дозволить постійно контролювати зовнішні по відношенню до господарської одиниці фактори (міжнародні, національні, політичні, правові, економічні, соціальні та інші), щоб передбачати потенційні небезпеки і своєчасно використовувати можливості, що відкриваються; своєчасно спрогнозувати появу ринкової безпеки; розробити стратегію, яка дозволить досягти поставлених цілей і перетворити небезпеку у вигідні можливості, зміцнити позиції на ринку, своєчасно змінювати їх під впливом швидкозмінюваного середовища; визначити, які фактори зовнішнього середовища становлять особливу загрозу для поточної стратегії підприємства, а які надають можливості для досягнення мети.

Однак активно ведучи аналітичну роботу на певних ділянках управління, керівництво підприємства часто не приділяє достатньої уваги аналізу оточуючого середовища і делегує цю важливу функцію маркетинговому підрозділу, забуваючи при цьому, що зовнішнє середовище підприємства є як джерелом його життєвої сили (вміщує потенціал, який дає можливість підприємству функціонувати, і виживати у визначеному проміжку часу), так і джерелом його проблем і краху — за умови, якщо воно не забезпечує необхідних умов функціонування. Тому завдання даної підсистеми — виявити фактори оптимальної взаємодії господарської одиниці із середовищем, що дозволило б їй підтримувати свій потенціал на рівні, необхідному для досягнення мети, і забезпечило б можливість для виживання в умовах конкурентної боротьби в довгостроковій перспективі.

З метою результативного вивчення впливу зовнішнього середовища на різні види діяльності в підсистемі аналізу зовнішнього середовища потрібно виділити дві підсистеми: підсистему аналізу визначення підприємницької стратегії та підсистему аналізу підприємницької сфери.

Підсистема аналізу визначення підприємницької стратегії має на меті дослідити як саме соціально-політичне, географічне, економічне, технічне, правове, екологічне середовище впливають на визначення рамок підприємницької діяльності.

Підсистема аналізу підприємницької сфери досліджуватиме постачальників, покупців, продукти-замінники, конкурентів, суперництво продавців, взаємовідносини підприємств з метою вироблення управлінських рішень для стратегічного управління підприємством, обґрунтування необхідності пошуку нових постачальників та вирішення питання залучення нових клієнтів, розробки заходів стимулювання економіки.

У зв’язку з тим, що без аналізу зовнішнього середовища господарська одиниця не може визначити стратегії своєї поведінки в галузі фінансів, виробництва і менеджменту, а тим більше втілити цю стратегію в життя, підсистема аналізу зовнішнього середовища має інформаційні зв’язки з усіма функціональними підсистемами наскрізної системи аналізу.

Оскільки організації є створеними системами — їхні внутрішні зміни, — за словами М. Х. Мескона, М. Альберта та Ф. Ходоурі, — є результатом управлінських рішень. Це потребує постійного вивчення внутрішніх змінних і зумовлює необхідність виділення підсистеми аналізу внутрішніх змінних. Вона має дати відповідь на запитання, чи володіє господарська одиниця достатніми внутрішніми силами для ефективного використання виникаючих можливостей; які вона має слабинки, що ускладнюють вирішення проблем, пов’язаних із зовнішніми небезпеками.

Дана підсистема вирішуватиме проблеми обґрунтування цілей господарської одиниці, структури, завдань, технології та людських ресурсів, вивчення взаємозв’язку і взаємозалежності між ними, визначення впливу кожної змінної на інші та на функціонування господарської одиниці в цілому, обґрунтування, наскільки відповідає життєвий цикл обладнання, технічних нововедень, самої продукції вимогам науково-технічного прогресу і чи задовольняють можливості виробництва конкурентоспроможної продукції.

Підсистема аналізу внутрішнього середовища має інформаційні зв’язки із підсистемами аналізу зовнішнього середовища, маркетингового, фінансового й управлінського аналізу.

Для прийняття оптимальних рішень в умовах жорсткої конкурентної боротьби не можна обійтись без створення підсистеми маркетингового аналізу, яка має обґрунтувати генеральну стратегію підприємства, головний напрям його діяльності на підставі дослідження ринку, оцінки власних експортних можливостей, визначити становище господарської одиниці в конкурентному середовищі і оцінити шанси на успіх в коротко-, середньо- і довгостроковій перспективах в кожній із сфер діяльності.

Підсистема маркетингового аналізу має забезпечити вироблення виважених рішень оперативного, тактичного і стратегічного маркетингового управління шляхом вирішення таких завдань: дослідження ринку по напрямках виробничого, збутового, торговельного, рекламного, цінового та інших видів діяльності підприємства; обґрунтування стратегії маркетингу й організація всіх підрозділів підприємства на задоволення потреб споживачів і досягнення наміченої мети на ринку із максимальним прибутком; вивчення споживчих властивостей продукції, її конкурентоспроможності; вивчення кон’юнктури ринку і попиту на продукцію; виявлення факторів, які формують структуру та динаміку спо- живчого попиту на продукцію підприємства, аналіз відповідності продукції, яка виробляється підприємством запитам внутрішнього і зовнішнього ринку, реальним можливостям виробника; дослідження діяльності підприємств конкурентів, оцінка власних виробничих можливостей, конкурентоспроможності; оцінка всієї маркетингової діяльності з точки зору її відповідності реальним процесам, що проходять на ринку; обґрунтування коротко- довго- і середньострокових прогнозів потреби у продукції, яка виробляється, і можливостей виробництва нової високорентабельної продукції на основі ув’язки потенційних можливостей ринку і підприємства, визначення, наскільки впливає підприємство на ринок, на формування його найновіших потреб і стимулювання збуту; вивчення, які види продукції продані по різних каналах і які з них принесли найбільшу віддачу на кожну гривню, вкладену у виробництво і реалізацію; розробка конкретних заходів підвищення й утримання на досягнутому рівні конкурентоспроможності продукції.

З метою системного вирішення цих завдань у підсистемі маркетингового аналізу потрібно виділити наступні функціональні підсистеми: підсистему аналізу ринку, підсистему аналізу конкурентних можливостей підприємства; підсистему аналізу нововведень.

Підсистема аналізу ринку досліджуватиме проблеми кон’юнктури ринку, попит, пропозицію, загальну конкуренцію.

Підсистема аналізу власних конкурентних можливостей підприємства займатиметься вивченням сильних і слабких сторін господарської одиниці з метою визначення відносної значимості встановлених переваг і недоліків порівняно з конкурентами та пошуком шляхів зростання конкурентних можливостей.

Підсистема аналізу нововведень створюється з метою обґрунтування напрямків стратегічної маркетингової діяльності підприємства, виходячи із взаємозв’язку між факторами зовнішнього середовища, включаючи дії конкурентів, зміни їхньої продуктивності, ринкової і технологічної політики покупців, постачальників, банків, з напрямками діяльності господарської одиниці, оцінки комерційної діяльності і прибутковості виробництва, одержаної від постійної розробки та практичної реалізації нових науково-технічних ідей і розробок для виробництва перспективних для ринку товарів.

У зв’язку з тим, що маркетинг акумулює в єдиний технологічний процес усі окремі елементи підприємницької, господарської, виробничо-збутової діяльності підсистеми маркетингового аналізу мають бути в інформаційному процесі пов’язані із підсистемами фінансового і управлінського аналізу, зовнішнього і внутрішнього середовища.

Управління маркетингом, за словами Ф.Котлера, це аналіз, планування, перетворення в життя і контроль за проведенням заходів, розрахованих на встановлення, зміцнення і підтримання вихідних обмінів з цільовими покупцями заради досягнення визначених завдань організації, таких як одержання прибутку, зростання обсягу збуту, збільшення частки ринку тощо. Це потребує розробки методичних підсистем, таких як оперативний аналіз, перспективний та ретроспективний аналіз. Вони забезпечать вироблення тактичних і стратегічних управлінських рішень у заданих часових параметрах.

Отже, між функціональними підсистемами існує тісний взаємозв’язок, одна і та сама вихідна інформація використовується при рішенні багатьох задач різних підсистем. Тільки наскрізна система дозволить обґрунтувати склад логіко-інформаційних взаємозв’язків аналітичних задач різних підсистем, виходячи із причинно-наслідкових взаємозв’язків між показниками з аналізу та розподілу відповідальності між різними ланками управління.

Для рішення тактичних та стратегічних задач підсистем фінансового, управлінського та маркетингового аналізу, зовнішнього та внутрішнього середовища необхідно створити підсистеми методичного забезпечення (перспективного, оперативного і ретроспективного аналізу).

Підсистема перспективного аналізу має забезпечити з’ясування коротко- і довгострокових перспектив, обґрунтування цілей господарської одиниці; створення інформаційної та теоретичної бази для прийняття управлінських рішень фінансового, виробничого і маркетингового характеру в найближчому майбутньому та відносно майбутнього розвитку. Розкриваючи картину майбутнього, перспективний аналіз забезпечує керуючу систему інформацією про майбутнє для розв’язання задач тактичного та стратегічного управління.

Підсистема оперативного економічного аналізу має забезпечити вироблення дієвих своєчасних управлінських рішень щодо оптимізації як швидкозмінних та регулярно повторювальних операцій господарської діяльності, так і операцій ситуаційного характеру. Для цього вона вирішуватиме проблеми постійної економічної оцінки змін, які відбуваються в господарських процесах відносно регламентованого рівня, пошуку альтернативних варіантів дій, вибору оптимального курсу із альтернативних варіантів дій.

Підсистема оперативного економічного аналізу, з одного боку, має визначати ефективність поточної діяльності за періоди, які дозволяють активно втручатися у хід виробництва з метою досягнення поставленої мети, а з іншого можливі напрямки розвитку цієї діяльності на поточний період, тобто має забезпечити розробку трьох типів оперативних планів: функціональних, одноразових та стабільних.

Підсистема ретроспективного аналізу має забезпечити дослідження фінансової, виробничої і маркетингової діяльності за найважливіші планові періоди. Її головне завдання — об’єктивна оцінка результатів господарської діяльності, комплексне виявлення невикористаних ресурсів, мобілізація їх для підвищення економічної ефективності виробництва в майбутніх планових періодах, виявлення тенденцій і закономірностей розвитку.

Між забезпечуючими підсистемами також існує взаємозв’язок. Так, розробці реальних перспективних планів передує ретроспективний аналіз, короткострокових — оперативний. Існують зв’язки і між підсистемами оперативного та ретроспективного аналізу. Об’єктивною основою цих зв’язків є кінцева мета аналізу — забезпечувати систему управління інформацією необхідною для прийняття обґрунтованих рішень. Результати оперативного аналізу використовуються в ретроспективному аналізі. Результати ретроспективного аналізу, проведеного за найважливіші планові періоди, доповнюють одержані в ході оперативного аналізу висновки, розширюють і узагальнюють дослідження про хід виробничої, фінансової і маркетингової діяльності на тому або іншому рівні системи управління. Прогнозний аналіз створює реальну базу для проведення оперативного і ретроспективного аналізу.

Реалізація запропонованої методики системного аналізу сприятиме узгодженому виробленню управлінських рішень на всіх рівнях управління в умовах економічної глобалізації.

Література

1. Білоус О. Г., Лук’яненко Д. Г. та ін. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / За ред. О.Г. Білоуса. — Д.: ВІПОЛ, 1998. — Економіка зарубіжних країн.

2. Дениелс Джон Д., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. / Пер. с англ. 6-е изд. — М.: Дело Лтд, 1994.

3. Крымский С. Б., Павленко Ю. В. Пути и перепутья современной цивилизации. — К.: Международный деловой центр, 1999.

4. Лук’яненко Д. Г. Проблеми зовнішнього фінансування української економіки в контексті глобалізації / Сучасна інноваційно-промислова політика України: Інвестиційні пріоритети та інфраструктура. — Чернівці, Рута, 1999. — С. 296.

5. Штомпка П. Социология социальных изменений / Пер. с англ. Под ред. В. А. Ядова — М.: Аспект Прогресс, 1996.



 

Created/Updated: 25.05.2018

stop war in Ukraine

ukrTrident

stand with Ukraine