This page has been robot translated, sorry for typos if any. Original content here.

Розміщення продуктивних сил України - Дорогунцов С.І.

5. ГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН, ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Розвиток газової промисловості в Україні розпочався наприкінці XIX ст. На той час будувалися заводи з виробництва штучного газу, який використовувався переважно для освітлення вулиць, особняків, вокзалів тощо. У промисловості такий газ майже не використовувався.

Для газової промисловості України в першій половині XX ст. характерними були незначні обсяги виробничого та видобувного газу, його висока собівартість та низька продуктивність праці.

Незначний розвиток газової промисловості у довоєнний період пояснюється певною мірою відсутністю спеціального оснащення для газових промислів і надто обмеженою кількістю розвіданих газових родовищ. Разом з тим у 40-х роках XX ст. були створені відповідні передумови для відокремлення газової промисловості у самостійну галузь паливної індустрії.

Якісно новий період у розвитку газової промисловості настав після другої світової війни, коли розпочалася інтенсивна експлуатація вже відкритих родовищ природного газу у західних областях і активізувались пошуки по всій території республіки.

Завдяки зростанню обсягів геологічної розвідки та буріння свердловин у 1946—1950 рр. було відкрито Шебелинське, Радченківське, Більче-Волицьке газові родовища, а також нові горизонти на Опарському та Дашавському родовищах. Було введено в експлуатацію Угерське та Хідновицьке родовища.

Відкриття і введення в експлуатацію в останні роки нових газових родовищ створили передумови для перебудови системи газотранспортних магістралей значної протяжності: Дашава — Київ, Дашава — Калуш — Галич — Добівці, Бендери — Івано-Франківськ.

Важливе значення для газової промисловості та її розвитку мало введення в експлуатацію у 1956 р. Шебелинського газового родовища в Харківській області. В подальшому були відкриті такі великі газові родовища, як Кегичівське, Єфремівське, Глинсько-Розбишівське, Машівське, Пролетарське та Рибальське (на сході України), а також Хідновицьке, Пинянське, Бітків-Бабчинське (на заході).

Це привело до того, що в розміщенні газової промисловості республіки за 1950—1970 рр. відбулися суттєві зміни. Так, якщо раніше провідну роль відігравала західноукраїнська нафтогазоносна область, то вже в 60-х роках акцент в розміщенні сировинних ресурсів був перенесений на схід України (Дніпровсько-Донецька западина). За двадцятиріччя (1950—1970 рр.) питома вага Східного регіону у видобутку газу зросла від нуля до 76%, тоді як доля Західного регіону зменшилась від 100% до 22,6%. Разом з тим розпочався видобуток газу і на півдні республіки.

За цей же період значно зросла кількість газифікованих міст республіки, розширилась сфера застосування природного газу. Видобуток газу збільшився з 1,5 млрд. м3 у 1950 р. до 60,9 млрд. м3 у 1970 р., або більше ніж в 40 разів.

Найбільший обсяг видобутку газу був досягнутий у 1975 р. — 68,7 млрд. м3. У наступний період після 1975 р. мала місце тенденція зниження видобутку газу в Україні, який зараз становить близько 17 млрд. м3 за рік (табл. 12). Разом зі зниженням видобутку газу в Україні, починаючи з 1991 р., спостерігається зменшення споживання газу, що пов’язано із загальним спадом в промисловому і сільськогосподарському виробництві.

Таблиця 12

ВИДОБУТОК ПРИРОДНОГО ГАЗУ ПО НАФТОГАЗОНОСНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ у 1990—1997 рр.*

Регіон

1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

Східний

25,1

21,7

18,8

17,1

16,1

15,7

15,7

15,4

Західний

1,2

1,0

0,8

0,8

0,9

1,1

1,3

1,3

Південний

0,6

0,5

0,5

0,5

0,6

0,7

0,7

0,7

Україна — разом

26,9

23,2

19,8

18,4

17,6

17,5

17,7

17,4

* За даними Державного геологічного підприємства ГЕО. ІНФОРМ.

У межах України зараз виділяється дев’ять нафтогазоносних областей, розміщення яких дозволяє об’єднати їх в три нафтогазоносні регіони: Східний — Дніпровсько-Донецька газонафтоносна область; Західний — Передкарпатська, Складчаті Карпати, Закарпатська і Волино-Подільська та Південний — Переддобруджинська, Причорноморсько-Кримська, Індоло-Кубанська, Азово-Березанська область.

При цьому Східний регіон охоплює Сумську, Полтавську, Харківську, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську і Чернігівську області; Західний — Волинську, Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку і Закарпатську області; Південний—Запорізьку і Херсонську області, а також Автономну Республіку Крим.

Запаси природного газу категорій А + В + С1 станом на 01.01.1998 р. становлять 1098,4 млрд. м3, категорії С2 — 331,3 млрд. м3 (табл. 13).

Запаси газу категорій А +В + С1 + С2 зосереджені переважно у Східному нафтогазоносному регіоні і сягають майже 82% від загальних запасів цих категорій в цілому по Україні. Відповідно на цей регіон припадає і найбільша питома вага видобутку газу в державі (88%).

Крім цього, Україна станом на 01.01.1998 р. має перспективні ресурси (С3) — 711,89 млрд. м3, прогнозні ресурси (Д1 + Д2) — 2651,79 млрд. м3.

Таблиця 13

РОЗМІЩЕННЯ ЗАПАСІВ ПРИРОДНОГО ГАЗУ ПО НАФТОГАЗОНОСНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ на 01.01.1998 р., млрд. м3 *

Регіон

Кількість родовищ

Запаси газу по категоріях

Забалансовані запаси

А+В+С1

С2

усього

%

усього

%

усього

%

Східний

155

921,9

84,0

245,1

74,0

2,8

96,6

Західний

60

118,2

11,0

27,2

8,0

Південний

26

58,3

5,0

59,0

18,0

0,1

3,4

Україна — разом

241

1098,4

100,0

331,3

100,0

2,9

100,0

* За даними Державного геологічного підприємства ГЕО. ІНФОРМ.

Забезпеченість споживання газу за рахунок власного видобутку в останні роки становить 21—22% (табл. 14). До того ж спостерігається тенденція до зростання цього показника. Це пов’язано в першу чергу з тим, що темпи скорочення потреб у природному газі дещо випереджають темпи спаду його виробництва. Частка газу, якого не вистачає Україні (а це становить майже 80%), імпортується з Росії та Туркменистану.

Найбільша частка газоспоживання в Україні припадає на промислово розвинутий Східний регіон — майже 62%, на Західний і Південний регіони — відповідно 32 та 6% загальної потреби в газі. При цьому у промисловості використовується майже половина спожитого в державі газу, близько 30% газу витрачається на потреби енергетики, 18% — в комунально-побутовому секторі.

Таблиця 14

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ СПОЖИВАННЯ ГАЗУ В УКРАЇНІ ЗА РАХУНОК ВЛАСНОГО ВИРОБНИЦТВА у 1990—1997 рр.*

 

1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

Видобуток газу (включаючи супутний), млрд. м3

26,1

24,4

20,9

19,2

18,3

18,2

18,4

18,1

Споживання газу, млрд. м3

112,0

111,3

114,1

102,8

92,4

85,4

86,0

81,3

Забезпеченість споживання газу за рахунок власного виробництва, %

25,0

21,9

18,3

18,8

19,8

21,3

21,4

22,3

* За даними Держкомстату України.

Для вирішення сезонної нерівномірності газоспоживання особливе значення мають підземні газосховища (ПГС). В Україні зараз експлуатуються 13 газосховищ з проектним обсягом 62,4 млрд. м3. Використовуються ці сховища для підвищення надійності забезпечення газом споживачів в екстремальних ситуаціях. При цьому питома вага ПГС, розміщених на сході України, становить 17,3%, на заході — 76,3%, на півдні — 6,4%.

Нерівномірність розміщення ПГС, а також відсутність гарантій стабільного постачання газу в Україну викликає необхідність збільшення обсягів резервування газу на сході та півдні України.

Завдяки відкриттю великих газових родовищ на сході України, в Оренбурзькій та Тюменській областях, на Північному Кавказі і в Середній Азії широкого розвитку набув магістральний трубопровідний транспорт. Газопровідний транспорт України розвивався як складова частина єдиної газопостачальної системи колишнього СРСР. Функціонуюча сьогодні система газопроводів України забезпечує поставку газу усім споживачам та на експорт. Загальна протяжність газопроводів у межах України досягла майже 35 тис. км. До основних магістральних газопроводів слід віднести такі, як: Уренгой—Помари — Ужгород; Острогожськ — Шебелинка; Шебелинка — Дніпропетровськ; Кривий Ріг — Ізмаїл; Шебелинка — Полтава — Київ; Дашава — Київ; «Союз» та ряд ін. Пропускна здатність усіх газопроводів, що входять на територію України з Росії, становить понад 2000 млрд. м3 газу. Через територію України здійснюється транзит газу на експорт з Росії у Європу (в середньому понад 100 млрд. м3 за рік). Характеристики основних магістральних газопроводів України наведено в табл. 15.

Перспективи розвитку газової промисловості України пов’язані з розширенням геолого-пошукових робіт, збільшенням обсягів пошукового буріння та прискоренням промислового освоєння відкритих родовищ. Поряд з цим слід широко впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, зокрема новітніх технологій і техніки.

Екологічні проблеми в газовій промисловості мають свою специфіку, яка визначається в основному відчуженням та забрудненням земель в районах промислової експлуатації газових родовищ та проведенням геолого-пошукових робіт на нафту й газ. Щодо використання природного газу в різних секторах економіки та галузях народного господарства, то цей вид ресурсу є найбільш екологічно чистим порівняно з такими енергетичними ресурсами, як вугілля, мазут, торф.

Таблиця 15

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ УКРАЇНИ

Газопровід

Діаметр, мм

Пропускна здатність, млрд. м3/рік

Протяжність, км

Шебелинка—Дніпропетровськ

 

33,9

 

І нитка

700

 

200

ІІ нитка

800

 

193

ІІІ нитка

1000

 

200

ІV нитка

1200

 

200

Дніпропетровськ—Кривий Ріг

 

22,7

 

І нитка

700

 

129

ІІ нитка

1000

 

129

ІІІ нитка

1200

 

129

Кривий Ріг—Ізмаїл

 

7,3

 

І нитка

700/1000

 

583

ІІ нитка

1000/800

 

583

Таганрог-Маріуполь

 

5,3

 

І нитка

500

 

56

ІІ нитка

700

 

59

ІІІ нитка

1000

 

61

Херсон—Крим

700

3,0

114

Шебелинка—Диканька—Київ

 

26,5

 

І нитка

1200

 

478

ІІ нитка

1000

 

478

ІІІ нитка

700

 

550

«Союз» (Оренбург—Західний кордон)

1400

26,0

1532

Уренгой—Ужгород

1400

28,0

1146

Уренгой—Помари—Ужгород

1400

28,0

1136

Торжок—Долина

1400

27,0

673



 

Created/Updated: 25.05.2018

stop war in Ukraine

ukrTrident

stand with Ukraine